Рішення № 72827741, 07.03.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2173/17

07 березня 2018 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Прокоп’юк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач), у якій просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00060201306 від 09.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 4423,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1105,96 грн.; податкове повідомлення-рішення №00060171306 від 09.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 48473,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12118,39 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф0060101306 від 09.10.2017 року в сумі 84376,81 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0060121306 від 09.10.2017 року в сумі 11101,82 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 28.12.2017 року.

Ухвалою суду від 27.02.2018 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Тернопільській області в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2017 року №00060201306 та №00060171306 залишено без розгляду. Повернуто фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 16,00 грн., сплачений відповідно до квитанції № 28227415 від 06.12.2017 року на суму 1616,00 грн. Також задоволено заяву про збільшення позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.02.2018 року №0028061306 в сумі 11101,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівниками контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

За наслідками перевірки складено акт від 18.09.2017 року № 6145/19-00-13-06/НОМЕР_1, на підставі якого, враховуючи результати адміністративного оскарження, відповідачем винесено оскаржену вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф0060101306 від 09.10.2017 року в сумі 84376,81 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0028061306 від 01.02.2018 року в сумі 11101,82 грн.

Зазначені нарахування здійснено на підставі висновку контролюючого органу про заниження чистого оподаткованого доходу в сумі 294889,00 грн. у зв'язку із не включенням до його складу сум акцизного податку. Такий підхід, на думку позивача, є помилковим та не відповідає вимогам законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.02.2018 року (а.с.123-124), та відповіді на відзив від 05.02.2018 року (а.с.128-134), просив задовольнити їх в повному обсязі. Додатково відмітив, що відсутність до 01.01.2017 року у Податковому кодексі України (далі - ПК України) норми, яка б прямо вказувала на те, що включається до складу загального доходу отриманий акцизний податок, є нічим іншим, як помилка законодавця.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві від 27.12.2017 року (а.с.94-98) та запереченні від 13.02.2018 року (а.с.162-163). Повідомив, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення п.2 ст.7, п.3 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого донараховано 84376,81 грн. єдиного внеску і застосовано штрафні санкції в сумі 11101,82 грн. Позивачем занижено чистий оподаткований дохід у зв'язку із не включенням до його складу сум акцизного податку в розмірі 294889,00 грн. Проте, на момент виникнення спірних відносин ПК України передбачено, що сума акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, у разі її включення до вартості проданих товарів, включалась до доходу фізичної особи-підприємця, але не відносилась до переліку витрат.

З огляду на викладене, вважає, що оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску контролюючим органом прийнято правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при постановлені рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.06.2009 року та взятий на облік як платник податків 22.06.2009 року. Оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року здійснювалось на загальній системі оподаткування та був платником: податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності, збору за провадження торговельної діяльності (роздрібна торгівля), плати за придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, акцизного податку, єдиного соціального внеску.

Головним управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, про що складено акт від 18.09.2017 року № 6145/19-00-13-06/НОМЕР_1 (а.с.15-56).

Перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, відображеного в додатку Ф4 за 2015 рік та додатку Ф2 за 2016 рік до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки встановлено його заниження в сумі 294889,00 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 153553,00 грн., за 2016 рік у сумі 141336,00 грн., у зв'язку із не включенням сум акцизного податку до складу загального оподаткованого доходу.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення, серед них:

пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1, п.164.2 ст.164, п.177.2, п.177.3, п.177.10 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 48473,43 грн., зокрема за 2015 рік у сумі 23032,95 грн., за 2016 рік у сумі 25440,48 грн.;

п.2 ст.7, п.3 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиного внеску в сумі 84376,81 грн., зокрема за 2015 рік у сумі 53282,89 грн., за 2016 рік у сумі 31093,92 грн.;

п.162.1 ст.162, ст.163, ст.176, ст.177, пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України, в результаті чого донараховано військового збору з сум оподаткованого доходу від підприємницької діяльності в сумі 4423,33 грн., зокрема за 2015 рік у сумі 2303,29 грн., за 2016 рік у сумі 2120,04 грн.

На підставі акта перевірки Головним управління ДФС у Тернопільській області 09.10.2017 року прийнято:

податкове повідомлення-рішення №00060171306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на 60591,79 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 48473,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12118,36 грн. (а.с.12);

податкове повідомлення-рішення №00060201306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 5529,29 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 4423,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1105,96 грн. (а.с.13);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф0060101306 в сумі 84376,81 грн. (а.с.14);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0060121306 в сумі 11101,82 грн. (а.с.11).

Не погоджуючись з висновками, зробленими фіскальним органом в акті перевірки, зазначені індивідуальні акти були оскаржені позивачем в адміністративному порядку (а.с.80-86). ДФС України рішенням від 23.11.2017 року №15544/с/99-99-11-02-02-25 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф0060101306 від 09.10.2017 року - залишено без змін, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0060121306 від 09.10.2017 року - скасовано та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, зобов'язано Головне управління ДФС у Тернопільській області винести та направити нове рішення, згідно вимог чинного законодавства (а.с.99-101).

