Рішення № 72862858, 20.02.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7098/17

Провадження № 2/204/263/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої – судді Нізік О.В.

при секретарі - Федишині Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу за позовом акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» (код за ЄДРПОУ 14305909, будинок 9 вулиця Лєскова місто Київ, Україна, 01011) до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: квартира АДРЕСА_1, 49000), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2, адреса: будинок 19 вулиця Дружби с. Новоселівка Дніпропетровська область, 51284) про солідарне стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 014/57016/3101/84 від 18.10.2005 року, -

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) та з ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_2) на корить АТ «ОСОБА_1 Аваль» (Код за ЄДРПОУ: 14305909) заборгованість, яка виникла за кредитним договором № 014/57016/3101/84 від 18.10.2005 року у сумі: 81718 доларів США 22 центи, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає: 2116843 грн. 48 коп. та стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) та з ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_2) на корить АТ «ОСОБА_1 Аваль» (Код за ЄДРПОУ: 14305909) витрати по сплаті судового збору у сумі - 31752 грн. 65 коп. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 18 жовтня 2005 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого за всіма шинними правами та обов’язками є ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», що підтверджується витягом зі Статуту та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №014/57016/3101/84, згідно умов якого ОСОБА_1 зобов’язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 102000 доларів США 00 центів строком до 17.10.2025 року, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 12,50 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором. Перед укладенням та підписанням договору позичальник звернувся до банку із заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі «1. Відомості про кредит» власноручно зазначив відповідну суму кредиту, яку має намір отримати та обрав валюту долари США - «дол. США», строк кредитування, відсоткову ставку по кредиту тощо. Своїм підписом під відповідним документом позичальник засвідчив, що зміст умов кредитування зрозумілий, з діючим законодавством України, що регламентує відношення банка та клієнта ознайомлений. Кредитор надав Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування (п. 3.1. Кредитного договору). Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника. Сторонами встановлено, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно ( п. 3.3. Кредитного договору). Таким чином, ОСОБА_1 виконав свої зобов’язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору. Отже, з укладенням кредитного договору у позичальника виник обов’язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених Графіком погашення кредитної заборгованості, у разі прострочення якого Кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 18 жовтня 2005 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 014/3101/10, відповідно до умов п. 1.2. якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед банком відповідати по зобов’язанням Боржника - ОСОБА_2, які виникають з умов Кредитного договору № 014/57016/3101/84 від 18.10.2005 року, в повному обсязі цих зобов’язань Відповідно до умов п. 1.4. Договору поруки Поручитель засвідчив, що ознайомлений зі змістом Кредитного договору та обсягом зобов’язань Боржника за Кредитним договором, і повністю з ним згоден. Крім того, згідно п. 1.3. Договору поруки сторонами було встановлено, що зобов’язання Поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених Договором поруки та Кредитним договором - не потребують. Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки Поручитель зобов’язався, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов’язань по Кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основаного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки. Проте, всупереч вимогам п. 5.1. Кредитного договору Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов’язання, а саме: не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом. Таким чином, станом на дату розрахунку заборгованості, а саме станом на: 03.08.2017 року заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором становить: 81718 доларів США 22 центи, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 2116843 грн. 48 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом: 54200 доларів США 16 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає: 1404010 грн. 70 коп., заборгованості за відсотками: 27518 доларів США 06 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає: 712832 грн. 78 коп., розрахована пеня. Відповідно до рішення Кредитора сума пені не зазначається та не стягується в рамках даного спору, однак продовжує нараховуватися, що не суперечить нормам чинного в Україні законодавства. Відповідно до умов п. 6.5. Кредитного договору Кредитор має право вимагати дострокового погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нарахувати проценти за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання Позичальником умов договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених Кредитним договором. Так, в силу зазначених вище правових норм, та у зв’язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору: несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу Позичальника та Поручителя були направлені вимоги про дострокове виконання грошових зобов’язань за Кредитним договором. Проте, станом на дату подачі позовної заяви заборгованість за кредитом так повернута і не була. Враховуючи те, що Позичальник та Поручитель не виконують умови Кредитного договору, Договору поруки та вимоги Банку щодо врегулювання заборгованості, тим самим нівелюючи приписи чинного законодавства України, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі у судові засідання двічі підряд не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності та відзиви на позов не подавали.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, яка є обов'язковою для усіх суб'єктів правозастосування та судів, вказав на те, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Ураховуючи, що розгляд справи триває значний час, провадження у справі відкрито 21 листопада 2017 року, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 належним чином повідомлялася неодноразово про призначені у справі судові засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності.

