Постанова № 7282061, 18.12.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2009 року Справа №2а-4963/09/2370

16 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смілянця Е.С.

при секретарі Веліхоновій О.С.,

за участю:

прокурора Кондри Г.О.,

представника позивача Тікунова В.В.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся Золотоніський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Золотоніська ОДПІ Черкаської області, в якій просить стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 18943грн. 84 коп. податку на додану вартість.

В судовому засіданні представником позивача уточнено позовні вимоги, згідно яких позивач просить стягнути 16238 грн. 76 коп. зазначеного податкового боргу.

Прокурор Кондра Г.О. та представник позивача ОСОБА_1 позов підтримали в повному обсязі, просять його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 позов не визнали, просять його не задовольняти, мотивуючи тим, що ПП ОСОБА_2 подаючи декларації з податку на додану вартість за квітень-травень 2008 року правомірно визначив суму податкового кредиту у розмірі 15157 гривень. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що підставою для включення до податкового кредиту коштів з придбання товарів у ПП ОСОБА_4 є видана нею податкова накладна. ОСОБА_4 надала копію свідоцтва платника податку на додану вартість, тому ОСОБА_2 вважав, що податкова накладна видана даним підприємцем є дійсна, законом не покладено на нього обовязок проводити перевірки на предмет того чи являється контрагент платником податку на додану вартість. Крім того відповідач та його представник зазначили, що ОСОБА_2 оскаржено податкове повідомлення-рішення про визначення йому податкового зобовязання з податку на додану вартість до Золотоніської ОДПІ. Згідно рішення Золотоніської ОДПІ в задоволенні скарги відмовлено. Відповідач повторно направив скаргу до ДПА в Черкаській області, однак відповіді на скаргу не отримав, тому відповідач вважає, що його скарга задоволена повністю. За таких обставин на думку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов до задоволення не підлягає.

Відповідач є субєктом підприємницької діяльності фізичною особою з 07.03.2008, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_3, а також зареєстрований в ДПІ у м. Черкаси як платник податку на додану вартість.

Спеціальним законом який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом Закон № 168/97-ВР).

Пункт 1.6. статті 1 Закону № 168/97-ВР визначає податкове зобов'язання як загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

В пункті 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР дано визначення терміну «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту «а» пункту 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 (далі Закон № 2181) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що ПП ОСОБА_2 подано до Золотоніської ОДПІ Черкаської області декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2008 року, відповідно 20.05.2008 року та 20.06.3008 року. До складу податкового кредиту у декларації за квітень 2008 року включено операції з придбання товарів у ПП ОСОБА_4 у розмірі 13450 грн. та до складу податкового кредиту за травень 2008 року також включено операції з придбання товарів у ПП ОСОБА_4 у розмірі 1770 грн., всього до податкового кредиту за зазначений період включено 15157 грн. Сума сплати податку на додану вартість ПП ОСОБА_2 визначена за квітень 2008 року у розмірі 496 грн. та за травень 2008 року у розмірі 128 грн.

Відповідно до пункту 7.7.5. Закону № 168/97-ВР встановлено, що п ротягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

07.10.2008 року Золотоніською ОДПІ була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкових декларацій поданих ПП ОСОБА_2 На підставі перевірки складений акт № 1453-17-015 де зазначено, що розмір податку, визначений платником у декларації є меншим, ніж встановлено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні податкових декларацій за квітень - травень 2008 року платником неправомірно включено до податкового кредиту загальну суму податку на додану вартість у розмірі 15157 грн., оскільки контрагент скасував державну реєстрацію згідно запису № 24460120002002050 від 25.07.2005 року.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4.2.2. Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Положеннями пункту 17.1.4 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі акту перевірки та відповідно до положень пункту 4.2.2 та пункту 17.1.4 Закону № 2181 ПП ОСОБА_2 нараховано податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 15157 грн. та штрафних санкцій у розмірі 757 грн. 85 коп., а всього 15914 грн. 85 коп., про що прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.11.2008 року № 0004271701/0.

Суд вважає, що рішення прийняте податковим органом є правомірним із наступних підстав.

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 7.2.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 7.4.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено в судовому засіданні товари ПП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту у деклараціях за квітень травень 2008 року включено операції з придбання товарів у ПП ОСОБА_4

Судом встановлено, що відповідно до рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.06.2006 року № 10/165 припинено підприємницьку діяльність субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що 14.07.2006 року державним реєстратором виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Молчановою Н.Г. внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_4 у звязку з її банкрутством.

Таким чином з ОСОБА_4 продаючи товар ПП ОСОБА_2 не мала повноважень видавати податкові накладні оскільки не являлася приватним підприємцем та платником єдиного податку. В звязку з цим ПП ОСОБА_2 не мав законних підстав включати до податкового кредиту операції з придбання товарів у ОСОБА_4 та зобовязаний був перевірити чи зареєстрована ОСОБА_4 платником ПДВ.

ПП ОСОБА_2 оскаржив податкове повідомлення-рішення, згідно якого Золотоніською ОДПІ нарахувала йому податкові зобовязання з податку на додану вартість. Рішенням Золотоніської ОДПІ від 15.01.2009 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено. Відповідач не надав суду доказів про те, що він повторно направив безпосередньо на адресу контролюючого органу вищого рівня скаргу на прийняте рішення.

Про обовязок сплатити податкове зобовязання Золотоніською ОДПІ направлялися на адресу ПП ОСОБА_2 першу та другу податкові вимоги відповідно 15.01.2009 року та 20.02.2009 року, які відповідач отримав.

Однак відповідач нараховане зобовязання не сплатив, податковим органом проведена перевірка своєчасної сплати податку, за результатами якої складений акт від 10.04.2009 року № 545/1701/3158819012.

Пунктом 17.1.7. статті 17 Закону № 2181 визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

На підставі акту перевірки відповідно до пункту 17.1.7. статті 17 Закону № 2181 до ПП ОСОБА_2 застосовано штраф у розмірі 122 грн. та 201 грн. 91 коп. згідно податкових повідомлень-рішень від 10.04.2009 року № 0007391701/0 та № 0007401721/0.

Таким чином суд вважає, що вимоги Золотоніської ОДПІ Черкаської області про стягнення з ПП ОСОБА_2 коштів у розмірі 16238 грн. 76 коп.

Відповідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 17, 19, 49, 51, 71, 79, 86, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід бюджету через Золотоніську обєднану державну податкову інспекцію Черкаської області (Черкаська обл., м.Золотоноша, вул. Шевченка, 153, код ЄДРПОУ 21367396) 16238 (шістнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 76 коп. податкового боргу.

Звільнити субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_2 від сплати судових витрат на підставі ч. 4 ст. 94 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Е.С.Смілянець

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 грудня 2009 року.