Рішення № 72890955, 19.03.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3584/17

Провадження № 2-а/210/43/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"19" березня 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: голДзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: Скотар Р.Є., за участі секретаря Соколовської Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за уточненим адміністративним позовом ОСОБА_2 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, –

встановив:

Позивач, ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в подальшому який уточнила. В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що згідно постанови від 14 серпня 2017 року року її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за те, що нею як головним бухгалтером було допущено порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за вересень 2015 року, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. З вказаною постановою позивач не згодна, вважає, що її необґрунтовано було притягнуто до адміністративної відповідальності, та просить суд визнати вказану постанову протиправною та скасувати її. Також поновити строк оскарження постанови, оскільки постанова була складена без участі позивача, та на її особисту адресу направлена не була.

В судовому засіданні позивач присутня не була, від представника позивача – ОСОБА_3 надійшло до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Адміністративний позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні присутній не був, про час та місце розгляду справи повідомлений. Відзив не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

У свою чергу, відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно з ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Верховний Суд України в своєму рішенні від 13.09.2006 р. по справі 6-26370кс04 вказав, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред’явлення позову стає неможливим або утрудненням.

ОСОБА_2 дізналася про існування оскаржуваної постанови від 14 серпня 2017 року з листа Офісу великих платників податків ДФС вх. № 5001 від 23.08.2017 року, який було направлено на ПрАТ «ПівнГЗК», вказаний лист, до якого була додана копія оскаржуваної постанови 24.08.2017 року було передано позивачу. Строк на оскарження постанови у позивача закінчився саме 24.08.2017 року.

На підставі наведених норм чинного законодавства України, які регламентують питання, пов’язані з виконанням судових рішень, суд вважає причини пропуску строку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення поважними та належними, отже, суд вважає за можливе поновити пропущений строк оскарження постанови.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та наявні в них докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач працює на посаді головного бухгалтера ПрАТ «ПівнГЗК».

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» головним бухгалтером ОСОБА_2 було допущено порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за вересень 2015 року, та складено протокол про адміністративне правопорушення № 2/28-10-46-17/00191023 від 07 серпня 2017 року.

09.08.2017 року до канцелярії ПрАТ «ПівнГЗК» надійшов лист від Офісу великих платників податків ДФС вх. № 4709 з копіями протоколів про адміністративні правопорушення, а 14 серпня 2017 року заступником начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України ОСОБА_4 винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1, та накладення на неї штрафу в розмірі 680,00.

Диспозицією 1 ст. 165-1 КУпАП передбачає порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України.

Відповідно до вимог п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому суд звертає увагу на те, що Податковим кодексом України передбачено порядок оскарження в адміністративному порядку рішень податкового органу. Зазначений порядок представляє собою можливість субєкту господарювання оскаржити в адміністративному порядку (до вищестоящого податкового органу) податкове повідомлення, у випадку, якщо суб’єкт господарювання не погоджується з рішенням Державної податкової адміністрації України має право оскаржити його до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Отже, податковим законодавством України передбачено дворівневу процедуру оскарження рішень органів податкової служби та поширено презумпцію невинуватості на процедуру оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки Акту від 15.06.2017 р. №59/28-10-46-17/00191023 документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств за період з 01.07.2012 по 31.12.2016 роки та податкові повідомлення-рішення, а саме: №0005804617 від 21.07.17 р.; №0005954616 від 21.07.17 р.; №0004834617 від 21.07.17 р.; №0004804617 від 21.07.17 р.; №000478617 від 21.07.17 р.; №0005944617 від 21.07.17 р.; №0001281405 від 21.07.17 р.; №0001391405 від 21.07.17 р.; №0006004616 від 21.07.17 р.; №0005894616 від 21.07.17 р.; №005904616 від 21.07.17 р.; №0006044618 від 21.07.17 р.; №005984617 від 21.07.17 р.; №0005834617 від 21.07.17 р. оскаржуються ПРАТ «ПІВНГЗК» до Державної фіскальної служби України.

Відповідно до пп. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

На підставі п.п. 56.17.3. ст. 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

З огляду на викладене та відповідно до пунктів 56.15, 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення від 21.07.2017 року є неузгодженими до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Отже, на даний момент відсутні правові підстави для сплати ПРАТ «ПІВНГЗК» визначених контролюючим органом сум податкових зобов’язань за вказані ним порушення податкового законодавства.

Крім того, суд звертає увагу, що до моменту закінчення процедури адміністративного оскарження та прийняття остаточного рішення з даного питання ДФС України, факт порушення податкового законодавства ПРАТ «ПІВНГЗК» та позивачем, як посадовою особою підприємства, не можна вважати встановленим.

Таким чином, постанова Офісу ВПП ДФС про накладення адміністративного стягнення від 14.08.2017 р. винесена протиправно і всупереч тому факту, що не був встановлений склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 є передчасним і безпідставним.

Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

В силу положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

У протоколі № 2/28-10-46-17/00191023 від 07.08.2017 р. в графі «Дата, час і місце вчинення порушення» посадовою особою контролюючого органу зазначено наступне: 15.10.2015 року, ПрАТ «ПІВНГЗК» м. Кривий Ріг, Тернівський район.

Дане правопорушення не є триваючим, оскільки, триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку.

За наведених обставин, на момент винесення оскаржуваної постанови сплинув строк притягнення до адміністративної відповідальності, що визначений ст. 38 КУпАП, що у розумінні вимог п. 7 ст. 247 КУпАП є обставиною, що виключила провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2

Крім того, згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі при адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмовлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 2/28-10-46-17/00191023 від 07 серпня 2017 року, в ньому не зазначено число, місяць і рік народження, місце проживання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, протокол складено у відсутність ОСОБА_2 та не підписано нею.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу на те, що представник відповідача в судовому засіданні присутній не був, відзив не надав, отже обставини, викладені ОСОБА_2 в адміністративному позові не заперечуються відповідачем.

Таким чином, з огляду на вищевказане, з врахуванням з'ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення є протиправна, та підлягає скасуванню, оскільки притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності відбулось з порушенням норм закону.

У зв’язку з цим за подання позивачем або відповідачем – суб’єктом владних повноважень позову, апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 року (справа № 21-1410а16), що у відповідності до ст. 244-2 КАС України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору судові витрати в сумі 1600,00 грн. підлягають стягненню з державного бюджету в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 1651, 245, 247, 251, 258, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 5-18, 20, 72-78, 123, 139, 241-246, 286, 293, 295, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

постановив:

Позов ОСОБА_2 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 14 серпня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 1651 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Українисудовий збір у сумі 1600 грн. в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Р. Є. Скотар