Постанова № 72892900, 22.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2245/18 Справа № 208/9687/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення пені та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона звернулась в магазин «АРТ меблі» фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з метою покупки кухонних меблів. Між сторонами було укладено усну угоду, відповідно до якої відповідач зобов’язався виготовити та встановити кухонних гарнітур, а позивач – сплатити 9140,00 грн. ОСОБА_3 внесла передоплату в розмірі 7000,00 грн., а також, надала додатково 500,00 грн. для придбання мийки для замовленої кухні, а всього 7500,00 грн., що підтверджується копією квитанції та розпискою. Однак, ФОП ОСОБА_2 в порушення договірних зобов’язань, умови замовлення не виконав, повернув позивачу 3000,00 грн. та написав розписку про зобов’язання повернути залишок коштів в розмірі 4500,00 грн. Станом на момент звернення позивача із позовом, кошти відповідачем в добровільному порядку не повернуто.

У зв’язку з чим та з урахуванням уточнень позовної заяви від 17 червня 2016 року, ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача залишок невиконаного зобов’язання в розмірі 4500,00 грн., а також, 3% річних в розмірі 163,83 грн., пеню в розмірі 2603,74 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та 3000,00 грн. судових витрат на правову допомогу.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 4500,00 грн. залишку невиконаного зобов’язання; 163,85 грн. 3% річних за прострочення невиконання послуг; 1723,72 грн. – пені за прострочення платежу та 1000,00 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Свою апеляційну скаргу, відповідач обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а рішення суду є незаконним та невідповідним фактичним обставинам справи.

ОСОБА_3 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленимицією главою.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Тож, до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження та переглядати рішення судів перших інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін, з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2015 року ОСОБА_3, звернулась в магазин «АРТ-меблі» ФОП ОСОБА_2, який розташований за адресою: 51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна, буд. 54, з метою покупки кухонних меблів.

Між сторонами була укладена усна угода, згідно якої ФОП ОСОБА_2 зобов'язується виготовити та встановити кухонний гарнітур, а ОСОБА_3 - сплатити за нього оговорену суму грошових коштів.

Ціна кухонного гарнітуру складала 9140,00грн.

За виготовлення меблів ОСОБА_3 внесла попередню оплату у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 31 травня 2015 року.

Також, позивач надала відповідачу додатково 500,00 грн. на купівлю мийки для замовленої кухні. За домовленістю сторін строк виконання був зазначений в один місяць.

Замовлення відповідачем виконане не було.

12 вересня 2015 року позивачка звернулась в магазин «АРТ-меблі» з претензією. Однак і після звернення кухонні меблі доставлені позивачці не були

12 листопада 2015 року відповідач повернув позивачці 3000,00 грн. і зобов'язався повернути залишок суми до 22 листопада 2015 року, про що свідчить розписка від 12 листопада 2015 року, написана власноруч ОСОБА_2

Однак, кошти відповідач не повернув.

ОСОБА_3 звернулась за захистом своїх прав до Управління надання муніципальних послуг та розвитку підприємництва, в результаті чого з ФОП ОСОБА_2 проведена роз'яснювальна робота і він спочатку зобов'язувався виконати замовлення, а потім - повернути гроші.

До теперішнього часу замовлення не виконано, а грошові кошти не повернені.

Нормою ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи -споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до абз.2 п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу.

Згідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачу неустойку в розмірі 3% загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався вищезазначеними положеннями, враховував наявні в матеріалах справи докази та виходив із того, що у зв’язку із неналежним виконанням взятих на себе відповідачем зобов’язань, останній має нести цивільно-правову відповідальність у вигляді повернення залишку коштів, а також, сплати 3% річних та пені за прострочення повернення коштів.

Окрім цього, суд першої інстанції виходячи із вимог розумності, справедливості та співмірності дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення сумою як відшкодування моральної шкоди буде розмір в 1000,00 грн.

В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилається на те, що не отримував від ОСОБА_3 ніяких коштів.

Однак, колегія суддів відхиляє такий довід, оскільки він спростовується наявною в матеріалах справи розпискою ОСОБА_2, згідно якої він зобов’язався повернути позивачу залишок суми в розмірі 4000,00 грн. – ціна кухонної гарнітури та 500,00 грн. за мийку під кухонний гарнітур.

Щодо посилань апелянта на положення ст. 614 ЦК України, відповідно до якої він вважає себе особою, яка вжила всіх залежних від неї заходів для виготовлення кухонного гарнітуру (а тому є невинуватим і не повинен відшкодовувати збитки ОСОБА_3В.), але через економічні ризики під час подій 2014 року в Україні, виконання зобов’язання стало неможливим, то колегія суддів відхиляє і цей довід, оскільки ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, яка має на меті займатися підприємницькою діяльністю та виготовляти на замовлення кухонний гарнітур і інші меблі, повинен враховувати економічну ситуацію в країні на власний ризик.

Тобто, погіршення виробництва матеріалів внаслідок економічної кризи в країні, що стало причиною невиконання угоди про виготовлення кухонної гарнітури не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання як основного зобов’язання, так і штрафних санкцій у вигляді 3% річних та пені.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2016 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_4