Постанова № 72893065, 22.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/722/18 Справа № 192/2307/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.,

за участі секретаря Григор»євої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування про визнання права на житло та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа – Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області як орган опіки та піклування про встановлення сервітуту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року позивачка звернулася до суду із позовом, посилаючись на те, що вона є матір’ю двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Разом з нею, у квартирі АДРЕСА_1 в с. м. т. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області зареєстровані та фактично мешкають ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Загальна площа житлового будинку складає 90,4 кв. м, зокрема в будинку є 3 житлові кімнати площею 12,7 кв.м, 11,4 кв.м, 22,6 кв.м (загальна площа житлових кімнат складає 46,7 кв.м), площа кухні 16,9 кв.м, коридору 10,2 кв.м, передпокою 9,3 кв.м, туалету 2,4 кв.м, ванної 4,9 кв.м.

Співвласниками житлового будинку є вона, ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_8 (по 1/3) частині. У квартирі АДРЕСА_2, в житловій кімнаті площею 12,7 кв.м мешкають малолітні діти ОСОБА_4, ОСОБА_5, в кімнаті площею 22,6 кв.м мешкає позивач, а в кімнаті 11,4 кв.м мешкає відповідач ОСОБА_7

До Солонянського районного суду у 2012 році звернувся відповідач, який є батьком малолітніх дітей із позовом про визначення порядку користування майном, та прохав суд виділити йому для власного проживання житлову кімнату площею 12,7 кв.м, оскільки він є співвласником спірного майна. При цьому він не враховує, що в житловій кімнаті, яку відповідач просив виділити йому для користування, мешкають двоє його малолітніх дітей, що підтверджується рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року.

Позивач посилається на те, що відповідач не визнає право малолітніх дітей на житло, зокрема закріплену за дітьми для власного проживання кімнату площею 12,7 кв.м, а поселення відповідача до житлової кімнати розміром 12,7 кв.м приведе до обмеження малолітніх дітей у гарантованих правах на особисте життя, на достатній розвиток їх особистості, а фактична площа для дітей, визначена за згодою батьків та ОСОБА_7 – зменшена, що є недопустимим. При цьому прохала врахувати, що ОСОБА_8 не зареєстрований у спірний квартирі та в ній не проживає, має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання, площа якого є достатньою для реалізації його житлових прав та інтересів, у зв’язку з чим просила визнати за малолітніми ОСОБА_4, ОСОБА_5 право на користування житловою кімнатою площею 12.7 кв.м, у квартирі АДРЕСА_3.

Не погодившись із заявленим позовом, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа – Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області як орган опіки та піклування про встановлення сервітуту.

На обґрунтування своїх вимог зазначив, що згідно свідоцтва про право власності від б/н від 08 листопада 2011 року йому, ОСОБА_9, ОСОБА_7 у рівних частках по 1/3 частині належить квартира АДРЕСА_4 загальною площею 90,4 кв.м, житловою площею 46,7 кв.м, коридор 10,2 кв.м, передпокій 9,3 кв.м, жила кімната 12,7 кв.м, жила кімната 11,4 кв.м, жила кімната 22,6 кв.м, кухня 16,9 кв.м, ванна 4,9 кв.м, вбиральня 2,4 кв.м, частина сараю «Б», частина огорожі «В» та огорожа 1, яка розташована на земельній ділянці площею 600 кв.м.

Відповідно до рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2011 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, та згідно рішення Солонянського районного суду від 16 грудня 2014 року у справі №192/2263/14 з відповідача ОСОБА_8 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 11 вересня 2014 року, до досягнення ними повноліття.

Після розірвання шлюбу у 2011 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, відповідно до рішення комісії органу опіки та піклування Солонянського району було визначено місце проживання дітей – за місцем проживання матері та встановлено порядок спілкування батька з дітьми. Оскільки ОСОБА_2 не дозволяла йому, як співвласнику квартири користуватися належною 1/3 частиною, тому він змушений був звернутися з позовом до суду про встановлення порядку користування квартирою.

Згідно рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року, яке набрало законної сили 04 червня 2016 року у справі №0438/1139/2012 позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визначення ідеальної частки у спільній квартирі, встановлення порядку користування спільною квартирою, зобов’язання надати доступ та не чинити перешкод у користуванні спільною квартирою, стягнення компенсації зменшення частки у квартирі, було задоволено частково.

