Ухвала суду № 7275752, 10.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2009 р. К-12421/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Степашко О.І.

Федоров М.О.,

при секретарі Коротковій О.В.

за участю представників сторін

позивача:не зявився

відповідача:Шамотайло Б.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДочірнього підприємства «Калійний завод»Відкритого акціонерного товариства «Оріана»

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від 18.06.2008 р.

у справі№А-3/234-6/22-А-8/131

за позовомДочірнього підприємства «Калійний завод»Відкритого акціонерного товариства «Оріана»

доКалуської обєднаної державної податкової інспекції у Івано-Франківській області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області (суддя М.А.Шіляк) від 23.10.2006 р. у справі №А-3/234-6/22-А-8/131 задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства «Калійний завод»Відкритого акціонерного товариства «Оріана»(надалі позивач, ДП «Калійний завод»ВАТ «Оріана») до Калуської обєднаної державної податкової інспекції у Івано-Франківській області (надалі відповідач, Калуська ОДПІ у Івано-Франківській області), визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №1567-24/0-22176314-6094 від 27.08.2003 р..

Рішення суду першої інстанції аргументовано наступним. Акт перевірки, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженим наказом ДПА України №429 від 16.09.2002 р.. Крім того, відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували реалізацію позивачем майна, що перебувало в податковій заставі без згоди податкового органу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Г.Г.Якімець, судді: О.В.Зварич, Я.О.Юрченко) від 18.06.2008 р. у цій же справі, постанову Господарського суду Львівської області скасовано, та прийнято нову, якою в позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у матеріалах справи містяться належні докази реалізації позивачем шляхом бартеру майна, яке перебувало в податковій заставі, без згоди податкового органу, а саме листи контрагентів позивача, що позивачем не заперечується. Оскільки, сам факт реалізації майна, що перебувало у податковій заставі, без згоди на те контролюючого органу, позивачем не спростовується, нарахування штрафних санкцій визнано обґрунтованим.

Не погоджуючись із прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками відповідача було проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.02.2002 р. по 31.05.2003 р. по податку на додану вартість та з 01.01.2002 р. по 31.03.2003 р. по інших податках та неподаткових платежах, за результатами якої 22.08.2003 р. складено акт №706/23-1/23-030/1/22176314/44. Зазначеним актом, крім інших порушень, встановлено реалізацію позивачем заставного майна на суму 1.308.875,44 грн., чим порушено п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (надалі Закон України №2181-ІІІ).

На підставі вказаного акту відповідачем 27.08.2003 р. винесено податкове повідомлення-рішення №1567-24/0-22176314-6094, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 1.308.875,44 грн..

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та як встановлено попередніми судовими інстанціями, на момент проведення перевірки контролюючим органом активи позивача перебували у податковій заставі, що підтверджується витягом з Державного реєстру застав рухомого майна від 28.04.2000 р., першою податковою вимогою від 24.10.2001 р. на суму 7.415,75 грн. та другою податковою вимогою від 29.11.2001 р., якими останнього повідомлено, що всі активи підприємства перебувають у податковій заставі, вказане не заперечується позивачем.

Нормами пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні

Суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованих висновків відносно того, що вказаною нормою Закону передбачено обовязкове узгодження платником податків з податковим органом відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, не залежно від того чи відбувається таке відчуження за грошові кошти, чи в будь-який інший спосіб.

Нормами пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 вказаного Закону передбачено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обовязковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи (листи контрагентів позивача: ВАТ «Калуське будівельне управління механізації», ВАТ «Рембудмонтаж», КСП «Рибгосп Завадка», ПП «Мева», ВАТ «Сантіма», ЗАТ «Магній»), а позивачем не спростовується, відчуження шляхом бартеру майна, яке перебувало в податковій заставі, без згоди на те контролюючого органу, судом правомірно визнано обґрунтованим застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, відносно безпідставності долучення вказаних листів його контрагентів у якості доказів реалізації ним заставного майна відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки ч.1 ст.79 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому рішення суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Калійний завод»Відкритого акціонерного товариства «Оріана»на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 р. у справі №А-3/234-6/22-А-8/131 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 р. у справі №А-3/234-6/22-А-8/131 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Степашко О.І. Федоров М.О.