Ухвала суду № 72894911, 21.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5865/16-к Головуючий у І інстанції Бурбела Ю. С.Провадження № 11-кп/780/335/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 21.03.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.,

суддів – Зіміної В.Б., Семенцова Ю.В.,

за участю: прокурора – Савченка В.О., засудженої – ОСОБА_2, секретаря судових засідань – ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційний розгляд за скаргою засудженої ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року, постановлену відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст.79 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

До Києво-Святошинського районного суду Київської області в липні 2017 року звернувся Києво-Святошинський районний відділ з питань пробації з поданням про скасування звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням і направлення її для відбування покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року. Подання мотивоване тим, що засуджена ОСОБА_2 не виконувала покладені на неї обов'язки, за викликами, які направлялися за місцем її проживання до інспекції не з'явилася, подання органу пробації до Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про привід засудженої залишилось невиконаним, в ході проведення першочергових розшукових заходів не встановлено місце перебування засудженої ОСОБА_2

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року, подання Києво-Святошинського районного відділу з питань пробації задоволено, скасовано звільнення засудженої ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, та направлено ОСОБА_2 для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, призначеного їй вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року, при цьому, ОСОБА_2 постановлено оголосити в розшук. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що за адресою, зазначеною у вироку суду, засуджена ОСОБА_2 не проживає, встановити місце перебування засудженої ОСОБА_2 неможливо, у зв'язку з чим прийшов до висновку про те, що засуджена на шлях виправлення не стала, а її виправлення і перевиховання може бути забезпечено тільки в умовах позбавлення волі.

Не погоджуючись із ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року, засуджена ОСОБА_2 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та звільнити її від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» з посиланням на наявність у неї малолітньої дитини, стосовно якої вона не позбавлена батьківських прав, а також відбуття на момент набрання чинності вказаним законом більш ніж ? строку призначеного покарання. Також, засуджена ОСОБА_2 просить зарахувати у строк покарання строк застосованого до неї в межах кримінального провадження попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Підставами для скасування оскаржуваного судового рішення засуджена ОСОБА_2 зазначає істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам провадження. Зокрема, засуджена вказує про те, що суд першої інстанції прийняв рішення не повідомивши її про судове засідання ні за місцем проживання, ні за місцем реєстрації, хоча після 19 жовтня 2016 року вона постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, а також не врахував причини невиконання покладених на неї обов'язків. Крім того, засуджена стверджує, що восени 2016 року в телефонній розмові співробітник кримінально-виконавчої інспекції повідомив її про відсутність необхідності з'являтися до інспекції для реєстрації, а про наслідки неявки їй не було відомо. Засуджена вказує про те, що лише в грудні 2017 року вона змінила своє місце проживання, переїхавши до міста Києва, так як знайшла роботу з більш високою заробітною платою. При цьому, засуджена ОСОБА_2 просить врахувати, що на її утриманні перебувають малолітній син ІНФОРМАЦІЯ_5 та мати, яка знаходиться на пенсії.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, доводи прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ч.2 ст.78 КК України, якщо засуджений, звільнений від відбування покарання з випробуванням, не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Як видно з матеріалів подання, ОСОБА_2 засуджена вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст.79 КК України, ОСОБА_2 звільнена від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки. Відповідно до ст.76 КК України, на ОСОБА_2 покладені обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Відповідно до розписки ОСОБА_2 від 19 жовтня 2016 року (а.с.4), остання зобов’язалася негайно після набрання вироком законної сили з’явитися до кримінально-виконавчої інспекції Києво-Святошинського району для виконання вироку суду. Однак, самостійно до кримінально-виконавчої інспекції ОСОБА_2 не з’явилася. Також, ОСОБА_2 не з’явилася до кримінально-виконавчої інспекції за викликами інспектора Києво-Святошинського РВ КВІ (а.с.5, 11, 12).

