Постанова № 72890495, 21.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року справа № 805/3183/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання – Чернявській К.Г., за участю представника відповідача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року в справі № 805/3183/17-а (головуючий І інстанції Тарасенко І. М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1 на суму 1101339,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 01.09.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов’язання за податком на додану вартість у сумі 1101339,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого скасовано спірне рішення податкового органу.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «МАЕРС», яке змінило назву на ТОВ «ВІЗА ЕНЕРДЖИ», та ТОВ «ХУПЕР ЛТД» за період з 01.01.2017 по 28.02.2017 встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства та заниження сум грошового зобов’язання за цим податком.

Підставою для таких висновків стала нереальність господарських операцій ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» із наведеними контрагентами.

За таких обставин, податковий орган наголошує на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (далі – позивач, товариство, платник податків, ТОВ «ДВЗ») є платником податку на додану вартість.

У період з 24.07.2017 по 04.08.2017 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган, ГУ ДФС) згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 28.07.2017 № 226 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «МАЕРС», яке змінило назву на ТОВ «ВІЗА ЕНЕРДЖИ», та ТОВ «ХУПЕР ЛТД» за період з 01.01.2017 по 28.02.2017, за результатами якої складено акт № 462/05-99-14-11/34283984 від 11.08.2017.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- ст. 1, ст. 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» стосовно документального оформлення відносин щодо придбання товарів, по яких не підтверджується реальність здійснення приймання-передачі права власності та відсутні об’єкти оподаткування, визначені пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. А) п. 185.1 ст. 185, пп. а)-в) п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «МАЕРС» за січень-лютий 2017 року та ТОВ «ХУПЕР ЛТД» за січень 2017 року;

- п.п. 198.1-198.3 ст. 198, п. 200.10 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у загальному розмірі 734226,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 01.09.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 734226,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 367113,00 грн.

Вважаючи, що наведене рішення прийнято всупереч нормам чинного податкового законодавства, ТОВ «ДВЗ» звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом.

Протиправність дій податкового органу позивач обґрунтовує наступним.

Між ТОВ «ДВЗ» та ТОВ «ХУПЕР ЛТД» 29 грудня 2016 року було укладено договір поставки № 3/76-16, згідно з умовами якого постачальник зобов’язувався поставити позивачу продукцію, зазначену у специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору.

На виконання цього договору в період з 01.01.2017 по 31.01.2017 ТОВ «ХУПЕР ЛТД» поставило ТОВ «ДВЗ» продукцію з назвами «Лом ХП» із зазначенням її коду УКТ ЗЕД НОМЕР_2, у загальній кількості 276,54 тон, загальна вартість яких складає 3019816,80 грн, у т.ч. ПДВ – 503302,80 грн, що підтверджується Специфікацією № 1 від 04.01.2017.

Крім того, факт поставки вищевказаних товарів підтверджується прибутковими ордерами № 1101, № 0902, № 1101, № 1102, № 0401, № 0402, № 0501, № 0502, № 0901, № 1002, рахунком на оплату № 26 від 11.01.2017, рахунком на оплату № 9 від 09.01.2017, рахунком на оплату № 27 від 11.01.2017, рахунком на оплату № 4 від 04.01.2017, рахунком на оплату № 5 від 04.01.2017, рахунком на оплату № 6 від 05.01.2017, рахунком на оплату № 7 від 05.01.2017, рахунком на оплату № 10 від 09.01.2017, рахунком на оплату № 17 від 10.01.2017, рахунком на оплату від 10.01.2017, видатковою накладною № 26 від 11.01.2017, видатковою накладною № 9 від 09.01.2017, видатковою накладною № 27 від 11.01.2017, видатковою накладною № 4 від 04.01.2017, видатковою накладною № 5 від 04.01.2017, видатковою накладною № 6 від 05.01.2017, видатковою накладною № 7 від 05.01.2017, видатковою накладною № 10 від 09.10.2017, видатковою накладною № 17 від 10.01.2017, видатковою накладною № 18 від 10.01.2017, товарно-транспортною накладною № Р9 від 09.01.2017, товарно-транспортною накладною № Р5 від 04.10.2017, товарно-транспортною накладною № Р18 від 10.01.2017, товарно-транспортною накладною № Р6 від 05.01.2017, товарно-транспортною накладною № Р7 від 05.01.2017, товарно-транспортною накладною № Р27 від 11.01.2017, товарно-транспортною накладною № Р26 від 11.01.2017, товарно-транспортною накладною № Р10 від 09.10.2017, товарно-транспортною накладною № Р4 від 04.01.2017, товарно-транспортною накладною № Р17 від 10.01.2017.

Між ТОВ «ДВЗ» і ТОВ «МАЕРС» 18 січня 2017 року було укладено договір поставки № 18/01-17, згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався поставити позивачу продукцію, зазначену у специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору в період з січня по лютий 2017 року ТОВ «МАЕРС» поставило товариству: за січень 2017 року товарів з назвами «Лом МЛС», «Лом ПУ», «Лом «ВГЛ-80» із зазначенням їх кодів УКТ ЗЕД 2530 у загальній кількості 80,75 тон, вартість яких складає 742936,80 грн, у т.ч. ПДВ – 123822, 80 грн, що підтверджується специфікацією № 1 від 20.01.2017; за лютий 2017 року товарів з назвами «Лом хромітопериклазових виробів», «Лом периклазових виробів», «Лом ПУ», із зазначенням їх кодів УКТ ЗЕД 2530, у загальній кількості 59,54 тони, загальна вартість яких складає 642604,56 грн, у т.ч ПДВ – 107100, 76 грн, що підтверджується Специфікацією № 2 від 02.02.2017.

Крім того, факт поставки наведених товарів підтверджується видатковою накладною № 139 від 24 січня 2017 року, видатковою накладною № 137 від 23 січня 2017 року; видатковою накладною № 138 від 20 січня 2017 року; рахунком на оплату № 138 від 20 січня 2017 року; рахунком на оплату № 139 від 24 січня 2017 року; рахунком на оплату № 137 від 23 січня 2017 року; товарно-транспортною накладною № Р139 від 24 січня 2017 року; товарно-транспортною накладною № Р137 від 23 січня 2017 року; товарно-транспортною накладною № Р138 від 20 січня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі – ГК України), під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 996-XIV регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що факт постачання продукції позивачу підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату та прибутковими ордерами, які мають всі обов’язкові реквізити, передбачені для первинних документів Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи та інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність реального характеру правочинів, що ґрунтуються на аналізі даних податкової звітності ТОВ «ДВЗ» та контрагентів.

Додатково необхідно зазначити, що податковим органом не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Враховуючи викладене недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Отже доводи апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів не приймає посилання ГУ ДФС, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові щодо протиправності дій Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1 та необхідності його скасування.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року в справі № 805/3183/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2017 № НОМЕР_1 на суму 1101339,00 грн – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року в справі № 805/3183/17-а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 21 березня 2018 року. Повний текст постанови складений 22 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_2

ОСОБА_3