Постанова № 72807627, 15.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" березня 2018 р. Справа № 817/2178/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

представників сторін та третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" жовтня 2017 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій , -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про визнання неправомірним та скасування рішення конкурсного комітету з проведення конкурсів з перевезення пасажирів на міжміському та приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області, оформленого протоколом від 09.11.2016 по об'єкту №25 рейс №113/114 за маршрутом Березне-Київ в частині недопущення до участі в конкурсі перевізника-претендента ФОП ОСОБА_3 та зобов'язання вчинення дій щодо проведення повторного конкурсу по об'єкту №25 рейс №113/114 за маршрутом Березне-Київ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення конкурсного комітету щодо недопущення до участі у конкурсі перевізника-претендента ФОП ОСОБА_3 по об'єкту №25 рейс №113/114 за маршрутом Березне-Київ є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки в ньому не вказано, в чому полягає недостовірність інформації у поданих документах для участі у конкурсі; з яких джерел було встановлено про невідповідність автобусу і якого саме транспортного засобу позивача вимогам Євро-2; якими фактичними даними керувалися члени конкурсного комітету при оцінці вказаної інформації як недостовірної. При цьому позивач стверджував, що відповідність кожного транспортного засобу позивача стандартам Євро-2 підтверджується відмітками у технічних паспортах відповідних транспортних засобів, що не було враховано відповідачем та не прийнято ним до уваги та протиправно позбавлено позивача можливості надати обґрунтування власної позиції та подати відповідні докази. Разом з тим, позивач переконаний, що визначення відповідності транспортних засобів умовам конкурсу, а саме: їх достатню кількість, клас та пасажиромісткість (категорія, пасажиромісткість, наявність багажних відділень, додаткового обладнання) є критерієм для надання оцінки заявкам конкурсантів та розглядається конкурсним комітетом у ході проведення конкурсу та не може слугувати підставою для недопуску претендента до участі у конкурсі. За таких обставин позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на участь у конкурсі з перевезення пасажирів, що полягало у протиправному його усуненню від участі у ньому, тому просив суд позов задовольнити та скасувати спірне рішення відповідача у відповідній частині та зобов'язати провести повторний конкурс по об'єкту перевезення. Крім того, відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення безпідставно зазначив, що позивачем, як перевізником-претендентом, до списку власних автобусів, які відповідають екологічним вимогам не нижче Євро-2, зазначених в розділах 1 анкети до заяви на участь в конкурсі, було включено транспортний засіб 1993 року випуску, як пасажирів автомобільним транспортом загального користування на відповідні об'єкти маршрутів (а.с.14).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема, зазначає, що

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи слідує, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як організатором конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, в журналі "Перевізник" №12 від 2016р. розміщено оголошення про проведення конкурсу на право здійснення перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут), з датою проведення - 09.11.2016. Зміст оголошення містить умови проведення конкурсу з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на відповідні об'єкти маршрутів (а.с.14).

Позивач фізична особа-підприємць ОСОБА_3 подала заяву на участь у конкурсі з перевезення пасажирів на міжміському (приміському) маршруті загального користування від 12.10.2016 по об'єкту конкурсу №25 рейс №113/114 за маршрутом Березне-Київ (а.с.70).

До вказаної заяви позивач додала документи за переліком згідно пункту V заяви (а.с.71-88), у тому числі анкету до заяви про участь у конкурсі, оголошеному в журналі "Перевізник" №12 від 2016р., у пункті першому якої "сумарна пасажиромісткість автобусів (не нижче Євро-2), які є власністю, співвласністю перевізника або взяті у лізинг" зазначила, серед іншого, транспортний засіб марки MAN 11.190 1993 року випуску.

Встановлено, що оскаржуваним рішенням конкурсного комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут), оформленим протоколом №9 від 09.11.2016, позивача по справі перевізника-претендента ФОП ОСОБА_3 не було допущено до участі в конкурсі як такого, що подав до участі в конкурсі документи, які містять недостовірну інформацію, за яке члени конкурсного комітету проголосували одноголосно (а.с.10).

При цьому, оскаржуване рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут), що оформлене протоколом №9 від 09.11.2016, мотивоване тим, що перевізник-претендент ФОП ОСОБА_3 до списку власних автобусів, які відповідають екологічним вимогам не нижче Євро-2 та відносяться до категорії М3 класу В, ІІІ, зазначених в розділі 1 анкети до заяви на участь у конкурсі, включив транспортний засіб марки MAN 11.190, який за роком виготовлення не відповідає, за висновком конкурсного комітету, екологічним вимогам не нижче Євро-2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Згідно зі статтею 45 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, у конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону. До участі в конкурсі не допускаються автомобільні перевізники, які: визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство чи ліквідацію як суб'єкта господарювання; подали до участі в конкурсі документи, що містять недостовірну інформацію; не відповідають вимогам статті 34 цього Закону; передбачають використовувати на маршрутах автобуси, переобладнані з вантажних транспортних засобів.

Частиною дванадцятою статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III передбачено, що порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Так, Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 (надалі - Порядок).

Пунктом 29 Порядку передбачено, що для участі у конкурсі автомобільний перевізник подає на кожний об'єкт конкурсу окремо заяву за формою, визначеною згідно з додатками 1 або 2, і такі документи:

2) нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезень пасажирів (може подаватися в одному примірнику, якщо перевізник-претендент бере участь у кількох конкурсах, які проводяться на одному засіданні);

3) перелік транспортних засобів, які пропонуються до використання на автобусному маршруті, із зазначенням марки, моделі, пасажиромісткості (з відміткою "з місцем водія/без місця водія"), VIN-коду транспортного засобу, державного номерного знака, року випуску транспортного засобу;

4) копії ліцензійних карток на кожний автобус, який пропонується до використання на автобусному маршруті;

5) документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі, із зазначенням дати проведення конкурсу;

6) копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів або тимчасових реєстраційних талонів автобусів, що пропонуються до використання на маршруті;

7) копію документа, що підтверджує проведення процедури санації (за умови проведення санації);

8) перелік транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, або письмова інформація про їх відсутність;

9) анкету відповідно до пункту 32 цього Порядку;

10) копія штатного розпису, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за останні повні два квартали.

Підпунктом першим пункту 12 Порядку визначено, що конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який подав до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію.

Пунктом 37 Порядку встановлено, що достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 цього Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що перевізник-претендент допускається до участі у конкурсі саме за результатами перевірки його відомостей робочим органом і рішення про допуск (або не допуск) перевізника до участі у конкурсі має бути прийнято до початку проведення конкурсу. Виключення перевізника з числа претендентів під час проведення конкурсу є порушенням вимог пункту 27 згаданого Порядку, відповідно до якого члени конкурсного комітету зобов'язані дотримуватися норм законодавства, цього Порядку, об'єктивно та неупереджено розглядати конкурсні пропозиції перевізників-претендентів.

Отже, враховуючи вищезазначені норми, колегія суддів вважає доводи позивача про те, що відповідність його транспортних засобів заявленими умовам конкурсу мала б перевірятись конкурсною комісією саме у ході проведення конкурсу з перевезення пасажирів по відповідному маршруту, безпідставними.

Як закріплено у пункті 50 Порядку, протокол засідання конкурсного комітету повинен містити, серед іншого, інформацію про рішення про недопущення перевізника-претендента до участі в конкурсі, якщо воно мало місце.

В силу вимог пункту 67 Порядку інформація, що міститься в документах, поданих перевізниками-претендентами для участі у конкурсі, повинна бути достовірною за станом на момент подання документів для участі в конкурсі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що достовірність інформації, викладеної у заяві та документах перевізника-претендента перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до проведення конкурсу і автомобільні перевізники, які подали на розгляд документи, що містять недостовірну інформацію до участі в конкурсі не допускаються. При цьому, перевізник-претендент допускається до участі у конкурсі по результатам перевірки його відомостей організатором та/або робочим органом, і рішення про допуск (чи не допуск) перевізника до участі у конкурсі має бути прийнято конкурсним комітетом до початку проведення конкурсу.

Судами встановлено, що 08.11.2016 до Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов лист від Головного сервісного центру міністерства внутрішніх справ України №31/9801, згідно з яким надано інформацію про транспортні засоби, що знаходяться у власності (співвласності) перевізників-претендентів, які подали документи на конкурс на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжобласних маршрутах загального користування (а.с.89). Відповідно до цієї інформації, ФОП ОСОБА_3 експлуатується, в тому числі, транспортний засіб марки MAN 11.190 (порядковий №3): номерний знак НОМЕР_1; рік випуску 1993; пасажиромісткість 30; свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 01.06.2012; власний; дата першої реєстрації в Україні: 01.06.2012 (а.с.90).

В обґрунтування законності свого рішення про недопущення позивача до участі в конкурсі та на підтвердження подання останнім недостовірної інформації, відповідач покликався на лист Державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут", у якому зазначено, що "директивою 91/542/ЕЕС в країнах-членах ЄС у 1992-1993 роках були запроваджені екологічні норми "Євро-1" (рівень вимог А), а норми "Євро-2" (рівень вимог В) лише у 1995-1996 роках, хоча провідні європейські заводи-виробники розпочинали виробництво окремих типів транспортних засобів, відповідних нормам "Євро-2, починаючи з 1994 року.

