Ухвала суду № 727534, 07.06.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                   61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 259\07                                Головуючий 1 інстанції:Бунякіна Г.І.

Категорія :  про визнання                                          Доповідач: Подобайло З.Г.

протиправними,недійсними та

скасування актів ненормативного

 характеру податкового органу

Ухвала

Іменем України

07 червня 2007 рокум. Харків

          Судова колегія Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді       - Подобайло З.Г.

                               Суддів        - Мельнікової Л.В.

                                                   - Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання – Спесивцевої О.В.

та осіб, які беруть участь у справі:

представники позивача –  Афанасьєв А.А., Білоконь О.О.

представник відповідача  - Шумська І.Г., Захарюта С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від15 лютого 2007 року  по справі№3/243.

за позовомПриватного підприємства  «Агроіндустрія»

до                   Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області

про                визнання частково протиправними,недійсними та скасування актів ненормативного характеру

                                                           встановила :

Позивач, приватне підприємство  «Агроіндустрія» , після зміни позовних вимог, які прийняті судом  просить  суд  визнати протиправними, недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 20.02.2006 р. №000002250/0/507, від 10.04.2006р. №0000022350/1/1010, за якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 805 775, 00 грн., в т. ч. основний платіж -537 183, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -268 592,00 грн,  „Рішення про результати розгляду первинної скарги"; першої податкової вимоги від 21.06.2006р. №1/703 та другої податкової вимоги від 31.07.2006р. №2/829  в частині нарахування податкового зобов'язання по взаємовідносинам з ПП „Саргон-Плюс" в сумі 802055 грн., з яких 534 703 грн. - основний платіж, 267 352 грн. - штрафні санкції .

Постановою господарського суду Полтавської області від15.02.2007 року  по справі№3/243 за позовом ПП «Агроіндустрія» до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання частково протиправними, недійсними та скасування актів ненормативного характеру Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області позов задоволено частково, визнано    недійсними    податкові    повідомлення-рішення    Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 20.02.2006 р. № 000002250/0/507, від 10.04.2006р. №0000022350/1/1010 в частині визначення приватному підприємству  „Агроіндустрія" податкових зобов'язань з податку на додану  вартість  у  вигляді  основного  платежу  в  сумі  534 687,00   грн.  та штрафної (фінансової) санкції - 267 344,00 грн., а всього в сумі 802 031,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Кременчуцька ОДПІ не погоджується із зазначеною постановою та подала апеляційну скаргу, в якій зазнає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та загалом судом неправильно застосовано і порушено норми матеріального  права  - ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та процесуального права ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 9  Кодексу адміністративного судочинства.

Скаржник зазначає, що в ході комплексної планової документальної перевірки ПП "Агроіндустрія" були встановлені порушення Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. по господарській операції з ПП "Саргон плюс", доставка бітуму, мазуту не підтверджена подорожніми листами, товарно - транспортними накладними та іншими первинними документами.У ПП "Агроіндустрія" вилучені Головним відділом ПМ Кременчуцької ОДПІ товарні та податкові накладні ПП «Саргон-плюс» за червень, липень, серпень 2004р., про що складено протокол виїмки від 12.08.2005р. Позаплановою документальною перевіркою ПП "Саргон плюс", яка проведена Головним відділом ПМ Кременчуцької ОДПІ (акт від 17.08.2005р. № 20/Д/26-20-026/32738200) встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підтверджений податковий кредит з ПДВ за постачальниками по І ланцюгу - в результаті чого ПП "Саргон плюс" донараховано податок на додану вартість (виникло податкове зобов'язання з ПДВ) за квітень - грудень 2004р., січень- березень 2005р. В зв'язку з тим, що зустрічними перевірками по ланцюгу постачальників ПП "Саргон плюс" не встановлена сплата ПДВ до бюджету, а ПП "Агроіндустрія" було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по господарським операціям з отримання від ПП "Саргон плюс" бітуму, мазуту за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р. на загальну суму 534 687 грн., сума ПДВ включена до складу податкового кредиту ПП "Агроіндустрія" по вищевказаним операціям є непідтвердженою в порушення п.п.7.2.3 п.7.2., п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підлягає зменшенню загальної суми податкового кредиту.

За повідомленням - рішенням форми „Р" № 0000022350/0/507 від 20.02.2006р. з податку на додану вартість до складу основного платежу в розмірі 537 183 грн. включено суму: 534 687 грн. (по взаємовідносинам з ПП "Саргон-Плюс"), сума штрафної санкції склала 267 344 грн.

Скаржник зазначає, що при розгляді справи в першій інстанції господарський суд Полтавської області не надав своєї правової оцінки стосовно посилання відповідача на довідки АТ "Укртатнафта" № 69/302 та № 69/350 як на документи, використані у ході проведення перевірки ПП "Агроіндустрія".

Скаржник вважає доводи , які викладені в акті перевірки від 10.02.2006р. № 64/23-120/31998409 були достатніми для винесення податкового повідомлення-рішення від 20.02.2006р. № 000002250/0/507, проте, згідно норм КАС України Кременчуцька ОДПІ, як сторона по справі, не обмежена правом долучати до матеріалів справи додаткові докази, що є істотними при вирішенні спору по суті.

Додатково, просить звернути увагу суду на той факт, що згідно інформації ОА "Укртатнафта" № 69/302 від 23.03.2006р. та 69/350 від 04.04.2006р. по питанню документального підтвердження взаємовідносин з ПП "Саргон-Плюс" та ПП Корабліна А.В. за період з 01.05.2004р. по 30.09.2005р. повідомляє про їх відсутність.

З посиланням на п.5 ст.49 , п.1 ст.69 , п. 1 ст.70 , п.4 ст.71 КАС України звертає увагу суду на те, що у своїх додаткових запереченнях від 14.02.2007р. № 4981/10/10-044 Кременчуцька ОДПІ наголошувала на своїй позиції стосовно аудиторського висновку ПП Аудиторська фірма "Аудит-Геліос" від 09.01.2007р.

В скарзі зазначає, що в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"  щодо поняття бюджетного відшкодування, на  підставі норм п. п 7.2.1, п.7.2, п.п 7.4.1 та п.п 7.4.5, п. 7.4, п.п 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" можна зробить висновок про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, в той же час, наведена вище норма п..п 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Скаржник з посиланням на пп 7.7.5, п. 7.7 Закону № 168 вказує, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України та з системного аналізу норм Закону №168 можна встановити прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону № 168, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальник, якому переховані відповідні суми податку на додану вартість, який і повинен був сплатити відповідну суму податку до Держаного бюджету України та відповідно податку до бюджету не сплачував, що свідчить про невідповідність вимогам Закону №168 всіх податкових накладних виданих в червні - грудні 2004 року та січні - березні 2005 року ПП "Саргон - Плюс" та безпідставність включення в цих же періодах — ПП "Агроіндустрія" відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та результатами проведеної перевірки встановлено неправомірне винесення до податкового кредиту та завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за червень – грудень 2004 року - січень - березень 2005 року на суму ПДВ - 534 687 грн.

Отже, вважає апелянт, несплата податкового зобов'язання з ПДВ одним з контрагентів за договором виключає можливість виникнення права на податковий кредит у іншого контрагента. Підприємством порушено п.1.3 ст.1, п. 1.8 ст.1, п.п 7.4.1 та п.п 7.4.5, п. 7.4 ст. 7, п.п 7.5.1, п. 7.5 ст. 7, п.п 7.7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого до податкового кредиту неправомірно віднесені суми ПДВ у розмірі 534687,0 грн.

В апеляційній скарзі вказує, що такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України, постанова  від 09.08.2005 року по справі № 9/119.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу.

Позивач, приватне підприємство «Агроіндустрія» з апеляційною скаргою не згоден, надав суду заперечення в яких просить залишити апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ  без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області  від 12 березня 2007 року у справі  за № 3/243 без змін. Вважає постанову господарського суду законною та обґрунтованою,заперечує щодо змісту і вимог апеляційної скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 12 березня 2007 року за № 7485/10/10-044, оскільки право на податковий кредит не залежить ні від сплати податку на додану вартість постачальником, ні від наявності (відсутності) первинних документів, якими оформлюються операції із переміщення (доставки, транспортування) товарів при їх придбанні. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП „Саргон-плюс" було укладено договори поставки за № 3/02-04 від 03.02.2004 року та за № ДГ-0000001 від 05.01.2005 року , факт передачі права власності на товар за даними договорами від ПП „Саргон-плюс" до ПП „Агроіндустрія" підтверджується первинними документами (рахунки, накладні на отримання товару, податкові накладні, платіжні доручення, книги придбання товару, книга реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо), зазначені договори поставки є дійсними, як і є дійсними всі первинні документи, складені під час їх виконання. Дана обставина не поставлена відповідачем навіть під сумнів, а навпаки , про те, що підприємство не перебувало у  взаємовідносинах із суб'єктами господарювання, договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними, про що зазначено в п. 2.14 акту перевірки від 10.02.2006 року. Витрати на придбання позивачем товарів у ПП „Саргон-плюс" згідно договорів поставки за № 3/02-04 від 03.02.2004 року та за № ДГ-0000001 від 05.01.2005 року включено підприємством до валових витрат у податковому обліку з податку на прибуток підприємств, із акту перевірки не вбачається, що ці суми включені ПП „Агроіндустрія" до валових витрат з порушенням правил ведення обліку з податку на прибуток підприємств.

В запереченнях, з посиланням на положення п. 7.5,  пп. 7.3.1, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказує, що при системному аналізі положень цього Закону вбачається, що реалізація платником податку права на податковий кредит ніяким чином не залежить від фактичної сплати контрагентом платника податку суми податку на додану вартість до бюджету та те, що дана правова позиція підтримана судами під час розв'язання аналогічних справ про це свідчать, зокрема, ухвала ВАС України від 04.04.2006 року та постанова ВСУ від 26.09.2006 року.

Позивач в запереченнях вказує, що як під час проведення перевірки так і під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не поставлено навіть під сумнів право ПП „Саргон-плюс" складати та видавати податкові накладні, відповідність виданих ним податкових накладних за формою та змістом вимогам діючого законодавства, можливість віднесення витрат на придбання позивачем товарів за договорами поставки за № № 3/02-04 від 03.02.2004 року, ДГ-0000001 від 05.01.2005 року до складу валових витрат виробництва. В запереченнях посилається  на аудиторський висновок від 09.01.2007 року з якого вбачається , що  ПП „Саргон-плюс" є платником податку на додану вартість, складені ним та видані позивачу податкові накладні за формою та змістом повністю відповідають вимогам діючого законодавства. Витрати на придбання позивачем товарів за договорами поставки належать до валових витрат виробництва, віднесення позивачем до податкового кредиту Сум податку на додану вартість у ціні товару за господарськими операціями з ПП „Саргон-плюс" раніше дати виникнення податкових зобов'язань в останнього не встановлено.

Позивач вказує, що Кременчуцькою ОДПІ при розгляді справи не доведено ні факту існування у ПП „Саргон-плюс" узгодженого податкового зобов'язання із податку на додану вартість, ні його зв'язок із господарськими операціями щодо відвантаження товару ПП „Агроіндустрія". В порушення  ч. 2 ст. 71 КАС ОДПІ,  як відповідач під час вирішення справи у суді першої інстанції заперечувала проти пред'явленого підприємством адміністративного позову, при цьому один із аргументів у підтвердження правомірності спірних рішень зводився до того, що позаплановою документальною перевіркою встановлено порушення п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в результаті чого ПП „Саргон-плюс" було донараховано податок на додану вартість за квітень-грудень 2004 року, січень-березень 2005 року, однак, акт ОДПІ  від 17.08.2005 року за № 20/Д/26-20-026/32738200 позапланової документальної перевірки „Саргон-плюс " відповідачем не надано суду першої інстанції під час розгляду справи, але навіть наявність такого акту абсолютно не свідчить про існування у ПП „Саргон-плюс" обов'язку сплатити ту чи іншу суму податку на додану вартість до бюджету, так як відповідно положень Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" факт визначення контролюючим органом податкового зобов'язання підтверджується виключно податковим повідомленням-рішенням. Такі податкові повідомлення-рішення в матеріалах справи відсутні.

В заперечення позивач вказує, що як вбачається із апеляційної скарги податок на додану вартість ПП „Саргон- плюс" донараховано під час позапланової документальної перевірки з огляду на не підтвердження податкового кредиту. Однак, під час здійснення господарських операцій із ПП «Агроіндустрія» на підставі договорів поставки ПП „Саргон-плюс" мало формувати виключно власні податкові зобов'язання, а не податковий кредит, формування податкового кредиту ПП „Саргон-плюс" є можливим виключно при придбанні останнім товарів (робіт, послуг), а відвантаження товарів (робіт, послуг) не дає права на віднесення сум податку на додану вартість у ціні до складу податкового кредиту. Отже, між донарахуванням ПП „Саргон-плюс" податку на додану вартість, якщо таке дійсно мало місце та здійсненням господарських операцій останнім із підприємством позивача на підставі договорів поставки будь-який зв'язок відсутній у принципі.

Позивач в запереченнях вказує, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція не мала правових можливостей для прийняття спірних правових актів індивідуальної дії на підставі акту планової виїзної комплексної документальної перевірки від 10.02.2006 року так як саму перевірку проведено з грубим порушенням положень діючого законодавства - п. п. б п. 4.2.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» , оскільки згідно  повідомлення за № 26857/10 від 21.12.2005 року вбачається, що перевірка ПП «Агроіндустрія» буде проводитися з 03.01.2006 року по 23.01.2006 року, але фактично перевірку було проведено з 10.01.2006 року по 10.02.2006 року, про що свідчить сторінка № 2 Акту перевірки, при цьому 30.01.2006 року наказом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції за № 116 від 30.01.2006 року продовжено строк перевірки з 31.01.2006 року до 06.02.2006 року , що було неможливо, так як фактично на даний момент строк для проведення перевірки уже сплив, отже, з 24.01.2006 року по 10.02.2006 року відповідачем проводилась перевірка без достатніх на те правових підстав.

