Рішення № 72759241, 06.03.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

. Луцьк, пр. Волі, 54А, 43010, E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua, тел. (0332) 72-41-03, fax (0332) 72-41-10

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2018 р. Справа № 903/827/17

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”

про стягнення 900 004,26 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар с/з ОСОБА_2

Представники сторін:

від ПАТ "НАК " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": ОСОБА_3, довір. №14-72 від 14.04.2017р.

від ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз": ОСОБА_4, довіреність № 25.01.2018р.

Встановив: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” про стягнення 900 004,26 грн., а саме: 400 533,10 грн. пені, 22 660,72 грн. 3% річних та 476 810,44 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування посилається на прострочення відповідачем проведення платежів згідно умов договору купівлі-продажу природного газу №13-175-В від 04.01.2013р. укладеного між ПАТ НАК “Нафтогаз України” та ПАТ “Волиньгаз”.

Ухвалою суду від 02.01.2018р. постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі.

10.01.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача від 03.01.2018р. №14/4-21в (вх. № 01-55/212/18). До відзиву долучено докази направлення його відповідачу (а.с. 87-95).

10.01.2018р. від відповідача надійшла заява про розстрочку №752/06-06 від 09.01.2018р. (вх. №01-60/11/18), у якій він просить розстрочити виконання рішення терміном на один рік мотивуючи скрутним фінансовим становищем ПАТ "Волиньгаз". До заяви долучив фінансовий звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017р., договори про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р. (а.с. 96-133).

10.01.2018р. Відповідач звернувся до суду з клопотанням №751/06-06 від 09.01.2018р. (вх. №01-66/2/18) про зменшення розміру пені на 90% у зв'язку із тяжким фінансовим станом підприємства. До заяви долучив фінансовий звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017р. (а.с. 134-137).

10.01.2018р. відповідач звернувся до суду з клопотанням №750/06-06 від 09.01.2018р. про призначення судової експертизи (вх. № 01-82/3/18) (а.с. 136-139).

Ухвалою суду від 11.01.2018р. відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи. Відкладено підготовче засідання на 13.02.2018р. на 11:30год.

13.02.2018р. від позивача надійшли заперечення №14/4-295в від 09.02.2018р. (вх. №01-55/1577/18) на клопотання та заяву відповідача. До заяви долучив звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід ) відповідача за 12 міс. 2016р. та докази направлення заперечень відповідачу (а.с. 147-158).

Ухвалою суду від 13.02.2018р. суд, підготовче провадження закрито, розгляд справи призначено на 06.03.2018р. о 11:30 год.

У судовому засіданні 06.03.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.03.2018р. зауважив, що при здійсненні розрахунку штрафних санкцій позивачем були допущені помилки, а саме - не вірно вказано періоди нарахування штрафних санкцій (без врахування вихідних днів та проплат).

Заслухавши пояснення представників сторін, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору , господарський суд, -

встановив:

04.01.2013р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець), в особі директора Департаменту реалізації газу ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 22.11.2012р. №14-481 та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волинньгаз" (покупець), в особі голови правління ОСОБА_6, що діє на підставі статуту, укладений договір купівлі-продажу природного газу №13-175 (а.с. 15-19), згідно з умовами якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п.п. 2.1.-2.3. договору продавець передає покупцю з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 628,000 тис. куб.м., в тому числі по місяцях кварталів. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% (плюс/мінус 5 відсотків) від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу. Добовий розподіл планового обсягу продажу газу здійснюється рівномірно, виходячи з середньодобового обсягу передачі газу. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр приведений до стандартних умов.

Згідно п.п. 3.3.-3.4. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Розділом 5 договору сторони визначили ціну газу, а саме ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,00грн. без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 7,70грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 9, 24грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 3 586,88 грн., крім того ПДВ – 20% - 717,38 грн., всього з ПДВ – 4 304,26 грн. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, сторони вносять зміни до п. 5.2 цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни/тарифу. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Сторони у п.п. 6.3-6.5 договору погодили, що при невиконанні покупцем вимог, передбачених у п.6.1. цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору. В платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, з який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені відтисками печаток сторін.

