Постанова № 72893061, 14.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/262/18 Справа № 209/5120/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2014 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Альфа- Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» суму заборгованості за кредитним договором та договором поруки від 30 листопада 2007 року у розмірі 252 560,87 (двісті п’ятдесят дві тисячі п’ятсот шістдесят гривень вісімдесят сім копійок) і яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом у розмірі 243900,65 (двісті сорок три тисячі дев’ятсот гривень шістдесят п’ять копійок);

- заборгованість по відсотках в розмірі 8218,62 ( вісім тисяч двісті вісімнадцять гривень шістдесят дві копійки);

- пеня у розмірі 441,60 (чотириста сорок одна гривня шістдесят копійок).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа- Банк» сплачені позивачем судовий збір у розмірі 1262,80 (одна тисяча двісті шістдесят дві гривні вісімдесят копійок ).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа- Банк» сплачені позивачем судовий збір у розмірі 1262,80 (одна тисяча двісті шістдесят дві гривні вісімдесят копійок ).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року залишити без змін, оскільки вважає що рішення суду є обґрунтованим та таким що не підлягає скасуванню.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2007 року між АКБ «ТАС – Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 0312/1107/71-171, відповідно до умов якого відповідачу були наданні грошові кошти в розмірі 30000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних. Кінцевий термін повернення кредиту 29 листопада 2027 року.

В забезпечення виконання кредитного договору 30 листопада 2007 між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 0312/1107/71-П-1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов’язалася перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань за кредитним договором.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі – продажу прав вимоги, а 15 червня між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа- Банк» був укладений договір купівлі – продажу прав вимоги, відповідно до останній прийняв на себе вимоги по вищезазначеному кредитному договору.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_3 станом на 01 липня 2014 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 252 560,87 гривень і яка складається з наступного: 243900,65 гривень – заборгованість по кредиту; 8218,62 гривень – заборгованість по відсотках; 441,60 гривень – пеня.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки укладений між сторонами кредитний договір та договір поруки від 30 листопада 2007 року відповідає вимогам чинного законодавства, зобов’язання по договору відповідачами у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально і підлягає стягненню на користь позивача.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, щодо правомірності набуття права ПАТ «Альфа - Банк» на стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором ґрунтується на припущеннях, оскільки докази, які б свідчили про вказані обставини відсутні в матеріалах справи, а саме: акт приймання-передачі кредитних файлів між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», колегія суддів ставиться критично, оскільки в матеріалах справи є договір купівлі-продажу прав вимоги укладеного 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк».

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_4