Постанова № 72835363, 06.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1788/18 Справа № 207/2998/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Юрченко І. М. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Дніпро 06 березня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання кредитного договору частково недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у жовтні 2016 року звернулася до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк», враховуючи останні уточнення, просить визнати недійсними п.п.2.8.1. та п.п.2.1. в п.п.2.8.1. кредитного договору № 500472284 від 28 березня 2014 року, укладеного між сторонами /а.с.3-5, 127/.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що укладений між сторонами кредитний договір містить несправедливі умови, оскільки є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача відносно сплати комісії за користування кредитом. Позивач посилається, що відповідачем було допущене істотне порушення прав споживача фінансових послуг, через невиконання вимог закону щодо надання позичальнику повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості належним чином оцінити властивості такої послуги та можливі негативні для неї наслідки, що можуть настати внаслідок її отримання, оскільки банк не повідомив позичальника про існуючу заборгованість. Посилаючись на дані обставини позивач наполягає на задоволені заявлених нею вимог.

Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року частково задоволено позовні вимоги. Визнано недійсними пункт 2.8.1. кредитного договору № 500472284 від 28 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-банк». В Іншій частині позовних вимог відмолено. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с.131-134 /.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не врахована свобода договору, яка полягає в можливості укладати договори і визначати їх зміст на власний розсуд відповідно до досягнутої домовленості. Спірний договір було укладено за домовленістю сторін та за їх внутрішньою волею. Посилаючись на те, що сторони добровільно погодили спірні пункти договору та позивач на початку виконувала умови договору, чим фактично надала свою згоду на дані вимоги про комісію, банк просить оскаржуване рішення скасувати та в задоволені позову відмовити /а.с.146-151/.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 березня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 500472284 /а.с.6/.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору банк надає кредит позичальнику для власних потреб, шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника № НОМЕР_1, що відкритий позичальнику в ПАТ «Міський комерційний банк» суми грошових коштів в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) грн., з 28 березня 2014 року і терміном погашення по 31 березня 2017 року.

Відповідно до п. 2.2 Процентна ставка за користування Кредитом складає 0,01% річних. Тип процентної ставки-фіксований.

У п. 2.6 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується здійснювати платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим договором щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.8. комісійна винагорода Банку, з урахуванням п.2.8.1. складає за управління Кредитом за період з 1-го місяця користування Кредитом по 60-й місяць користування кредитом - 3,60% від суми кредиту, і оплачується щомісячно за кожний місяць користування кредитом відповідно до Графіку платежів, який є Додатком №1 до цього договору.

Пунктом 5 кредитного договору визначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією надання якої вимагається норами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які його роз'ясненні, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення. Також підпис підтверджує, що позичальник в письмовій формі ознайомлений з Загальними умовами кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», які оприлюднені на інтернет-сторінці Банку за електронною адресою та які йому роз'ясненні, зрозумілі та з якими він цілком згодний.

Згідно до п.4 Розділу №2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб», затверджених розпорядженням №480 від 24 лютого 2014 року, повернення заборгованості за кредитом, враховуючи сплату процентів за його користування та сум комісійної винагороди, в тому числі комісійної винагороди за дії банку, що вчиняються на користь позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов'язань за цим договором (комісія за управління кредитом), а також сум будь-яких інших комісійних винагород, у випадку якщо сплата таких комісійних винагород передбачена умовами Розділу № 1 цього Договору, здійснюється позичальником щомісячно відповідно до визначених сторонами умов.

У випадку якщо Розділом № 1 цього договору передбачена сплата комісії за управління кредитом банк з метою сприяння позичальнику у виконанні ним своїх зобов'язань за цим договором вчиняє дії на користь позичальника по управлінню кредитом, які полягають в наданні позичальнику комплексу послуг по управлінню кредитом, що направлені на запобігання виникнення випадків прострочення виконання зобов'язань позичальника за цим договором зокрема, але не включно:

