Ухвала суду № 72792192, 16.03.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4119/18

н/п 1-кс/640/2267/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2018 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Недосєкіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції Гребенюка К.О. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000000022 від 06.01.2018 за ч. 2 ст. 332 КК України, про арешт майна,-

встановив :

Сторона обвинувачення просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та було вилучено 15.03.2018 під час затримання ОСОБА_2 у порядку ст. 208 КПК України, а саме на: мобільний телефон «Lenovo», IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2:НОМЕР_1, з сім-картою з номером НОМЕР_3; мобільний телефон «Samsung», модель GT-C 3050, IMEI: НОМЕР_2, з сім-картою з номером НОМЕР_4; імітаційні засоби в кількості 11 штук номіналом в 100 доларів США кожна серії JB 00000000Т.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що в січні 2018 року, точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_2 діючи умисно, з метою конспірації своїх незаконних дій через невстановлену особу запропонував ОСОБА_3, який є жителем м. Вовчанськ, Харківської області, та розуміє порядок перетину державного кордону України громадянами України та іноземними громадянами, а також порядок та термін їх перебування на території України, у порушення законів України «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», вступити з ним у злочинну змову, з метою організації незаконного перетину особами державного кордону України, на що останній погодився. ОСОБА_3 згідно злочинного наміру ОСОБА_2 безпосередньо повинен незаконно переміщувати осіб через державний кордон України та допомагати досягненню мети ОСОБА_2, а саме організація незаконного перетину особами державного кордону України. ОСОБА_2 залучив ОСОБА_3, через невстановлену особу, до виконання вказаної функції у зв'язку з тим, що останній досконально знав особливості місцевості, де повинно відбуватися незаконне переправлення осіб через державний кордон України та орієнтувався у розміщенні місцевих пунктів пропуску через державний кордон України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що 06.03.2018 ОСОБА_2, перебуваючи у м. Харкові, діючи умисно, домовився з ОСОБА_4, який дав добровільну згоду на конфіденційне співробітництво в рамках досудового розслідування, про організацію незаконного переправлення через державний кордон України до Російської Федерації громадян України ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4, які також надали добровільну згоду на конфіденційне співробітництво в рамках досудового розслідування, за грошову винагороду в розмірі 1500 доларів США.

В подальшому ОСОБА_2 реалізуючи спільний злочинний намір направлений на організацію незаконного перетину державного кордону України, діючи з корисливих мотивів, з метою конспірації, 14.03.2018 приблизно о 20 годині, перебуваючи біля ТЦ Україна розташованому по пр. Тракторобудівників 59/56, зустрівся з ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_6 Надалі, ОСОБА_2 з метою виконання наміченого плану, посадив ОСОБА_13 та ОСОБА_6 до автомобілю таксі ВАЗ-2112, який повинен був їх доправити до м. Вовчанськ, Харківської області, при цьому сам ОСОБА_2 залишився з ОСОБА_7 на вищезазначеному місці.

Після доставлення ОСОБА_13 та ОСОБА_6 до м. Вовчанськ Харківської області невстановлена особа передала їх ОСОБА_3 Надалі, ОСОБА_3, діючи умисно, згідно відведеної йому функції, спрямованої на досягнення кінцевої мети наміченого плану - незаконного переправлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 через державний кордон України, знаючи особливості місцевості, орієнтуючись у розміщенні місцевих пунктів пропуску та розкладі чергувань змінних нарядів ДПСУ у зазначеному районі, направився разом з вказаними особами до лінії розмежування державного кордону України та Російської Федерації. Проте, свій та інших співвиконавців вказаного злочину злочинний намір до кінця не довів у зв'язку з тим, що 15.03.2018 о 02:30 год. на лінії Державного кордону України, в районі інформаційного показника № 836 в 800 метрах від лінії державного кордону України на напрямку н.п. Гатище (Україна) - н.п. Нова Таволжанка (Російська Федерація), він був затриманий працівниками правоохоронних органів.

15.03.2018 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України та у нього вилучено: мобільний телефон «Lenovo», IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2:НОМЕР_1, з сім-картою з номером НОМЕР_3; мобільний телефон «Samsung», модель GT-C 3050, IMEI: НОМЕР_2, з сім-картою з номером НОМЕР_4; імітаційні засоби в кількості 11 штук номіналом в 100 доларів США кожна серії JB 00000000Т.

15.03.2018 ОСОБА_2 вручене повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Орган досудового розслідування має підстави вважати, що вилучене майно, відповідає вимогам ст.170 Кримінального процесуального кодексу України з наведених нижче підстав.

Вилучений мобільний телефон «Lenovo», IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2:НОМЕР_1, з сім-картою з номером НОМЕР_3; мобільний телефон «Samsung», модель GT-C 3050, IMEI: НОМЕР_2, з сім-картою з номером НОМЕР_4, містить в собі інформацію про контакти та телефонні з'єднання ОСОБА_2 в період вчинення кримінального правопорушення.

Сторона обвинувачення зазначає, що вилучені імітаційні засоби в кількості 11 штук номіналом в 100 доларів США кожна серії JB 00000000Т використовувались під час проведення контролю за вчиненим злочину та є речовим доказом в кримінальному провадженні.

В судове засідання слідчий не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 16.03.2018 надійшла заява від старшого слідчого СУ ГУ НП в Харківській області Гребенюка К.О. та прокурора відділу прокуратури Харківської області Пруднікова В.Г., в якій вони просять клопотання про арешт майна провести без їх участі, клопотання підтримують (а.с. 17).

Власник майна ОСОБА_2 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 подали заяву про розгляд клопотання про арешт майна без їх участі. Проти задоволення клопотання не заперечують (а.с. 16).

Володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000000022 від 06.01.2018 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

Згідно абз. 2 ч. 7 ст. 223 КПК України, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 КПК України, за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

Згідно ч. 3 ст. 168 КПК України, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.03.2018, 15.03.2018 о 01 год. 15 хв. ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, в ході якого, з дотриманням вказаних вище норм КПК України, здійснено обшук затриманої особи, в ході якого, згідно зазначеного протоколу, вилучено вказане в клопотанні сторони обвинувачення майно (а.с. 7-11).

15.03.2018 ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинений щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Стороною обвинувачення доведено, що вищевказане майно, вилучене під час затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Вилучене відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину майно, підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий, прокурор довели слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, вказаного в клопотаннях сторони обвинувачення, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешти майна підлягають задоволенню.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 15.03.2018 під час затримання ОСОБА_2 у порядку ст. 208 КПК України, а саме на: мобільний телефон «Lenovo», IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2:НОМЕР_1, з сім-картою з номером НОМЕР_3; мобільний телефон «Samsung», модель GT-C 3050, IMEI: НОМЕР_2, з сім-картою з номером НОМЕР_4; імітаційні засоби в кількості 11 штук номіналом в 100 доларів США кожна серії JB 00000000Т - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Визначити місцем зберігання арештованого майна в порядку, визначеному Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_2 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя С.О. Муратова