Визначено порядок користування приміщенням в квартирі АДРЕСА_5, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_7, а саме - виділено в користування ОСОБА_6 жилу кімнату № 2-3 площею 12,7 кв.м, а в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_7 залишено жилу кімнату № 2-5 площею 22,6 кв.м та жилу кімнату 2- площею 11,4 кв.м; частину передпокою 2-2 площею 4,7 кв.м, приміщення коридору 2-1 площею 10.2 кв. м, частини передпокою 2-2, площею 4,6 кв.м, кухні 2-6 площею 16,9 кв.м, ванну кімнату 2-7 площею 4,9 кв. м, туалет 2-8 площею 2,4 кв.м - залишено у спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_5, яке на даний час ОСОБА_2 не виконує, та ігнорує право ОСОБА_8 на користування квартирою відповідно до порядку встановленого рішенням суду не пускаючи його до квартири.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що користування належною йому на праві власності 1/3 частиною спірної квартири, в тому числі його малолітніми дітьми, які за рішенням органу опіки та піклування проживають з матір’ю ОСОБА_2, яка отримує аліменти з їх батька ОСОБА_8 у розмірі 1/3 всіх його доходів, можливе виключно на умовах встановлення сервітуту, за який ОСОБА_2, окрім своєчасної оплати комунальних платежів, має сплачувати на користь ОСОБА_8 квартирну плату (плату за користування житлом), розмір якої визначається власником.

У зв’язку із фактичним користуванням ОСОБА_2 належною ОСОБА_8 власністю та відсутністю домовленості щодо безоплатного користування його 1/3 частиною квартири, є необхідне встановлення сервітуту на користування малолітніми дітьми ОСОБА_4 та Матвєєм його часткою у квартирі АДРЕСА_3, на умовах сплати ОСОБА_2, матір’ю з якою проживають діти, квартирної плати у розмірі 30% прожиткового мінімуму встановленого законом на дитину відповідного віку, щодо кожної дитини, а саме згідно його розрахунку становить починаючи з 04 червня 2016 року по 01 грудня 2016 року в розмірі 5511 гривень 60 копійок.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування про визнання права на житло.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа – Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області як орган опіки та піклування про встановлення сервітуту.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира № 2 по вул. Строменка в будинку № 29 у смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, загальною площею 90,4 кв.м, житловою площею 46,7 кв.м, належить на праві спільної власності позивачу ОСОБА_8 та відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_7 в рівних частках, що підтверджується належним чином завіреною копією свідоцтва про право власності на житло від 08.11.2001 року (а.с.26).

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року у справі № 0438/1139/2012 (а.с.73-76), яке набрало законної сили 04 червня 2016 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа - орган опіки і піклування: Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визначення ідеальної частки у спільній квартирі, встановлення порядку користування спільною квартирою, зобов’язання надати доступ та не чинити перешкод у користуванні спільною квартирою, стягнення компенсації зменшення частки у спільній квартирі, був задоволений частково.

Визначено ОСОБА_6 ідеальну частку у спільній частковій власності: квартирі АДРЕСА_6: 1/3. Визначено наступний порядок користування приміщеннями в квартирі АДРЕСА_7: - виділено в користування ОСОБА_6 жилу кімнату № 2-3 площею 12,7 кв.м; залишено в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_7 жилу кімнату № 2-5 площею 22,6 кв.м та жилу кімнату 2- площею 11,4 кв.м; частину передпокою 2-2 площею 4,7 кв.м; залишено у спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_8 приміщення: коридор 2-1 площею 10.2 кв. м, частини передпокою 2-2, площею 4,6 кв.м, кухні 2-6 площею 16,9 кв.м, ванну кімнату 2-7 площею 4,9 кв. м, туалет 2-8 площею 2,4 кв.м; зобов’язано ОСОБА_8 виконати переобладнання в квартирі АДРЕСА_8: встановити перегородку з дверним прорізом у приміщенні передпокою 2-2 (9,3 кв.м.) для влаштування двох приміщень – коридорів площею 4,6 кв.м. (під загальне користування (3К1) між трьома співвласниками по 1/3 частині), та площею 4,7 кв.м.

У задоволенні решти позову ОСОБА_6 відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили, а відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.1 ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме: подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про відмову у задоволені первісного позову, оскільки питання про визначення порядку користування житловою кімнатою площею № 2-3 площею 12,7 кв.м в квартирі АДРЕСА_9 розглядалося судом, в результаті судового розгляду було ухвалено рішення, яким право користування спірною кімнатою визнано за ОСОБА_8.

Правові підстави для задоволення первісного позову про визнання права користування за малолітніми дітьми сторін на вказану житлову кімнату задоволенню не підлягають, оскільки на час розгляду справи існує таке, що набрало законної сили рішення суду, яким право користування визнано за ОСОБА_8

Під час розгляду даного спору, так і під час ухвалення рішення суду у справі № 0438/1139/2012 було враховано думку представника органу опіки та піклування щодо прав малолітніх дітей на спірну квартиру.

Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають відносно дитини рівні права та обов’язки, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі. Користування батьком дітей кімнатою у спільній з матір’ю дітей та їхнім повнолітнім сином ОСОБА_10 квартирі за таких обставин не може визнаватися таким, що порушує права дітей. Визнання позову представником відповідача ОСОБА_7 не може бути підставою для його задоволення, оскільки судом встановлено, що правові підстави для задоволення первісного позову відсутні.

З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначені чинним законодавством.

Головуючий

Судді: