Постанова № 7282121, 21.12.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2009 року Справа № 2а-5485/09/2370

12 год. 36 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Новікової Т.В.,

при секретарі-Комишній О.М.,

за участю представника позивача Гриценка О.М. (дов. Звенигородського РЦЗ), за відсутності відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Звенигородського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою від 16.11.2009р. № 2252 до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача кошти виплачені як допомога по безробіттю у сумі 199 грн. 86 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991р. №803-ХІІ (далі - Закон №803-ХІІ), яка 20.06.2005 р. отримавши статус безробітного, перебувала приватним підприємцем з 30.12.1993 р. (лист державного реєстратора від 02.10.2009 р. № 381).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач до зали судового засідання не зявився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З врахуванням ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 19.01.2007 р. зареєстрована Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області як фізична особа-підприємець.

Відповідно до ст. 2 Закону № 803-ХІІ, ст.ст.22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ (далі - Закон №1533-ІІІ) та згідно заяви від 20.06.2005 р., ОСОБА_2 надано статус безробітного, в якій зазначено, що вона не займається трудовою діяльністю та призначено виплату допомоги по безробіттю.

Згідно п. п. «к» п.44 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних», Звенигородським районним центром зайнятості відповідача було знято з обліку згідно наказу № НТ 050920 від 20.09.2005 р., у зв'язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів.

Під час перевірки достовірності даних відповідача, Звенигородському районному центру зайнятості стало відомо, що ОСОБА_2 була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності і станом на день подання позову не повернула коштів, виплачених по безробіттю, тому Звенигородським РЦЗ винесено наказ від 08.10.2009р. № 435 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

В період перебування на обліку в державній службі зайнятості, а саме з 20.06.2005 р. по 19.09.2005 р. відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 199 грн. 86 коп. (а.с. 9). Оскільки відповідач під час реєстрації в Звенигородському районному центрі зайнятості була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, а тому кошти в сумі 199 грн. 86 коп., отримані як допомога по безробіттю за вказаний період, підлягають поверненню.

Оскільки відповідачем добровільно не сплачено кошти до Звенигородського РЦЗ виплачені як допомога по безробіттю, позивач правомірно звернувся до суду про стягнення вказаних коштів у сумі 199 грн. 86 коп.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно Закону №1533-ІІІ джерела коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття формуються із страхових внесків страхувальників. Фонд є цільовим централізованим страховим органом та створюється для збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач перебував на обліку в районному центрі зайнятості в період 20.06.2005р. по 19.09.2005 р., при цьому маючи статус фізичної особи-підприємця з 30.12.1993 р.

Законом №1533-ІІІ надано право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальних послуг громадян, які є застрахованими чи незастрахованими особами - військовослужбовці звільнені у зв'язку із скороченням чисельності штату без права на пенсію, в тому числі особи, які вперше шукають роботу та інші незастраховані особи, у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Суд звертає увагу, що до зайнятого населення належать та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві (пп.б п.3 ст.1 Закон №803-ХІІ).

Статтею 2 Закону №803-ХІІ визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до пп.8 п.1 ст.31 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Зокрема, застраховані особи зобов'язані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (п. 6.14. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307).

Дослідивши та проаналізувавши надані суду докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 21.12.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснюватиметься з урахуванням вимог ст.167 КАС України, про що повідомлено представника позивача після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, ч. 2 ст.128, ст.ст. 158-159, ст.ст. 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Звенигородського районного центу зайнятості (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 46-а, код 21368388) кошти, виплачені як допомога по безробіттю у сумі 199 грн. 86 грн. (сто девяносто девять гривень 86 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Т.В. Новікова

Повний текст постанови виготовлений 24.12.2009р.