-послуг з розрахунку суми чергового платежу за договором та/або суми повного дострокового повернення заборгованості за цим договором, що надаються з використанням телефонного зв'язку, в контакт-центрі, через IVR-menu, шляхом направлення SMS повідомлень (SMS-info) на номер позичальника, що вказаний останнім в розділі 1 договору, оброблення запитів, що направлені банку позичальником із використанням систем Інтернет сервісу «My Alfa-Bank» та надання відповідей на відповідні запити позичальника, тощо;

-розшук (запит), уточнення, повернення, анулювання, зміна умов переказів згідно до запитів позичальника;

- надання довідок щодо розрахунково-касового обслуговування по телефонних каналах зв'язку через контакт-центр чи в електронному вигляді, шляхом направлення SMS повідомлень про надходження та зарахування коштів на транзитний рахунок для погашення кредитної заборгованості, зарахування коштів платежу на рахунки погашення кредитної заборгованості, про стан кредитного рахунку;

-надання виписок з розрахунків позичальника та довідок щодо розрахунково-касового обслуговування по електронній пошті E-mail виписка по рахунку СПЗ позичальника (у разі його наявності), E-mail довідка про стан рахунку за кредитом;

-надання довідок щодо розрахунково-касового обслуговування позичальника та виписок по рахунку СПЗ позичальника (у разі його наявності) за письмовим зверненням позичальника.

За надання вищевказаних послуг позичальник сплачує банку комісію за управління Кредитом, розмір та порядок оплати якої визначений Розділом № 1 цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що договір підписаний обома сторонами та зазначено, що договір отриманий позичальником - позивачем по справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у кредитному договорі не зазначено, які саме послуги за комісію по управлінню кредитом надаються клієнту, таким чином встановлення банком даної комісії є незаконними. З огляду на зазначене умови п.п.2.8.1. кредитного договору є явно несправедливими по відношенню до боржника. Проте з даним висновком погодитись неможливо з наступних підстав.

Правочин, або його частина, може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем суду не надано жодного доказу, що в неї була відсутня цивільна дієздатність, вільне волевиявлення на укладення кредитного договору, окремих його частин, та що не наступили наслідки, які були обумовлені договором.

Крім того, з наданих розрахунків заборгованості вбачається, що позивачу були відомі умови договору, оскільки вона здійснювала погашення кредиту відповідно до них.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За вимогами ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Позивачем не заперечувалося, що зазначені у кредитному договорі кредитні кошти були отриманні позивачем.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з кредитного договору позивачу при укладенні вказаного договору були відомі усі суттєві умови договору, про що свідчать її особисті підписи в кредитному договорі, та не існувало ніяких інших умов, які б примусили останню прийняти умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Волевиявлення позивача під час укладання кредитного договору було вільним, свідомим та повністю відповідало її внутрішній волі та було направлено на реальне настання правових наслідків, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

За умовами кредитного договору у п. 2.8.1 передбачено сплату винагороди банку за управління кредитом - ці суми були відомі позивачеві при укладені договору, їх розмір умовами договору не збільшується.

Доводи позивача щодо невідповідності умов кредитного договору вимогам чинного законодавства в частині стягнення з позивача комісій за управління кредитом та переказ коштів, передбачених п.2.8.1 кредитного договору, на думку суду є безпідставними і не може слугувати підставою для визнання зазначених пунктів кредитного договору недійсними.

Так, п.4 Розділу №2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб» визначено перелік послуг банку за які позичальник сплачує комісію за управління Кредитом, розмір та порядок оплати якої визначений Розділом № 1 цього Договору.

Отже, спірні умови кредитного договору були узгоджені сторонами (досягнуто згоди з усіх істотних умов договору), кредитний договір підписаний сторонами, останні мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконувала їх умови, що підтверджується виписками по особовим рахункам.

Таким чином встановивши зазначені обставини та враховуючи наведені норми закону, колегія суддів приходить до висновку що ухвалюючи рішення про визнання недійсним п 2.8.1 кредитного договору суд першої інстанції наведені обставини не врахував, та застосував правові норми з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду в частині визнання недійним пункту 2.8.1. кредитного договору скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволенню не підлягають.

За вимогами ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи скасування рішення в частині задоволення позовних вимог, рішення також підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог та стягнення судового збору - скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання недійним пункту 2.8.1. кредитного договору № 500472284 від 28.03.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

Ж.І. Максюта