Як виняток до зазначеного вище є можливість відповідність автобуса, виготовленого у 1993 році і раніше, нормам "Євро-2" шляхом переобладнання і встановлення на автобус двигуна, відповідного "Євро-2".

Документальним підтвердженням відповідності переобладнаного автобуса нормам "Євро-2" може бути офіційний документ, виданий в законодавчо регульованій сфері - в державній системі сертифікації УкрСЕПРО (сертифікат відповідності) або протокол випробування, який поширюється на автобус стосовно відповідності нормам "Євро-2" щодо питомих викидів забруднювальних речовин (які визначені додатком 2 до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури України від 17.08.2012 №521 і зареєстрованого в Мін'юсті України 14.09.2012 за №1586/21898), наданий акредитованим згідно із законодавством України органом з оцінки відповідності, до галузі акредитації якого входять Правила ЄЕК ООН №49 і №83" (а.с.91-92).

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, представником позивача були надані додаткові пояснення до апеляційної скарги, до яких долучений лист Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області №31/17-10аз від 06.03.2018 року, в якому вказано, що 01 червня 2012 року на підставі документів, які підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, зокрема довідки-рахунку серії ДПІ №36289 від 31.05.2012 з урахуванням наданого сертифікату відповідності з позначенням рівня екологічних норм (ЄВРО-2) здійсненна перша державна реєстрація транспортного засобу марки МAN, державний номерний знак НОМЕР_1 за громадянкою ОСОБА_3.

Водночас зазначили, що документи, які стали підставою для реєстрації транспортного засобу марки МAN 1993 року випуску, колір білий, державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі п.203 Наказу МВС від 10.01.2014 року №5 ДСК "Про затвердження переліку документів, що створені під час діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів підприємств та закладів охорони здоров'я, що належать до сфери зв'язку із закінченням строків зберігання (3 роки)". Таким чином, достовірних відомостей щодо наявності сертифікату відповідності на вказаний автомобіль або ж протоколу випробування позивачем конкурсному комітету станом на день проведення конкурсу, 09.11.2016, та подання заяви на участь у конкурсі з перевезення пасажирів на міжміському (приміському) маршруті загального користування надано не було.

За приписами пункту 41 Порядку, під час проведення конкурсу представники організатора та органів державного контролю, які входять до складу конкурсного комітету, відповідно до їх компетенції надають інформацію про діяльність перевізника-претендента. Представники органів державного контролю несуть персональну відповідальність за достовірність поданої інформації відповідно до законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що оцінка відповідності умовам конкурсу має бути надана щодо кожного перевізника-претендента до початку проведення конкурсу на підставі поданих претендентом документів та отриманої інформації про діяльність перевізника-претендента, виходячи з аналізу поданих позивачем документів на конкурс, у тому числі інформації, наведеної у анкеті, в тому числі щодо відповідності транспортних засобів позивача вимогам Євро-2, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача були підстави для прийняття висновку про невідповідність транспортного засобу марки MAN 11.190 1993 року випуску вимогам Євро-2. Оскільки згідно встановлених у Порядку вимог до анкети, що додається до заяви на участь у конкурсі, має зазначатись інформація щодо транспортних засобів, що відповідають вимогам Євро-2, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недостовірність зазначеної позивачем такої інформації у анкеті щодо відповідності транспортного засобу марки MAN 11.190 1993 року випуску вимогам Євро-2.

Відтак, колегія суддів вважає, що висновки відповідача в частині подання позивачем недостовірної інформації для участі у конкурсі є обґрунтованими, тому рішення про недопуск позивача до участі у конкурсі з перевезення пасажирів на міжміському та приміському маршрутах загального користування 09.11.2016 є правомірним.

Стосовно позовної вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача до вчинення дій щодо проведення повторного конкурсу по об'єкту №25 рейс №113/114 за маршрутом Березне-Київ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту.

Відтак, проведення конкурсу по окремому об'єкту пасажирського перевезення покладено саме на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач, заявляючи другу позовну вимогу, фактично просить зобов'язати відповідача прийняти владне управлінське рішення, визначення доцільності якого не входить до компетенції суду, а віднесено законом до повноважень суб'єкта владних повноважень, як то статтею 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III визначено, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються саме на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Тому, суд не повинен підміняти адміністративний орган, не повинен приймати рішення замість адміністративного органу. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

К.С. Франовська

Повне судове рішення складено "16" березня 2018 р.