У вступній частині вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року, зазначене встановлене судом першої інстанції місце проживання ОСОБА_2 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гурівщина, вул. Київська, буд. 47, а також місце реєстрації ОСОБА_2 за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Річки, вул. Молодіжна, буд. 6-б.

Відповідно до довідки провідного інспектора Києво-Святошинського РВ з питань пробації від 18 липня 2017 року та пояснень ОСОБА_4 від 18 липня 2017 року, яка є адміністратором готелю ФОП «Антон», розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гурівщина, вул. Київська, буд. 47 (а.с. 43,44), ОСОБА_2 винаймала кімнату в готелі до 15 вересня 2016 року, згідно книги обліку реєстрації осіб, які проживають в готелі, а з 15 вересня 2016 року за вказаною адресою не проживає та місце її перебування не відоме. Згідно із листом Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 03 березня 2017 року № 08-3951, ОСОБА_2 утримувалася в слідчому ізоляторі з 19 вересня 2016 року по 19 жовтня 2016 року, 19 жовтня 2016 року відповідно до вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області звільнена з-під варти в залі суду. Відповідно до інформації, наданої в січні 2017 року Корецьким районним сектором з питань пробації, дільничим офіцером поліції Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 та Річенським сільським головою ОСОБА_6, ОСОБА_2 за місцем реєстрації за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Річки, вул. Молодіжна, буд. 6-б, - фактично не проживає, а проживає в місті Києві (а.с.23-25).

Таким чином, після ухвалення вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 не проживала ні за місцем реєстрації, ні за місцем проживання, вказаним нею суду першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та, будучи повідомленою про необхідність явки до кримінально-виконавчої інспекції, до вказаної установи не з’явилася, про зміну місця проживання не повідомила.

Вказані обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про небажання ОСОБА_2 стати на шлях виправлення.

Також, колегія суддів приймає до уваги особу засудженої ОСОБА_2, яка раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_2 була звільнена від відбування покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року, на підставі ст.79 КК України як жінка, яка має дитину віком до семи років, звертає на себе увагу та обставина, що ОСОБА_2 з дитиною фактично не проживала.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність направлення засудженої ОСОБА_2 для відбування покарання, призначеного їй вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року.

Всупереч доводам апеляційної скарги засудженої, суд першої інстанції при розгляді подання відносно ОСОБА_2 дотримався вимог норм матеріального та процесуального закону, а саме ст. 78 КК України та ст. ст. 537, 539 КПК України, ухваливши законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо допущення судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме розгляд подання за відсутності засудженої ОСОБА_2 не заслуговує на увагу. Як видно із матеріалів подання, повідомлення про виклик до суду засуджена не отримала, кореспонденція повернулася за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.61). Доводи засудженої ОСОБА_2 про те, що вона постійно проживала за вказаною нею адресою до грудня 2017 року, як і доводи про те, що співробітник кримінально-виконавчої інспекції повідомив їй про відсутність необхідності з’являтися до кримінально-виконавчої інспекції, - нічим не підтверджені та спростовуються зазначеними вище матеріалами провадження. Більше того, відповідно до вироку суду першої інстанції та розписки ОСОБА_2 (а.с.3,4), остання вказувала про те, що проживає в с. Гурівщина, однак, в апеляційній скарзі зазначила, що проживала до грудня 2017 року в с. Гореничі, Києво-Святошинського району, Київської області.

Клопотання ОСОБА_2 про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2016 році», про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання, зазначені у апеляційній скарзі, не підлягають розгляду в межах даного провадження. Більше того, відповідно до вимоги про судимість ОСОБА_2 від 17 липня 2017 року (а.с. 45-46), остання була звільнена від відбування покарання на підставі амністії 13 вересня 2011 року за постановою Малинівського районного суду міста ОСОБА_1.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що постановлена судом першої інстанції ухвала щодо ОСОБА_2 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому немає підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги засудженої.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року, постановлену відносно ОСОБА_2, – залишити без змін.

Судді:

___ _____ ___

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8