Постанова № 72863502, 20.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/250/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

представника позивача Комар С.І.

представника відповідача Грицишина І.О.

представника відповідача Бас Р.М.

представника відповідача Пивовар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 803/917/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

судді в 1-й інстанції - Ксензюк А.Я.,

час ухвалення рішення - 06.12.2017 року, 10:11 год.,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 11.12.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" (далі - ТзОВ "Вест Ойл Груп") звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2016 року №0000142202, №0000152202.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту від 04 січня 2016 року №1/22.1/34524327 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ "Вест Ойл Груп", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року". Перевіркою, зокрема, встановлено наступні порушення: статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статті 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року №319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами".

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.

28 березня 2011 року між ТзОВ "Вест Ойл Груп" (Комісіонером) і нерезидентом "SPANTON INVESTMENT LIMITED" (Комітентом) укладено договір комісії. На виконання умов вказаного договору ТОВ "Вест Ойл Груп" уклало договір купівлі-продажу №СFSIT084 від 04 квітня 2011 року з компанією "Cargill GmbH". Відповідно до акту приймання-передачі від 24 травня 2011 року та звіту Комісіонера, продукція, визначена умовами договору комісії, передана у власність "SPANTON INVESTMENT LIMITED". Між ТзОВ "Вест Ойл Груп" та ВАТ "Державний ощадний банк України" (банк Емітент) було укладено договір від 18 травня 2011 року №431/31/6 про відкриття непокритого безвідкличного документарного акредитиву на суму 29 932 319,14 дол. США на користь бенефіціара - фірми-нерезидента "Cargill GmbH".

В період 2011-2013 років згідно із договором комісії ТзОВ "Вест Ойл Груп" отримано від "SPANTON INVESTMENT LIMITED" 5 756 202,75 дол. США. В свою чергу, ТзОВ "Вест Ойл Груп", згідно із умовами контракту №CFSIT084 від 04 квітня 2011 року та договору про відкриття непокритого безвідкличного документарного акредитиву від 18 травня 2011 року №431/31/6, здійснено платежі у іноземній валюті на користь "Cargill GmbH" на загальну суму 5 756 202,75 дол. США.

27 травня 2014 року ВАТ "Державний ощадний банк України" здійснив платіж згідно із умовами акредитиву в сумі 24 176 103,39 дол. США на користь "Cargill GmbH" згідно із контрактом №СFSIT084 від 04 квітня 2011 року. Відповідно до платіжного дорученням №426 від 27 травня 2014 року ТзОВ "Вест Ойл Груп" перерахувало власні грошові кошти у національній валюті в сумі 284 097 065,70 гривень (еквівалент 24 176 103,39 дол. США у гривнях) з власного поточного рахунку для відшкодування витрат перед ВАТ "Державний ощадний банк України" за здійснений платіж згідно із умовами акредитиву.

Відповідно до умов договору комісії від 28 березня 2011 року, укладеного із фірмою "SPANTON INVESTMENT LIMITED", кошти перераховані комісіонером ТзОВ "Вест Ойл Груп" по контракту №CFSIT084 від 04 квітня 2011 року на адресу фірми "Cargill GmbH" повинні бути відшкодовані Комітентом "SPANTON INVESTMENT LIMITED" шляхом перерахування коштів у цій сумі на валютний рахунок Комісіонера, згідно із графіком платежів, вказаним у звіті комісіонера.

Відповідно, по договору комісії від 18 березня 2011 року ТзОВ "Вест Ойл Груп" надало послуги Комісіонера на користь "SPANTON INVESTMENT LIMITED" зі сплатою комісійної винагороди в розмірі 149 661,60 дол. США, що підтверджується звітом Комісіонера №1 від 24 травня 2011 року. Дану комісійну винагороду товариство отримало в повному обсязі з дотриманням строків надходження валютної виручки.

Водночас, відповідно до договору про переведення боргу від 08 жовтня 2014 року компанія "SPANTON INVESTMENT LIMITED" перевела свої зобов'язання за договором комісії від 28 березня 2011 року в розмірі 24 176 103,39 дол. США на компанію "THORNBY TRADING LIMITED". Таким чином, станом на 09 жовтня 2014 року дебіторська заборгованість нерезидента - компанії "SPANTON INVESTMENT LIMITED" перед ТзОВ "Вест Ойл Груп" була погашена в повному обсязі.

Зважаючи на наявність взаємної заборгованості між ТзОВ "Вест Ойл Груп" та компанією "THORNBY TRADING LIMITED" був укладений договір від 27 жовтня 2014 року про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог в сумі 24 176 103,39 дол. США.

Чинне законодавство не передбачає неприпустимість заміни сторони за зобов'язаннями в зовнішньоекономічному договорі, і не містять прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за такими договорами.

