Постанова № 72792350, 14.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року м. Київ

Справа №760/3666/15-ц

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/912/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар Лісовська А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КрючковаСергія Сергійовича в інтересах Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року, ухвалене під головування судді Бобровника О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, відділу державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції, ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", ОСОБА_4, відділ опіки та піклування Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання електронних торгів та свідоцтва про право власності недійсними,

в с т а н о в и в :

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України ( далі по тексту - ДП «Інформаційний центр» МЮ України), відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції (далі по тексту - ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві), треті особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі по тексту - ПАТ «Державний ощадний банк «України»), ОСОБА_4, відділ опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання електронних торгів такими, що не відбулись, визнання недійсним свідоцтва про право власності.

У травні 2016 року ОСОБА_3 змінила заявлені позовні вимоги (т.2, а.с. 33-37).

В обгрунтування заявлених вимог посилалась на те, що їй належала на праві приватної власності 1/2 частина трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Ішим співвласником вищезазначеної квартири є її чоловік - ОСОБА_4

16 червня 2007 року вона, як майновий поручитель ОСОБА_4, уклала іпотечний договір № 2847 із ВАТ «Державний ощадний банк України», за умовами якого передала в іпотеку банку належну їй 1/2 частину квартири.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях, на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в рахунок погашення заборгованості у розмірі 271 831,48 грн.

У подальшому, державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в ході якого 10 грудня 2014 року відбулися електронні торги, які були проведені ДП «Інформаційний центр» МЮ України, де була реалізована 1/2 частина квартири АДРЕСА_1. Спірну частину квартири за результатами електронних торгів придбав ОСОБА_2 та отримав відповідне свідоцтво.

Електронні торги належної їй частки квартири проведені з порушенням порядку організації торгів на підставі звіту про оцінку майна, що втратив чинність, оскільки він був складений 07 травня 2014 року, а торги проведені 10 грудня 2014 року, тобто, після спливу шестимісячного строку з дня складення звіту.

Також зазначила, що на момент реалізації належної їй частини нерухомого майна, в квартирі разом з нею та її чоловіком ОСОБА_4 мешкала їх неповнолітня дочка ОСОБА_5, яка має право користування спірним житлом, а тому примусова реалізація належної їй 1/2 частини квартири повинна була здійснюватись, на її думку, лише за попередньою згодою органу опіки та піклування.

За викладених обставин, просила суд визнати недійсними електронні торги, які відбулися 10 грудня 2014 року, з реалізації 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтво про придбання ОСОБА_21/2 частини квартири з електронних торгів від 26 грудня2014 року.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року позов ОСОБА_3 до ДП «Інформаційний центр» МЮ України, ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві, ОСОБА_2, треті особи: ПАТ «Державний ощадний банк «України», ОСОБА_4, відділ опіки та піклування Солом'янської РДА в місті Києві, про визнання електронних торгівта свідоцтва про право власності недійсними задоволено.

Визнано недійсними електронні торги, що відбулися 10 грудня 2014 року, з реалізації арештованого майна - Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3

Визнано недійсним свідоцтво про придбання ОСОБА_6 Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 з електронних торгів від 26 грудня 2017 року, зареєстрове в реєстрі нотаріальних дій за № 2002.

Не погодившись із рішенням суду, Крючков С.С. в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів про те, що вартість квартири на момент проведення прилюдних торгів (по спливу закінчення чинності оцінки тридцять три дні) значно збільшилась. Також посилався на те, що суд першої інстанції не врахував розяснень, які містяться в п. 30 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав», відповідно до яких у справі, яка розглядається, обов'язковою підставою для задоволення позову є встановлення ступеня порушеного права внаслідок проведення торгів по спливу шестимісячного строку, тобто, розміру шкоди, яка завдана позивачу внаслідок проведення прилюдних торгів по спливу шестимісячного строку. Також суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги той факт, що в ході виконавчого провадження 22 липня 2014 року на вимогу боржника ОСОБА_4 проведено рецензування висновку з незалежної оцінки майна спірної квартири, в ході якого підтверджено, що вартість оцінки визначена у звіті в розмірі 307 157 грн. 00 коп. є достовірною. Крім того, посилався на те, що оскільки чинним законодавством України не передбачено отримання дозволу органу опіки та піклування для примусової реалізації предмета іпотеки, право власності на яке або право користування яким мають діти, то реалізація майна в межах виконавчого провадження з виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки вищезазначеної квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частинах та була передану в іпотеку АТ «Ощадбанк» у рахунок погашення заборгованості перед АТ «Ощадбанк», шляхом проведення прилюдних торгів була проведена правомірно.

ОСОБА_2, також не погоджуючись з ухваленим рішення, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що 10 грудня 2014 року відбулись електроні торги, переможцем яких він став. 26 грудня 2014 року він оформив право власності на придбану квартиру. При проведенні електронних торгів з реалізації належного позивачеві майна було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення початкової ціни об'єкта реалізації та передачі майна на реалізацію організатору електронних торгів, коли звіт про оцінку майна був чинним. Відповідно до положень Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів не встановлено обовязку організатора торгів чи державного виконавця після передачі майна на реалізацію знімати це майно з реалізації у звязку із втратою чинності звітом про оцінку майна. Більше того, положення Тимчасового порядку містять норму, якою прямо передбачено, що організатор електронних торгів не зобовязаний перевіряти документи на відповідність вимогам законодавства, у тому числі і звіт про оцінку майна. Передачею майна на реалізацію вважається момент внесення інформації про лот у систему електронних торгів. Вартісь майна, переданого на реалізацію, є дійсною на період реалізації майна. Посилаючись на наведене вказав, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд не урахував того факту, що на момент проведення оскаржуваних електронних торгів у відповідачів були відстуні правові підстави для зняття лота з реалізації, а відтак і для визнання електронних торгів та їх результатів недійсними.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що незалежно від моменту реєстрації дитини в квартирі позивача, для реалізації частини зазначеної квартири, право на користування якою має малолітня ОСОБА_5, необхідний був дозвіл державного органу опіки та піклування, оскільки іпотечний договір № 2847 укладений між позивачем та ВАТ «Державний ощадний банк України» 16.06.2007 р., а дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_1

