Постанова № 72892896, 14.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/78/18 Справа № 203/575/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що був укладений кредитний договір № DNHDAE00002029 від 29 вересня 2005 року, за умовами якого, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав, а ОСОБА_2 отримав у кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом на термін до 27 вересня 2010 року. Свої зобов’язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 401008,96 грн., яку добровільно не погашає.

У зв’язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № DNHDAE00002029 від 29 вересня 2005 року – 25628,49 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 10 грудня 2014 року еквівалентно сумі у розмірі 401008,96 грн., також, стягнути з ОСОБА_2 на користь банку судові витрати.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ КЮ «ПриватБанк» було задоволено в повному обсязі, проте, після звернення відповідача до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення суду, ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2016 року вказане рішення було скасовано та призначено справу до розгляду.

Після перегляду даної цивільної справи, новим заочним рішенням Кіровського районного суду від 07 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2005 року №DNHDAE00002029 у сумі 397392,15 грн. та компенсовано ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що заочне рішення постановлено без достатніх на те правових підстав, з порушенням норм процесуального та матеріального права, є незаконним, тож підлягає скасуванню.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Тож, до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження та переглядати рішення судів перших інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2005 року між сторонами було укладено кредитний договір №DNHDAE00002029, за умовами якого позивач для придбання автомобіля надав відповідачу кредит у сумі 44000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33 % на місяць строком до 27 вересня 2010 року.

Відповідно до ст. ст. 526, 610 ЦК зобов’язання повинні виконуватися належнимчином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред’являються.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем покладених на нього за кредитним договором №DNHDAE00002029 від 28 вересня 2005 року зобов’язань, станом на 10 грудня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 25628,49 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 401008,96 грн.

11 листопада 2015 року Кіровським ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області на підставі виконавчого листа, виданого за заочним рішенням від 29 квітня 2015 року, було відкрите виконавче провадження, у рамках якого було реалізовано майно ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження №49287407.

Зокрема, загальна сума коштів, отриманих від реалізації майна ОСОБА_2 складає 3616,81 грн.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом - припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України, враховував частку отриманих коштів від реалізації майна відповідача, що дорівнюють різниці між сумою визначеною позивачем, та коштами, стягнутими органами ДВС в межах виконавчого провадження (397392,15 грн. = 401008,96 грн. – 3616,81 грн.) та виходив із наявних в матеріалах справи доказів на порушення ОСОБА_2 свої зобов’язань, які полягають в ухиленні від сплати коштів за кредитним договором №DNHDAE00002029 від 28 вересня 2005 року.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року ухвалено без достатніх правових підстав, із порушенням норм процесуального і матеріального права, є незаконним та підлягає скасуванню.

Зокрема, серед доводів апелянта є посилання відповідача на застосування судом першої інстанції подвійної цивільно-правової відповідальності, так як рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2011 року по цивільній справі №2-1984/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості вже було задоволено позовні вимоги банку і стягнуто заборгованість за кредитним договором №DNHDAE00002029 від 28 вересня 2005 року та за кредитним договором №DNR0G062310717 від 10 листопада 2003 року.

Окрім цього, ОСОБА_2, посилається на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року у справі №203/575/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким вимоги банку, також було задоволено та стягнуто заборгованість за №DNHDAE00002029 від 28 вересня 2005 року.

Однак, колегія суддів не може погодитись із такою позицією апелянта, оскільки, по-перше, заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року в повному обсязі виконано не було, так як за заявою самого ж відповідача про перегляд заочного рішення суду воно було скасовано та призначено до розгляду в загальному порядку, а, по-друге, ОСОБА_2 не надав жодних підтверджень щодо дійсної реалізації майна боржника за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2011 року по цивільній справі №2-1984/11, що дало б підстави стверджувати про застосування подвійної цивільно-правової відповідальності.

Натомість, матеріали даної цивільної справи містять ксерокопії результатів, запитів та актів прийому-передачі майна боржника в межах виконавчого провадження №49287407, згідно яких автомобіль марки Мерседес-Бенц модель ML500, про реалізацію якого вказує відповідач, серед вказаного виконавчою службою опису майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNHDAE00002029 від 28 вересня 2005 року не значиться, в той час як саме виконавче провадження було закрите не у зв’язку із виконанням рішення суду, а через його скасування ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2016 року, про що боржник особисто повідомив органи ДВС своєю заявою.

Водночас, представником ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року було надано додаткові пояснення, зокрема, вказано, що заставний автомобіль по кредитному договору №DNHDAE00002029 від 28 вересня 2005 року був реалізований 25 жовтня 2010 року за ціною 15169,69 доларів США за генеральною довіреністю, кошти від якого було направлено на погашення заборгованості відповідача, що відображено в розрахунку заборгованості та підтверджується меморіальними ордерами (а.с. 115 – 125).

Так, на аркуші справи №123, том №2 знаходиться меморіальний ордер в якому зазначено, що кошти від реалізації заставного майна стягнуто на погашення заборгованості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновків про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та відсутність належних доказів щодо погашеної відповідачем заборгованості і повного виконання як рішень суду, якими обґрунтовано апеляційну скаргу, так і взятих на себе зобов’язань за спірним договором, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_3