Рішення № 72798828, 16.03.2018, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер провадження 2-а/289/2/18

Справа №289/961/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2018 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського Радомишльського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області сержанта поліції ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Радомишльське ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, ОСОБА_3, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача посилаючись на те, що 21.05.2017 року відповідачем було винесено постанову серії БР № 174362 від 21.05.2017 року про накладення на ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в сумі 510,00 грн..

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим, так як постанову відповідачем було складено і вручено позивачеві не на місці вчинення правопорушення, а в його приватному будинку по вул. Куйбишева, 20, без підготовки та надання часу для звернення за правовою допомогою, подання заперечень на протокол та постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, тобто з грубим порушенням прав позивача. Крім того, позивач зазначає, що матеріали справи взагалі не містять доказів того, що 17.05.2017 року він перебував за кермом скутера і що скутер взагалі у нього наявний. Просить суд визнати дії поліцейського Радомишльського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 щодо складання постанови серії БР № 174362 від 21.05.2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП незаконними, визнати вказану постанову протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.

Ухвалою судді від 27.02.2018 року справу прийнято до свого провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами,фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.

В наявних в матеріалах справи запереченнях відповідач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята ним у відповідності до вимог КУпАП, обґрунтовуючи заперечення тим, що 17.05.2017 року близько 16 години до чергової частини Радомишльського ВП надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з участю неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та водія скутера на перехресті вул. Русанівська та вул. Покровського. Водій скутера з місця пригоди зник, негайними розшуковими заходами було встановлено, що до ДТП причетний ОСОБА_1, від останнього ще 17.05.2017 року було відібрано пояснення та з’ясовано обставини скоєння ДТП, факт скоєння якого ним не заперечувався, при цьому ОСОБА_1 були роз’яснені його права, в тому числі право на правову допомогу, про що останній поставив свій підпис, що спростовує твердження позивача про відсутність часу для звернення за правовою допомогою та подання заперечень. Будь-яких документів на транспортний засіб чи посвідчення водія відповідної категорії ОСОБА_1 працівникам поліції не надав. Враховуючи, що повноваження з приводу притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП належать до компетенції поліції, відповідач виніс оскаржувану постанову від 21.05.2017 року та застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн., при цьому справу було розглянуто в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в зв’язку з викладеними обставинами просить відмовити в задоволенні позовних вимог за всіма пунктами за безпідставністю (а.с.19-24).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення .

Згідно ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п.2.1 ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб.

За приписами п.2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи, вбачається, що постановою серії БР № 174362 у справі про адміністративне правопорушення від 21.05.2017 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме 17.05.2017 року о 16-10 год. в м. Радомишль по вул. Русанівській керував скутером «FADA» без посвідчення водія та реєстраційних документів.

Згідно вимог ч. 2 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі статтею 126 цього Кодексу, можуть розглядатися як за місцем його вчинення, так і за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Це означає, що ч. 2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов'язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду від 27.02.2018 року, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов'язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

Оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В обставинах, що склалися висновок поліцейського про вчинення адміністративного правопорушення не базується на жодному з доказів, передбачених у ст. 251 КУпАП, при цьому суд звертає увагу на ту обставину, що поліцейський Радомишльського ВП 17.05.2017 року не зупиняв водія ОСОБА_1 під час керування скутером по вул. Русанівській, не перевіряв наявність у останнього документів на право керування скутером, хоча постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (ч.2 п.1 розділу ІІІ Інструкції № 1395).

При вирішенні питання про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 21.05.2017 року поліцейським Радомишльського ВП сержантом поліції ОСОБА_2 не з'ясовано всіх обставин та в постанові не відображено посилань на належні та допустимі докази, якими підтверджені підстави для притягнення до адміністративної відповідальності, в розділі постанови, який передбачає можливість вказівки на докази, на підставі яких прийнято рішення («До постанови додаються»), відсутні будь-які записи про дослідження інспектором будь-яких доказів по справі.

Зі змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14 слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності буде відповідати вимогам ст. 283 КУпАП тоді, коли в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, ст. ст. 278, 279 КУпАП, тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови інспектора поліції.

При цьому варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, є недоведеним.

Положеннями ст. 251 КУпАП саме на посадову особу (заявленого суб'єкта оскарження) покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких не вистачає.

Відповідачем в супереч вказаному вище, не було вказано в постанові жодних достатніх, належних та допустимих доказів, а тому така постанова не може вважатись обґрунтованою.

Наявний в справі № 289/961/17 а.с.7 лист ТСЦ № НОМЕР_1 МВС в Житомирській області не може вважатися належним доказом вчиненого позивачем правопорушення, оскільки лист датований 16.08.2017 року, тобто виданий через декілька місяців після винесення постанови, до того ж в повідомленні зазначено про неотримання ОСОБА_1 посвідчення водія саме в ТСЦ 1845 м. Радомишль.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог п.2.1 (а) ПДР, суд прийшов до висновку, що вчинення позивачем 17.05.2017 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП не підтверджується жодним доказом, що свідчить про необґрунтованість винесення постанови БР № 174362 від 21.05.2017 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, ст.90 КАС, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Отже, ймовірне вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доказами не підтверджується і ґрунтується на припущеннях зацікавленої у результатах службової особи. Будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на його користь.

Разом з тим, дії відповідача з винесення оскаржуваної постанови не є протиправними, оскільки інспектор має право вчиняти процесуальні дії з складання постанов. Сама ж постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 7-9, 11, 77, 162, 242-246, 268-272, 286 КАС України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії БР № 174362 від 21.05.2017 року про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, винесену поліцейським Радомишльського ВП Коростишівського ВП ГУ НП в Житомирській області сержантом поліції ОСОБА_2.

Справу про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрити.

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Відповідно до ст. 286 КАС України, апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5) Перехідних положень КАС України.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)