За таких обставин, у порядку передбаченому ст. 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Закону України № 2147 від 13.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по даній справі було відкрито до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147, розгляд справи повинен відбуватися у відповідності до правил, які почали діяти з початком роботи Верховного суду, тобто з 15 грудня 2017 року, передбачених новим ЦПК України у редакції Закону № 2147.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено в судовому засіданні, 18 жовтня 2005 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого за всіма шинними правами та обов’язками є ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», що підтверджується витягом зі Статуту та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №014/57016/3101/84, згідно умов якого ОСОБА_1 зобов’язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 102000 доларів США 00 центів строком до 17.10.2025 року, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 12,50 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором (а. с. 20-22).

Перед укладенням та підписанням договору позичальник звернувся до банку із заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі «1. Відомості про кредит» власноручно зазначив відповідну суму кредиту, яку має намір отримати та обрав валюту долари США - «дол. США», строк кредитування, відсоткову ставку по кредиту (а. с. 14-19).

Своїм підписом під відповідним документом позичальник засвідчив, що зміст умов кредитування зрозумілий, з діючим законодавством України, що регламентує відношення банка та клієнта ознайомлений.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно з п. 3.2. Кредитного договору, надання кредитних коштів проводилося, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору, сторонами встановлено, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав свої зобов’язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору Позичальник зобов’язався здійснювати погашення Кредиту та сплату процентів щомісячно, до 30 (тридцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3. цього Договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 17.10.2025 року (включно) на рахунки, визначені умовами Кредитного договору.

Згідно із п. 5.5. та п. 6.5 Кредитного договору Кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції та інші витрати, у випадках невиконання Позичальником умов цього Договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, а Позичальник, у свою чергу, на вимогу кредитора, зобов’язаний достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів.

З укладенням кредитного договору №014/57016/3101/84 у позичальника виник обов’язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених Графіком погашення кредитної заборгованості, у разі прострочення якого Кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 18 жовтня 2005 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 014/3101/10, відповідно до умов п. 1.2. якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед банком відповідати по зобов’язанням Боржника - ОСОБА_2, які виникають з умов Кредитного договору № 014/57016/3101/84 від 18.10.2005 року, в повному обсязі цих зобов’язань (а. с. 34 - 35).

Відповідно до умов п. 1.4. Договору поруки Поручитель засвідчив, що ознайомлений зі змістом Кредитного договору та обсягом зобов’язань Боржника за Кредитним договором, і повністю з ним згоден.

Згідно з п. 1.3. Договору поруки сторонами було встановлено, що зобов’язання Поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених Договором поруки та Кредитним договором - не потребують.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки Поручитель зобов’язався, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов’язань по Кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основаного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Згідно з умовами п. 3.2. Договору поруки сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов’язань по Кредитному договору, Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, встановленому на момент подання позовної вимоги

Проте, всупереч вимогам п. 5.1. Кредитного договору Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов’язання, а саме: не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

Відповідно до умов п. 6.5. Кредитного договору Кредитор має право вимагати дострокового погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нарахувати проценти за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання Позичальником умов договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно з п. 8.1. Кредитного договору договір набуває чинності з часу надання Позичальнику Кредитних коштів (частини коштів) та діє до повного погашення кредитної заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів та пені).