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Ощадбанк» Щербак Н.В. підтримала подані апеляційні скарги та просила їх задовольнити з викладених підстав.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи його представник повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 125), а тому колегія суддів вважала за можливе відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України слухати справу у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_9 та третя особа ОСОБА_4 подані апеляційні скарги не визнали, просили суд залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.08.2017 р. є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг безпідставними.

Представник ВДВС Солом'янського управління юстиції Амборський А.В. подані апеляційні скарги підтримав, посилаючись на те, що електронні торги були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства. Також зазначив, що звіт щодо оцінки спірної квартир и не втратив чинності, оскільки проведене на вимогу боржника ОСОБА_4 рецензування підтвердило вартість квартири.

ДП «Інформаційні центр» Міністерства юстиції України в судове засідання свого представника не направило, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за останнім відомим місцем розташування зазначеної юридичної особи.

Відділ опіки та піклування Солом'янської РДА у м. Києві у судове засідання свого представника також не направив, про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином. Данілова О.Л. в інтересах відділу опіки та піклування Солом'янської РДА у м. Києві подала письмові пояснення, в яких просила слухати справу за відсутності представника третьої особи та ухвалити рішення враховуючи інтереси малолітньої ОСОБА_5.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8, ч. 1 Розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 28 листопада 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належала власникам ОСОБА_3та ОСОБА_12, по 1/2 частині кожному, на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_12 у розмірі 271 831, 48 грн.

Згідно з висновком незалежної оцінки майна від 07травня 2014 року вартість 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 57, 5 кв.м., становить 307 157 грн. 00 коп.

Спірна 1/2 частина квартири, яка належала позивачу, була реалізована через процедуру електронних торгів 10грудня 2014 року, переможцем яких став громадянин ОСОБА_2 У подальшому вінотримав свідоцтво про придбання 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 з електронних торгів від 26.12.2014 р., що зареєстрове в реєстрі нотаріальних дій за № 2002.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням установленого чинним законодавством порядку реалізації майна на торгах.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, яка діяла на момент реалізації) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч. 8 ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 16.04. 2014 р. № 656/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.04.2014 р. за № 427/25204.

Пунктом 5 Розділу V Тимчасового порядку визначено, що переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція.

Таким чином, електронні торги є видом прилюдних торгів, за яких переможцем стає той учасник, від якого надійшла найвища цінова пропозиція.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

За змістом ч. 5 ст. 58 Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання і до дня проведення прилюдних торгів. Після закінчення цього строку звіт втрачає чинність і оцінка майна проводиться повторно.

Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження".

Після збігу цього строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна

Така правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду України від 01.10.2014 року № 6-147 цс 14, від 04.03.2015 року № 6-18 цс 15, 6-124цс14 та 6-147цс14, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, були обов'язковими для суду першої інстанції на час вирішення спору по суті заявлених вимог.

З матеріалів справи убачається, що звіт про оцінку майна - 1/2 частини спірної квартири, яка була предметом реалізації, був складений 07 травня 2014 року, а електронні торги за даним Звітом проведені 10 грудня 2014 року, тобто, після спливу шестимісячного строку з дня його підписання.

На момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положенняпро порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038, та підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Рецензування звіту про оцінку майна не продовжує його дію.

Крім того, за змістом ч. 5 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Уданому конкретному випадку, допущене державним виконавцем порушення, є безумовною підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, ураховуючи ще й ту обставину, що згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28.11.2013 р. на погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором у розмірі 271 831, 48 грн. звернуто стягнення на всю квартиру, при цьому вартість Ѕ частини квартири згідно звіту про оцінку майна становить 307 157,00 грн., що перевищує розмір заборгованості за кредитним договором.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що проведення електронних торгів за Звітом про оцінку майна, який втратив чинність, не відповідає вимогам закону. Тому в цій частині доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак відсутні підстави для їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, встановлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

З точки зору закону реалізація майна на аукціоні полягає в продажі майна, тобто, в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення аукціону.

Складання за результатами їх проведення Акту про проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, а відтак є правочином.

Таким чином враховуючи, що відчуження майна з торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину, а саме ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто,безпосередньо за результатами торгів, то підставами для визнання таких торгів недійсним є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів та Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, колегія суддів, вважає обгрунтованими твердження скаржників про те, що наявність реєстрації малолітньої дитини у спірній Ѕ частині кваритири не є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, виходячи з наступного.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду про звернення стягнення, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження домоволодіння, в якому право користування належить малолітній дитині, не потрібен. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду та проведенні прилюдних торгів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що іпотечний договір було укладено 16.06.2007 р., а ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1

Сам по собі факт реєстрації малолітньої дитини у квартирі, що є предметом іпотеки та подальше звернення стягнення на цю квартиру без згоди органу опіки та піклування не є підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки є порушенням умов договору, зокрема, п. 3.3.10.

Разом з тим, помилковий висновок суду першої інстанції в цій частині, не вплинув на правильність вирішення спору в цілому, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду відсутні.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норма матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а тому, підстави для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Крючкова СергіяСергійовича в інтересах Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16 березня 2018 року.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А.Пікуль