В подальшому, сторони додатковими угодами №1 від 14.10.2013р., №2 від 10.07.2013р., №3 від 08.08.2013р., №4 від 31.12.2013р., №5 від 28.04.2014р., №6 від 15.05.2014р., №7 від 10.06.2014р., №8 від 05.09.2014р., №9 від 10.11.2014р., №10 від 08.12.2014р., №11 від 22.12.2014р, №12 від 05.02.2015р., №13 від 10.03.2015р., №14 від 03.04.2015р., №15 від 12.05.2015р., №16 від 03.06.2015р., №17 від 10.06.2015р. до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013р. №13-175-В погодили викласти п. 5.2 договору в редакції, згідно якого ціна газу становить - 8 118,00грн. (а.с. 20-38).

Дані угоди підписані сторонами, підписи скріплені їх печатками.

На виконання умов договору про закупівлю природного газу №13-175-В від 04.01.2013р. продавець поставив покупцю, а покупець прийняв природний газ в обсязі 1 388,582 тис. куб.м. на загальну суму 7 312 300,42грн., що стверджується відмітками відповідача на актах приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р. на суму 537 386,36грн., від 28.02.2013р. на суму 536 590,66грн., від 31.03.2013р. на суму 462 061,88грн., від 31.10.2013р. на суму 212 623,27грн., від 30.11.2013р. на суму 328 305,70грн., від 31.12.2013р. на суму 457 149,15грн., від 31.01.2014р. на суму 464 096,43грн., від 28.02.2014р. на суму 365 845,12грн., від 31.03.2014р. на суму 311 658,73грн., від 31.10.2014р. на суму 257 235,73грн., від 30.11.2014р. на суму 499 937,31грн., від 812 644,94грн. на суму 812 644,94грн., від 31.01.2015р. на суму 827 900,01грн., від 28.02.2015р. на суму 633 869,97грн., від 31.03.2015р. на суму 577 995,46грн. (а.с. 39-53).

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором про закупівлю природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ розрахувався невчасно, чим порушив умови п. 6.1 договору, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо ненастання строку оплати та виникнення грошового зобов'язання лише після оформлення та підписання сторонами акта приймання-передачі природного газу, мотивуючи таким:

Судом встановлено відсутність спору між сторонами щодо фактичних обсягів та строків щомісячної поставки газу протягом січня 2013р. по березень 2015р., тому прострочення оформлення окремих актів приймання-передачі газу не може змінювати конкретний строк оплати, визначений пунктом 6.1 договору №13-175-В від 04.01.2013р.

Акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізніле підписання позивачем актів за період січень 2013р. по березень 2015р.

Таким чином зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали б на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п.6.1 договору №13-175-В від 04.01.2013р., а прострочення позивача щодо підписання актів не може бути умовою для відстрочення виконання грошового зобов`язання відповідачем на підставі ч.2 статті 613 Цивільного кодексу України, оскільки саме відповідач спочатку складає акт та обізнаний про обсяг спожитого у відповідному місяці природного газу за показниками лічильників (п.п.3.4, 4.1 договору №13-175-В від 04.01.2013р.).

Суд зауважує, що несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов’язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Щодо вимоги про стягнення 400 533,10грн пені, суд зауважує наступне:

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1. цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано до стягнення 400 533,10грн. пені за періоди з 20.11.2014р. по 13.01.2015р., з 20.12.2014р. по 13.01.2015р., 20.01.2015р. по 04.03.2015р., з 20.02.2015р. по 04.03.2015р., 30.03.2015р. по 27.05.2015р., з 21.04.2015р. по 25.06.2015р.

