Постанова № 72790020, 15.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1854/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Земляної Г.В.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.08.2003 року, залишеним без змін ухвалою Верховного суду України від 07.04.2004 року, було зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Чернігові здійснити напис на одній із сторінок для особливих відміток паспорту ОСОБА_3 «має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру» і засвідчити запис підписом відповідальної особи та гербовою печаткою ДПІ у м. Чернігові. Звернувшись у жовтні 2017 року до відповідача з проханням видати довідку про доходи для отримання субсидії на житлово-комунальні послуги, позивач отримала відповідь про необхідність внесення відновленої відмітки про право здійснювати платежі за серією та номером паспорту, у зв'язку з новим положенням про реєстрацію фізичних осіб. Вважає, що вона не повинна робити будь-які нові відмітки через оновлення законодавства, оскільки таке право було реалізовано нею під час чиності норм, діючих на той момент, і відмітка в її паспорті є чинною і ніким не скасованою, а відповідно до Конституції України закон не має зворотної дії в часі.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправними дії Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області щодо відмови у видачі ОСОБА_3 довідки про доходи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на її думку, судом першої інстанції при ухваленні вказаного рішення було неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 відмовилась від прийняття ідентифікаційного коду та рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.08.2003 року, залишеного без змін ухвалою Верховного суду України від 07.04.2004 року, було зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Чернігові здійснити напис на одній із сторінок для особливих відміток паспорту ОСОБА_3 «має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру» і засвідчити запис підписом відповідальної особи та гербовою печаткою ДПІ у м. Чернігові.

ОСОБА_3 04.10.2017 року та 26.10.2017 року звернулась до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області щодо отримання довідки про доходи для отримання субсидії на житлово-комунальні послуги.

Листами від 09.10.2017 року та від 02.11.2017 року позивач отримала відповіді від Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про необхідність внесення відновленої відмітки про право здійснювати платежі за серією та номером паспорту, з посиланням на те, що Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, втратив чинність з 21.01.2011 року, тому вона, як особа, яка через свої релігійні та інші переконання відмовлялася від прийняття ідентифікаційного номеру та в паспорті має відмітку про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, внесену до 2011 року, втратила таке право починаючи з 21.01.2011 року. Зважаючи на вказане, ОСОБА_3 повинна звернутись в органи Державної податкової служби для проставлення нової відмітки в паспорті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, листом від 09.10.2017 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради роз'яснено позивачу порядок здійснення призначення житлово-комунальних субсидій та запропоновано звернутись до Державної фіскальної служби України для поновлення відмітки про відмову від прийняття ідентифікаційного номера.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 16 липня 1999 року (чинного на час внесення позивачу відмітки у паспорт) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Отже, зазначеним Законом передбачено, що позивач в рамках діючого законодавства вправі виконати конституційний обов'язок щодо сплати податків і зборів без присвоєння ідентифікаційного номера, обравши альтернативну форму обліку платників податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 має відмітку в паспорті наступного змісту «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова № 2-3196 від 18.08.2003 року».

Відповідно до п. 1 спільного наказу ДПА України та МВС України від 17.12.2010 року № 955/628 «Про втрату чинності спільних наказів Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 року № 602/1226 та від 06.07.2006 року № 386/663» спільний наказ Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 року № 602/1226 «Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів» втратив чинність з 21.01.2011 року.

Відповідно до пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України, облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.

Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно пункту 70.1 статті 70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:

громадянами України;

іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;

іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Пунктом 70.12 статті 70 Податкового кодексу України передбачено, що реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі:

70.12.1. виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов'язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи;

70.12.2. укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів;

70.12.3. відкриття рахунків у банках або інших фінансових установах, а також у розрахункових документах під час здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків;

70.12.4. заповнення фізичними особами, визначеними у пункті 70.1 цієї статті, митних декларацій під час перетину митного кордону України;

70.12.5. сплати фізичними особами податків і зборів;

70.12.6. проведення державної реєстрації фізичних осіб - підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій тощо) на провадження деяких видів господарської діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;

70.12.7. реєстрації майна та інших активів фізичних осіб, що є об'єктом оподаткування, або прав на нього;

70.12.8. подання контролюючим органам декларацій про доходи, майно та інші активи;

70.12.9. реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб;

70.12.10. оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів;

70.12.11. в інших випадках, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 70.13 статті 70 Податкового кодексу України документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 цієї статті, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.

Ані Податковий кодекс України, ані Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 року № 779, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.12.2013 року за № 2211/24743 не встановлює обов'язку повторного звернення до податкового органу осіб, які вже мають відмітку у паспорті.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року "Про незалежність судової влади" встановлено, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач отримала право на здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номера за своїми релігійними переконаннями на підставі чинного на той час законодавства, в її паспорті міститься відмітка про це, зроблена податковим органом, в якій відсутні будь-які застереження щодо строку її дії.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправними дії відповідача щодо позбавлення її субсидії, зобов'язання відповідача віддати розпорядження відділу субсидій м. Чернігова здійснити виплату субсидії ОСОБА_3, а також зобов'язання відділ субсидій м. Чернігова визнати неправомірність позбавлення ОСОБА_3 субсидії та вчинити належні дії, колегія суддів зазначає наступне.

Органом, який здійснює призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг є Управління праці та соціального захисту населення, в свою чергу, Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області не приймала будь-яких рішень, якими відмовила чи позбавила позивача субсидії, а тому не може нести відповідальності за дії, яких не вчиняла. Крім того, до повноважень податкових органів не входять будь-які повноваження, що стосуються зобов'язань іншого органу, в даному випадку віддання розпоряджень управлінню праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити виплату субсидії ОСОБА_4

Відповідно до пункту 13 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання): заяву (106-2015-п) про призначення житлової субсидії та декларацію (106-2015-п) про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, та неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення з зазначенням їх розміру; договір найму (оренди) житла (за наявності).

У разі подання документів, передбачених цим пунктом, у неповному обсязі субсидія призначається за умови надходження протягом місяця з дня подання (відправлення) заяви усіх необхідних документів.

Рішення про призначення (непризначення) субсидії приймається протягом десяти днів після подання заяви та отримання відомостей, визначених абзацами дев'ятим - тринадцятим цього пункту. При цьому структурним підрозділом з питань соціального захисту населення повідомляється заявнику про призначення (непризначення) субсидії.

Крім того, згідно зі змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим в Кодексі адміністративного судочинства України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Г.В. Земляна

Повний текст складено 16.02.2018 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Земляна Г.В.