Однак рішенням від 21.12.2017 року №17122/с/99-99-11-02-01-14 скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.10.2017 року №00060201306 та №00060171306 (а.с.102-104) щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування та збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору.

Враховуючи результати адміністративного оскарження, 01.02.2018 року Головне управління ДФС у Тернопільській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0028061306 в сумі 11101,82 грн. (а.с.125).

Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф0060101306 від 09.10.2017 року та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0028061306 від 01.02.2018 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення спірних рішень слугував відображений в акті перевірки від 18.09.2017 року № 6145/19-00-13-06/НОМЕР_1 висновок Головного управління ДФС у Тернопільській області про не включення до загального оподатковуваного доходу за 2015 та 2016 роки акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів в розмірі 294889,00 грн., чим занижено чистий оподатковуваний дохід на вказану суму, з якої обраховано недоїмку з єдиного внеску та, як наслідок, застосовано штрафні санкції.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі них спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із п.2 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст.177 ПК України.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

У відповідності до п.177.3 ст.177 ПК України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Із наведеної правової норми слідує, що до складу витрат і доходу фізичної особи-підприємця не включається податок на додану вартість, який за своєю суттю є непрямим податком.

Серед іншого, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII, з 01.01.2015 року запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів.

За визначенням пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до приписів пп. 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Платниками податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України).

Згідно пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Наведені правові положення податкового законодавства дають підставу для висновку, що акцизний податок є непрямим податком як і податок на додану вартість, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними ПК України ставками.

Як слідує з матеріалів справи, перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, відображеного в додатку Ф4 за 2015 рік та додатку Ф2 за 2016 рік до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки встановлено його заниження в сумі 294889,00 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 153553,00 грн., за 2016 рік у сумі 141336,00 грн., у зв'язку із не включенням сум акцизного податку до складу загального оподаткованого доходу.

При вирішенні питання, щодо включення фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на загальній системі оподаткування в дохід акцизного податку слід застосувати аналогію відображення доходу юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями), де відсутність обов'язку платника податку відображати суми акцизного податку у складі отриманого доходу чітко передбачена нормами Національних положень (Стандартів) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджених Наказом Мінфіну України від 07.02.2013 року №73 (далі - Стандарт № 1).

Зокрема, п.3 Стандарту № 1 визначено, що доходи передбачають збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Ба більше, згідно пп.6.1 п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Мінфіну України від 29.11.1999 року №290 (далі - Стандарт № 15), не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, зокрема, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), згідно п.7 Стандарту №15, визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Враховуючи вищевикладене, зростання доходу за рахунок "роздрібного" акцизу не відбувається, так як надалі акцизний податок перераховується до державного бюджету.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти нарахування та сплати акцизного податку за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року не встановлено його заниження (завищення). Крім того, сплату платником акцизного податку в сумі 294889,00 грн., що не включено до загального оподатковуваного доходу за 2015 та 2016 роки, підтверджено платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а.с.57-79).

Відтак, суд приходить до висновку, що не є доходом суми податків, які підлягають перерахуванню до бюджету.

Одночасно суд звертає увагу на те, що податкове законодавство України ґрунтується на принципах, одним з яких є передбачена пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Так, про обов'язок платника податків формувати свої доходи за звітний період з урахуванням акцизного податку протягом періоду з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року в ст.177 ПК України не зазначено.

У п.56 рішення у справі "Щокін проти України" від 14.10.2010 року Європейський суд з прав людини вказав, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Разом з цим, на час розгляду справи законодавцем усунуто неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків та 21.12.2016 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" №1797-VIII, яким п.177.3 ст.177 ПК України доповнено пп.177.3.1, відповідно до якого не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

З огляду на викладене, суд констатує про безпідставність нарахування відповідачем недоїмки зі сплати єдиного внеску та відповідних штрафних санкцій на не відображену в загальному оподатковуваному доході за 2015 та 2016 роки суму акцизного податку в розмірі 294889,00 грн.

Також суд звертає увагу, що у рішенні про результати розгляду скарги ОСОБА_3 від 21.12.2017 року №17122/с/99-99-11-02-01-14 (а.с. 154-156) податковий орган дійшов висновку, що сума акцизного податку не включається до складу доходу та витрат фізичної особи - підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування. Враховуючи наведене ДФС України скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.10.2017 року №00060201306 та №00060171306, якими було збільшено грошові зобов'язання з військового збору та з податку на доходи фізичних осіб. Такі висновки ДФС України також підтверджують протиправність оскарженого нарахування відповідачем недоїмки зі сплати єдиного внеску та відповідних штрафних санкцій, оскільки база оподаткування єдиного внеску та податку на доходи фізичних осіб згідно вимог із п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - є спільною.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України, та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів, правомірність оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф0060101306 від 09.10.2017 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00060201306 від 01.02.2018 року, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Отже, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: 48560, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: 46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39403535) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф0060101306 від 09.10.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0028061306 від 01.02.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: 46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39403535) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: 48560, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 (нуль) копійок, сплачений відповідно до квитанції № 28227415 від 06.12.2017 року на суму 1616,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 березня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.