Постанова № 72807631, 15.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С,

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" березня 2018 р. Справа № 806/2815/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Шведюк М.М.,

представника апелянта, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до суду про визнання дій протиправними Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та зобов'язання управління надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2017р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20.09.2017р. №В-7308/0-10515/6-17 та її скасувано.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до її заяви від 22.05.2017р.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 3623,10 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулось до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування передбачає в подальшому укладення договору оренди землі, включення даної земельної ділянки до переліку таких прав на яку можуть бути продані на земельних торгах є обов'язковим.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що при вирішені справи, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Крім того, ОСОБА_4, як представником позивача в суді першої інстанції, до суду подано копію нотаріально оформленої довіреності, на право представляти ним інтереси ОСОБА_3, в судах будь-якої інстанції та юрисдикції.

Також, ОСОБА_4 до суду подана заява з розрахунком понесених ним витрат в сумі 490,47 грн., як за проїзд для участі в судовому засіданні, з вимогою їх відшкодування.

У зв"язку з тим, що відповідно до перехідних положень Конституції України з 01.01.2018 року представництво в судах апеляційної інстанції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами, ОСОБА_5 зазначеного статуса не має, тому останньому, судом, відмовлено в праві представництва в даному судовому засіданні.

У зв"язку з зазначеним, долучена до матеріалів справи заява про відшкодування витрат - не розглядалася.

Вислухавши представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 15.05.2017р. ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням у якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області.

За результатами розгляду даного клопотання на адресу позивача надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.06.2017р. №В-7308/0-6385/6-17 повідомило ОСОБА_3, що відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так як в поданому пакеті документів містяться копії довіреності, яка не має юридичної сили.

Не погоджуючись із такою позицією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області позивач оскаржив її до суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2017р. у справі №806/2031/17 позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено частково, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом від 22.06.2017р. № В-7208/0-6385/6-17, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 15.05.2017р. (вхідний № В-7308/0/5-17 від 22.05.2017р.) та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Проте, відповідачем на адресу ОСОБА_3 було направлено лист від 20.09.2017р. №В-7308/0-10515/6-17 у якому, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017р., вказано, що земельна ділянка на яку претендує позивач не увійшла до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані громадянам у 3 кварталі 2017 року на території Житомирської області, а тому відповідач відмовляє у задоволенні заяви позивача, оскільки за його твердженням місцерозташування об'єкта не відповідає вимогам законів.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Частинами 1, 2, 3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно з ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

У відповідності до ч.6 с.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відтак, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Встановлено, що з метою отримання дозволу на відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства позивачем було подано заяву з вичерпним переліком документів, що вимагаються законом, тобто виконано вимоги закону.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою мотивована тим, що у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 з огляду на те, що земельна ділянка не увійшла до переліку земельних ділянок, що можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області, розробленому на виконання Стратегії удосконалення механізму у правління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою цією постановою.

Разом з тим, приписами ч.7 ст.118 Кодексу також передбачають, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. №413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

При цьому будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017р. "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними тому не може слугувати як підстава для відмови, визначена ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017, відповідач діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Що стосується доводів відповідача про втручання у його дискреційні повноваження, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Практика Європейського суду однозначно свідчить про те, що рішення прийняті в рамках дискреційних повноважень, але з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, були визнані Європейським судом з прав людини порушенням Європейської Конвенції з прав людини і основних свобод, ( наприклад, справа "Волохи проти України").

Покладення на Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зобов'язання видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, правомірно зобов'язав відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до її заяви від 22.05.2017 р.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "19" березня 2018 р.