Таким чином, позивач вважає твердження відповідача про наявність у ТзОВ "Вест Ойл Груп" протермінованої дебіторської заборгованості безпідставними, оскільки під час перевірки не враховано угоди щодо переведення боргу та зарахування зустрічних однорідних вимог.

З наведених підстав, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2016 року №0000142202, №0000152202.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2016 року №0000142202 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" суми грошового зобов'язання 41 508 689 грн 67 коп., №0000152202 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" суми грошового зобов'язання 510 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року у справі №803/917/16 скасовано, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" задоволено частково, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2016 року №0000152202 про застосування штрафних санкцій в сумі 510 грн за порушення порядку і строків декларування валютних цінностей.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №803/917/16 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 12 лютого 2016 року №0000142202 скасовано, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №803/917/16 залишено без змін.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив та відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що станом на 31 грудня 2014 року по розрахунках ТзОВ "Вест Ойл Груп" з "SPANTON INVESTMENT LIMITED" по договору комісії від 28 березня 2011 року рахується дебіторська заборгованість в сумі 24 176 116,39 дол. США. Граничний термін погашення дебіторської заборгованості закінчився - 23 листопада 2014 року. Так як умови договору комісії по розрахунках ТзОВ ""Вест Ойл Груп" з комітентом "SPANTON INVESTMENT LIMITED" не виконані, кошти 24 176 116,39 дол. США не відшкодовані комітентом, то імпортна операція по договору вважається незавершеною.

Також, апелянт вважає, що зарахування позивачем зустрічних однорідних вимог від 27 жовтня 2014 року по заборгованості із комітентом "SPANTON INVESTMENT LIMITED" не мають законодавчих підстав.

Апелянт зазначає порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, а саме: ст. 2 Закону України №185/94-ВР, постанови КМУ від 05.12.2007 року №1392, постанови КМУ від 24.03.1999 року №136, ст. 159,227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ "Вест Ойл Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 січня 2016 року №1/22.1/34524327.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статті 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року №319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" (пункти 6, 7 частини четвертої акта).

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2016 року №0000142202, №0000152202, якими визначено суму грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 41 508 689 грн 67 коп., та 510 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Проте, рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 15 березня 2016 року №1262/10/03-20-10-03-06 вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення; рішенням ДФС України від 27 травня 2016 року №11579/6/99-99-11-01-01-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

28 березня 2011 року між ТзОВ "Вест Ойл Груп", як Комісіонером, і фірмою - нерезидентом "SPANTON INVESTMENT LIMITED" (Тortola, British Virgin Island), як Комітентом, було укладено договір комісії, відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язаний за дорученням Комітента й за відповідну винагороду здійснювати для Комітента від свого імені закупівлю товару (далі - договір комісії).

На виконання умов договору комісії 04 квітня 2011 року ТзОВ "Вест Ойл Груп" уклало з компанією - нерезидентом "Cargill GmbH" (Germany) договір купівлі-продажу за №СFSIT084 на закупівлю бразильської нерафінованої дегумірованої соєвої олії та аргентинської соєвої олії на загальну суму 29 932 319,14 дол. США.

З метою проведення розрахунків за вказану продукцію 18 травня 2011 року між ТзОВ "Вест Ойл Груп" та ВАТ "Державний ощадний банк України" (банк Емітент) було укладено договір за №431/31/6 про відкриття непокритого безвідкличного документарного акредитиву на вказану суму на користь бенефіціара - фірми-нерезидента "Cargill GmbH".

Відповідно до акту приймання-передачі від 24 травня 2011 року та звіту Комісіонера вказана продукція була передана у власність "SPANTON INVESTMENT LIMITED".

За змістом додатку 3 до договору комісії - звіт Комісіонера 24 травня 2011 року ТзОВ "Вест Ойл Груп" просить Комітента здійснити належні Комісіонерові платежі у сумі 30 141 845,38 дол. США, враховуючи вартість придбаного товару, а також 149 861,60 дол. США комісійної винагороди та 59 664,64 дол. США банківських витрат, на що Комітент дав свою згоду і погодився здійснити вказані платежі згідно із плановим графіком платежів; кінцевий термін - 1095 днів з дати цього звіту Комісіонера.

У період 2011 - 2013 років згідно із договором комісії "SPANTON INVESTMENT LIMITED" перерахувало для ТзОВ "Вест Ойл Груп" 5 756 202,75 дол. США, які надалі останнім були перераховані шляхом розрахунків по акредитиву на користь фірми "Cargill GmbH" за поставлену продукцію.

Також, відповідно до SWIFT-повідомлення від 17 листопада 2011 року на рахунок ТзОВ "Вест Ойл Груп" від Комітента надійшли кошти в сумі 209 513,24 дол. США, із яких: 149 861,60 дол. США - комісійна винагорода та 59 664,64 доларів США - банківські витрати.