Кредитний договір № 014/57016/3101/84 від 18 жовтня 2005 року та Договір поруки № 014/3101/10 від 18 жовтня 2005 року підписані сторонами, що свідчить про те, що сторони на момент підписання договорів досягли згоди щодо всіх істотних умов укладених між ними договорів.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №014/57016/3101/84 від 18 жовтня 2005 року наданого до суду позивачем та перевіреного судом, встановлено, що станом на 03 серпня 2017 року заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором №014/57016/3101/84 від 18 жовтня 2005 року становить: 81718 доларів США 22 центи, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 2116843 грн. 48 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом: 54200 доларів США 16 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає: 1404010 грн. 70 коп., заборгованості за відсотками: 27518 доларів США 06 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає: 712832 грн. 78 коп., пеня: 710909 грн. 39 коп. (а. с. 8 - 13).

У зв’язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору: несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу Позичальника та Поручителя були направлені вимоги про дострокове виконання грошових зобов’язань за Кредитним договором (а. с. 36-43). Проте, станом на дату подачі позовної заяви заборгованість за кредитом так повернута і не була.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

В статті 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України договір укладений сторонами, містить умови, які повинні виконуватися.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-якого з них окремо (ч.1 ст. 543 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Аналізуючи надані докази, суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 014/57016/3101/84 від 18 жовтня 2005 року щодо своєчасної оплати кредиту та визначених договором платежів, а позивач скористався своїм правом щодо права дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та стягнення пені.

Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до рішення Кредитора сума пені не зазначається та не стягується в рамках даного спору.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов'язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Оспорюваним кредитним договором обов'язок по поверненню суми кредиту покладається на позичальника, тож валютні ризики несе позичальник як сторона, яка має невиконані зобов'язання за кредитним договором.

Позивач свідомо звернувся до банку з метою отримання кредиту та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними. Зміна обставин, на які може посилатися позивач ніяким чином не пов'язана з умовами виконання договору. Банк свої зобов'язання по договору виконав, позичальник, в свою чергу, отримав те, на що розраховував - грошових коштів для споживчих потреб.

Відсутність у позичальника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у розумінні вимог статті 617 ЦК України, а стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.

Свої зобов'язання по сплаті кредиту відповідачі не виконували, що призвело до порушення прав позивача.

Зважаючи на вищенаведене та з урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд вбачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором у зазначеному вище розмірі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідачів на користь позивача повинно бути стягнуто солідарно судовий збір у розмірі 31752 грн. 65 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 526, 527, 530, 549, 550, 553, 610, 611, 632, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263 – 265, 268, 272, 273, 280 - 282 ЦПК України, Законом України № 2147 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» (код за ЄДРПОУ 14305909, будинок 9 вулиця Лєскова місто Київ, Україна, 01011) до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: квартира АДРЕСА_1, 49000), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2, адреса: будинок 19 вулиця Дружби с. Новоселівка Дніпропетровська область, 51284) про солідарне стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 014/57016/3101/84 від 18.10.2005 року – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: квартира АДРЕСА_1, 49000), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2, адреса: будинок 19 вулиця Дружби с. Новоселівка Дніпропетровська область, 51284) на користь акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» (код за ЄДРПОУ 14305909, будинок 9 вулиця Лєскова місто Київ, Україна, 01011) заборгованість за Кредитним договором № 014/57016/3101/84 від 18.10.2005 року у сумі 81 718 доларів 22 центи США, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України станом на 03 серпня 2017 року складає 2116843 гривні 48 копійок (два мільйони сто шістнадцять тисяч вісімсот сорок три гривні сорок вісім копійок), витрати по сплаті судового збору у сумі 31752 гривні 65 копійок (тридцять одна тисяча сімсот п’ятдесят дві гривні шістдесят п’ять копійок), а всього 2148596 гривень 13 копійок (два мільйони сто сорок вісім тисяч п’ятсот дев’яносто шість гривень тринадцять копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Суддя О.В. Нізік