При перевірці розрахунку, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, суд зауважує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України, встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на наведене, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, враховуючи відомості щодо дат та сум здійснених оплат, суд, за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3., провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно з яким, правомірною та такою, що підлягає до задоволення є вимога в частині стягнення з відповідача пені в сумі 396 656,87грн., з розрахунку:

на суму боргу в розмірі 257 235,73грн. за період з 20.11.2014р. по 12.01.2015р. пеня в розмірі 10 655,90грн.;

на суму боргу в розмірі 499 937,31грн. за період з 22.12.2014р. по 12.01.2015р. (з врахуванням 20.12.2014р., 21.12.2014р. - вихідні дні) пеня в розмірі 8 437,29грн.;

на суму боргу в розмірі 812 644,94грн. за період з 20.01.2015р. по 19.04.2015р. (з врахування оплати 20.04.2015р.) пеня в розмірі 95 958,89грн.;

на суму боргу в розмірі 827 900,01грн. за період з 20.02.2015р. по 25.05.2015р. (з врахування оплати 26.05.2015р.) пеня в розмірі 122 211,66грн.;

на суму боргу в розмірі 633 869,67грн. за період з 27.05.2015р. по 24.06.2015р. (з врахуванням оплати 26.05.2015р.) пеня в розмірі 97 634,71грн.;

на суму боргу 577 995,46грн. за період з 21.04.2015р. по 24.06.2015р. пеня в розмірі 61 758,42грн.

Водночас, відповідач просить зменшити розмір нарахованої до стягнення пені на 90%.

Відповідно до ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен з’ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що приймаючи рішення, суд має право зменшити розмір санкцій, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Суд прийняв до уваги пояснення представника відповідача та врахував, фінансовий стан публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”, дійшов до висновку, що розмір пені необхідно зменшити на 50% та стягнути з відповідача розмір пені в сумі 198 328,43 грн., в решті суми позову про стягнення пені відмовити.

Щодо нарахованих позивачем 476 810.44грн. інфляційних втрат та 22 660,72грн. річних суд зауважує, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, враховуючи відомості щодо дат та сум здійснених оплат, суд, за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3., провів перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, згідно з яким, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги в частині стягнення з відповідача 476 810,44грн. інфляційних втрат за період з грудня 2015р. по липень 2017р. та 22 423,07грн. річних з розрахунку:

на суму боргу в розмірі 257 235,73грн. за період з 20.11.2014р. по 12.01.2015р. річні в розмірі 1 141,70грн.;

на суму боргу в розмірі 499 937,31грн. за період з 22.12.2014р. по 12.01.2015р. (з врахуванням 20.12.2014р., 21.12.2014р. - вихідні дні) річні в розмірі 903,99грн.;

на суму боргу в розмірі 812 644,94грн. за період з 20.01.2015р. по 19.04.2015р. (з врахування оплати 20.04.2015р.) річні в розмірі 6 011,35грн.;

на суму боргу в розмірі 827 900,01грн. за період з 20.02.2015р. по 25.05.2015р. (з врахування оплати 26.05.2015р.) річні в розмірі 6 936,38грн.;

на суму боргу в розмірі 633 869,67грн. за період з 27.05.2015р. по 24.06.2015р. (з врахуванням оплати 26.05.2015р.) річні в розмірі 4 881,73грн.;

на суму боргу 577 995,46грн. за період з 21.04.2015р. по 24.06.2015р. річні в розмірі 3 087,92грн.

У стягненні 237,65 грн. річних слід відмовити у зв'язку з невірним розрахунком (без врахування вихідних днів) та не врахуванням позивачем здійснених відповідачем проплат.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Суд, розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення на один рік, ухвалив відхилити останню, як необґрунтовану, виходячи із такого:

При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Пленум Верховного Суду України у п.10 Постанови від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" та Вищий господарський суд України у п.п 7.1,7.1.2, 7.2 постанови пленуму від 17.10.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зауважили, що господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У той же час, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які є підставою для вчинення відповідної процесуальної дії та свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, надані у підтвердження зазначених обставин за правилами ст. 86 цього Кодексу.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Відповідач доказів в підтвердження виняткових обставин для відстрочення виконання рішення в розумінні ст. 86 ГПК України не надав.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Франка, буд. 12, код ЄДРПОУ 03339459)

на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6 , код 20077720)

198 328,43 грн. пені, 22 423,07грн річних, 476 810,44 грн. інфляційних втрат, 13 500,06грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 711 062.00грн.

3. В стягненні 202 204,67 грн. пені та 237,65 грн. річних відмовити.

4. У задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на один рік від 09.01.2018р. №752/06-06 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

16.03.2018

Суддя М. С. Шум