Постанова № 72863507, 20.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/633/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Кухтея Р.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 819/1880/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,-

судді в 1-й інстанції - Шульгач М.П.,

час ухвалення рішення - 04.12.2017 року, 11:09 год.,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 00072821306 від 23.10.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10183,75 грн. (8147,00 грн. основного платежу та 2036,75 грн. штрафних санкцій),

- податкове повідомлення-рішення № 00072631306 від 23.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4485,75 грн. (3588,60 грн. основного платежу та 897,15 грн. штрафних санкцій),

- податкове повідомлення-рішення № 00072721306 від 23.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 373,17 грн. ( 298,55 грн. основного платежу та 74,62 грн. штрафних санкцій),

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-007248130 від 23.10.2017 року на суму 4182,66 грн.,

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0072601306 від 23.10.2017 року, яким нараховано штрафну санкцію в розмірі 418,27 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було проведено документальну планову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. За результатами перевірки складено акт від 27.09.2017 року №6269/19-00-13-06/НОМЕР_2 та винесено податкове повідомлення-рішення № 00072821306 від 23.10.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10183,75 грн. (8147,00 грн. основного платежу та 2036,75 грн. штрафних санкцій), податкове повідомлення-рішення № 00072631306 від 23.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4485,75 грн. (3588,60 грн. основного платежу та 897,15 грн. штрафних санкцій), податкове повідомлення-рішення № 00072721306 від 23.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 373,17 грн. ( 298,55 грн. основного платежу та 74,62 грн. штрафних санкцій), вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-007248130 від 23.10.2017 року на суму 4182,66 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0072601306 від 23.10.2017 року, яким нараховано штрафну санкцію в розмірі 418,27 грн.

Такі податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій представник позивача вважає незаконним, оскільки позивачем при перевірці були представлені документи, які підтверджують факт надання послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей без надання конкретного приміщення на території підприємства - філії "Рівнеавтотранссервіс" УДП "Укрінтеравтосервіс", що знаходиться за адресою: Рівненська обл., смт. Квасилів, вул. Рівненська, 90. З метою конкретизації, яке саме майно передавалося на зберігання, були надані акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, а також накладні-вимоги на видачу товарно-матеріальних цінностей, в яких вказано, що на зберігання передавалися автомобільні шини.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 819/1880/17 позовні вимоги задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем при обчисленні чистого оподатковуваного доходу було безпідставно віднесено до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування витрати на оплату електроенергії та зберігання майна, а саме не конкретизовано, яке майно перебувало на зберіганні в 2016 році, не наведено точне місце зберігання, внаслідок чого було занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 19903,31 грн. за рахунок завищення суми витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів. Як наслідок, відбулося неповне перерахування військового збору за 2016 рік на суму 298,55 грн. Крім того, позивачем було завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість за 2016 рік на суму 8147,00 грн.

Окрім того, судом першої інстанції було проігноровано, що відповідно до норм податкового законодавства, ГУ ДФС у Тернопільській області дійшло висновку, про бездіяльність позивача щодо ненадання до перевірки документів про передачу на зберігання майна, яке реалізоване та про постачання товарів на зберігання, що перешкодило для їх врахування під час проведення перевірки.

Просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 819/1880/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Головним управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Результати перевірки оформлені актом від 27.09.2017 року №6269\19-00-13-06\НОМЕР_2, де зафіксовано факт безпідставного віднесення до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування витрат на оплату електроенергії та зберігання майна, а саме не конкретизовано, яке майно перебувало на зберіганні в 2016 році, не наведено точне місце зберігання, внаслідок чого було занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 19903,31 грн. за рахунок завищення суми витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, а також було завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість за 2016 рік на суму 8147,00 грн.

На підставі акту перевірки Головним управління ДФС у Тернопільській області було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 00072821306 від 23.10.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10183,75 грн. (8147,00 грн. основного платежу та 2036,75 грн. штрафних санкцій),

- податкове повідомлення-рішення № 00072631306 від 23.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4485,75 грн. (3588,60 грн. основного платежу та 897,15 грн. штрафних санкцій),

- податкове повідомлення-рішення № 00072721306 від 23.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 373,17 грн. ( 298,55 грн. основного платежу та 74,62 грн. штрафних санкцій),

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-007248130 від 23.10.2017 року на суму 4182,66 грн.,

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0072601306 від 23.10.2017 року, яким нараховано штрафну санкцію в розмірі 418,27 грн.

Проте в матеріалах справи наявні документи, які спростовують позицію відповідача щодо безпідставного віднесення до витрат від провадження господарської діяльності витрат на оплату електроенергії та зберігання майна.

Відповідно до договору відповідального зберігання від 01.07.2016 р., позивач передає на відповідальне зберігання філії "Рівнеавтотранссервіс" УДП "Укрінтеравтосервіс" (Рівненська обл., смт. Квасилів, вул. Рівненська, 90) товарно-матеріальні цінності. При цьому у договорі не визначено конкретного приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей, а вказано про їх зберігання на території підприємства виконавця.

В матеріалах справи містяться акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання віл 31.07.2016 р., 31.08.2016 р., 30.09.2016 р., 31.10.2016 р., 30.11.2016 р., 31.12.2016 р., відповідно до яких ОСОБА_1 передано, а філією "Рівнеавтотранссервіс" УДП "Укрінтеравтосервіс" прийнято на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності, а саме автомобільні диски і шини.