27 травня 2014 року ПАТ "Державний ощадний банк України" здійснив платіж згідно з умовами акредитиву в сумі 24 176 103,39 дол. США на користь фірми "Cargill GmbH" згідно із контрактом №СFSIT084 від 04 квітня 2011 року за рахунок списання власних кредитних коштів ТзОВ "Вест Ойл Груп", наданих йому ПАТ "Державний ощадний банк України".

Тобто, позивачем оплату за контрактом від 04 квітня 2011 року проведено за рахунок власних коштів.

Станом на 01 січня 2014 року по розрахунках ТзОВ "Вест Ойл Груп" з Комітентом "SPANTON INVESTMENT LIMITED" за договором комісії рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 24 176 116,39 дол. США (193 239 698 грн), яка облікується на рахунку бухгалтерського обліку №6858 "Розрахунки з іншими кредиторами", а по розрахунках з фірмою "Cargill GMBH" по контракту від 04 квітня 2011 року - кредиторська заборгованість на зазначену вище суму, яка в бухгалтерському обліку відображалась по кредиту рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками".

Оскільки умови договору комісії по розрахунках ТзОВ "Вест Ойл Груп" з Комітентом "SPANTON INVESTMENT LIMITED" не виконані, кошти в сумі 24 176 116,39дол.США не відшкодовані комітентом, відповідач вважав, що імпортна операція за договором є незавершеною.

Водночас, відповідно до договору про переведення боргу від 08 жовтня 2014 року компанія "SPANTON INVESTMENT LIMITED" перевела свої зобов'язання за договором комісії від 28 березня 2011 року в розмірі 24 176 103,39 дол. США на компанію "THORNBY TRADING LIMITED", у зв'язку з чим дебіторська заборгованість компанії "SPANTON INVESTMENT LIMITED" перед позивачем була погашена в повному обсязі.

Зважаючи на наявність взаємної заборгованості між позивачем та компанією "THORNBY TRADING LIMITED", так як позивач мав зобов'язання перед компанією "THORNBY TRADING LIMITED" на суму 24 176 967,90дол. США за Угодою про позику в іноземній валюті від 22 квітня 2011 року №22-04-11, між ними був укладений договір від 27 жовтня 2014 року про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог в сумі 24 176 103,39дол.США.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2016 року № 0000142202 про нарахування ТзОВ "Вест Ойл Груп" суми грошового зобов'язання 41 508 689 грн. 67 коп., є протиправними, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 598 та статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є одним зі способів припинення зобов'язань, за яким погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

За приписами частини третьої статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України від 16.04.1991 р. № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно із пунктом 1.11 Розділу I Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованої Міністерством юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631, експортна операція може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

- вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні;

строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

За наявності підстав, що не заборонені законодавством України, зокрема залік однорідних вимог, виконання зобов'язань, а також виникнення таких обставин до закінчення визначеного в статті 1 Закону № 185/94-ВР терміну, резидент не може нести відповідальність, передбачену статтею 4 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно із статтею 2 цього Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

На виконання зазначених вимог Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05 грудня 2007 року №1392 "Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України", згідно якої, з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2012 року №1009, імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов:

- зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;

- подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналіз наведених норм свідчить, що за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, чи з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, а у разі порушення вказаних строків резиденти зобов'язані нести відповідальність, передбачену статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною четвертою статті 1016 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Таким чином, однією з визначальних ознак відносин сторін за договором комісії є те, що комісіонер при виконанні доручення комітента укладає обумовлений договором комісії правочин в інтересах та за рахунок комітента та є стороною цього правочину, в якому виступає від свого імені. Відповідно, при укладенні такого правочину саме комісіонер набуває всього обсягу прав і обов'язків за таким договором, за винятком обмежень, встановлених законом та договором комісії. Отже, саме комісіонер є правомочною стороною у зовнішньоекономічному контракті, укладеному на виконання договору комісії, щодо пред'явлення покупцю вимоги сплатити встановлену контрактом вартість поставленого товару в установлений контрактом строк, а в разі невиконання цього обов'язку нерезидентом звернутися з відповідним позовом до суду, що відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є підставою для зупинення нарахування пені. Відтак на комісіонера як на сторону зовнішньоекономічного контракту покладається відповідальність за дотримання встановлених законодавством обмежень при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, як, наприклад, обмеження щодо строку розрахунків у іноземній валюті при виконанні зовнішньоекономічного контракту.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в акті від 04 січня 2016 року №1/22.1/34524327 висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 803/917/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Я. С. Попко І. О. Яворський Повне судове рішення складено 21.03.2018 року