Факт зберігання товарно-матеріальних цінностей та відшкодування витрат на оплату електроенергії підтверджують наступні документи:

- акт виконаних робіт №4/26/07 від 31.07.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за липень 2016 року на суму 2350 грн. та витрат по електроенергії за липень 2016 року на суму 516,46 грн.,

- акт виконаних робіт №4/26/08 від 31.08.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за серпень 2016 року на суму 2350 грн. та витрат по електроенергії за серпень 2016 року на суму 181,79 грн.,

- акт виконаних робіт №4/26/09 від 31.09.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за вересень 2016 року на суму 2350 грн. та витрат по електроенергії за вересень 2016 року на суму 440,46 грн.,

- акт виконаних робіт №4/26/10 від 31.10.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за жовтень 2016 року на суму 2350 грн. та витрат по електроенергії за липень 2016 року на суму 1038,01 грн.,

- акт виконаних робіт №4/26/11 від 31.11.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за листопад 2016 року на суму 2350 грн. та витрат по електроенергії за листопад 2016 року на суму 2 596,33 грн.

- акт виконаних робіт №4/26/12 від 31.12.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за грудень 2016 року на суму 2350 грн. та відшкодування витрат по електроенергії за грудень 2016 року на суму 1030,26 грн.

Відповідно до накладних-вимог на видачу ТМЦ № ПМ-0000001 від 16.08.2016 р., № ПМ-0000002 від 18.08.2016 р., № ПМ-0000003 від 23.08.2016 р., № ПМ-0000004 від 25.08.2016 р., № ПМ-0000005 від 23.09.2016 р., № ПМ-0000006 від 29.09.2016 р., № ПМ-0000007 від 30.09.2016 р., № ПМ-0000008 від 05.10.2016 р., № ПМ-0000009 від 08.11.2016 р., № ПМ-0000010 від 16.11.2016 р., № ПМ-0000012 від 12.12.2016 р., № ПМ-0000013 від 23.12.2016 р. підтверджуються факти видачі товарно-матеріальних цінностей, а саме автомобільних шин з місця зберігання - території підприємства філії "Рівнеавтотранссервіс" УДП "Укрінтеравтосервіс".

Також в судовому засіданні з пояснень позивачки встановлено, що використання компресора СБ 4/Ф-270 LB 75 відбувалося в межах операцій, які підлягають під основні види діяльності позивачки: вантажний автомобільний транспорт, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Компресор був придбаний з метою його подальшого продажу та отримання доходу, що використовується для ремонту і підкачки автомобільних шин.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 повністю підтверджено господарську операцію - передання на зберігання товарно-матеріальних цінностей та факт використання електроенергії, підтверджено документально, яке саме майно було передано на зберігання, вищезазначені послуги повністю оплачені позивачем, а тому податкове повідомлення-рішення № 00072821306 від 23.10.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10183,75 грн., - податкове повідомлення-рішення № 00072631306 від 23.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4485,75 грн., податкове повідомлення-рішення № 00072721306 від 23.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 373,17 грн., вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-007248130 від 23.10.2017 року на суму 4182,66 грн., - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0072601306 від 23.10.2017 року, яким нараховано штрафну санкцію в розмірі 418,27 грн. винесені податковим органом неправомірно та підлягають до скасування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Надані позивачем акти виконаних робіт, акти передачі-приймання матеріальних цінностей, накладні-вимоги на видачу товарно-матеріальних цінностей є первинними документами, що підтверджують факт надання послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей та факт використання електроенергії, в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

Колегією суддів встановлено, що господарську операцію - передання на зберігання товарно-матеріальних цінностей та факт використання електроенергії, підтверджено документально, а саме: актом виконаних робіт №4/26/07 від 31.07.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за липень 2016 року на суму 2350 грн. та витрат по електроенергії за липень 2016 року на суму 516,46 грн., актом виконаних робіт №4/26/08 від 31.08.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за серпень 2016 року на суму 2350 грн. та витрат по електроенергії за серпень 2016 року на суму 181,79 грн., актом виконаних робіт №4/26/09 від 31.09.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за вересень 2016 року на суму 2350 грн. та витрат по електроенергії за вересень 2016 року на суму 440,46 грн., актом виконаних робіт №4/26/10 від 31.10.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за жовтень 2016 року на суму 2350 грн. та витрат по електроенергії за липень 2016 року на суму 1038,01 грн., актом виконаних робіт №4/26/11 від 31.11.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за листопад 2016 року на суму 2350 грн. та витрат по електроенергії за листопад 2016 року на суму 2 596,33 грн., актом виконаних робіт №4/26/12 від 31.12.2016 року на суму витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей за грудень 2016 року на суму 2350 грн. та відшкодування витрат по електроенергії за грудень 2016 року на суму 1030,26 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в акті від 27.09.2017 року №6269\19-00-13-06\НОМЕР_2, висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом скасування податкових повідомлень-рішень № 00072821306 від 23.10.2017 р. на суму 10183,75 грн., № 00072631306 від 23.10.2017 р. на суму 4485,75 грн., № 00072721306 від 23.10.2017 р. на суму 373,17 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0072481306 від 23.10.2017 р. на суму 4182,66 грн. та рішення № 0072601306 від 23.10.2017 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 418,27 грн.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 819/1880/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. В. Кухтей Я. С. Попко Повне судове рішення складено 21.03.2018 року