Також в запереченнях вказує, що комплексна документальна перевірка ПП «Агроіндустрія» за період з 01.10.2002 року по 30.09.2005 року повинна була згідно з планом-графіком проводитись як планова виїзна. У відповідності до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» планова виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Перевірка ж ПП «Агроіндустрія» проводилась ні за місцезнаходженням платника податків, ні за місцем розташування об'єкта права власності, що підтверджується актом  відмови керівника ПП „Агроіндустрія" від підпису акту перевіркио , з якого вбачається, що складено його у місті Кременчуці по вулиці Чапаєва, 84. Але згідно  п. п. 4.З., 4.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових  перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за № 327 від 10.08.2005 року у разі відмови від підписання акту переврки  складається акт в довільній формі за місцем проведення такої перевірки.Як вбачається із наявних у матеріалах справи довідки за № 19/2014 та свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Агроіндустрія» його місцезнаходженням в розумінні положень ЦК України є квартира № 134 у будинку № 28 по кварталу 287 у м. Кременчуці Полтавської області, отже, проведена відповідачем перевірка за своєю правовою суттю не була плановою виїзною у розумінні положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тому  у Кременчуцької ОДПІ були в принципі відсутні правові підстави для визначення підприємству зобов'язання з податку на додану вартість згідно до положень підпункту б п. 4.2.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на підставі акта перевірки.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції наступне.

Відповідачем , Кременчуцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна комплексна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства „Агроіндустрія"  період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р., про що складений акт перевірки №64/23- 120/31998409 від 10 лютого 2006 року, в якому працівниками податкової служби зазначили  про порушення позивачем (на ряду з іншими) пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами і доповненнями) по господарським взаємовідносинам з ПП «Саргон плюс» внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму в 534 687 грн., в то числі за 2004 рік : червень - 76 662 грн., липень - 76 830 грн., серпень - 96 518 грн. вересень - 92108 грн., жовтень -79424грн., листопад -10671грн., грудень - 54 513 грн.; 2005  рік: січень - 27 730 грн., лютий - 8 746 грн., березень -11 485 грн.

За матеріалами перевірки відповідачем було прийняте податкове  повідомлення - рішення від 20.02.2006 р. №000002250/0/507, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 805775, 00 грн., в т. ч. основний платіж -537 183, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -268 592,00 грн., з яких до складу основного платежу в розмірі 537 183 грн. включено суму 534687,0 грн. по взаємовідносинам з ПП "Саргон-Плюс), а до загальної суми штрафної санкції  у розмірі 268592,0 грн. включено  267344,0 грн. по взаємовідносинам з ПП "Саргон- Плюс".

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомлення-рішенням та відповідно ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року ( із змінами та доповненнями) направив первинну скаргу.

 Рішенням  Кременчуцькою ОДПІ від 03.04.2006р. №8911/10/25-009 за результатами розгляду первинної скарги позивача  скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 20.02.2006 р. без змін і прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.04.2006р. №0000022350/1/1010 яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 805775, 0 грн., в т. ч. основний платіж -537183, 0 грн. та штрафна (фінансова) санкція 268 592,0 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції  про те, що  податкові повідомлення-рішення від 20.02.2006 р.  і від 10.04.2006р. підлягають визнанню недійсними, оскільки  з матеріалів справи вбачається, що і позивач і його контрагент (ПП „Саргон плюс" м. Кременчук) за договорами поставки № 3/02-04 від 03.02.2004 року та за № ДГ-0000001 від 05.01.2005 року по придбанню бітуму, мазуту є платниками ПДВ і перебувають на обліку в ДПС.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Оскільки позивач, за умовами договору поставки продукції №3/02-04 03.02.2004р. та №ДГ-0000001 від 05.01.2005р. за відповідними накладними від „Саргон плюс" отримав продукцію належно оформленими податковими накладними загальна сума ПДВ за якими становить 534 687 грн., що підтверджується в акті перевірки та додаткових заперечення ОДПІ, розрахувавшись в безготівковому порядку, про що свідчать платіжні доручення, він правомірно відніс до податкового кредиту податкової звітності за 2004 рік: червень - 76662,0 грн., липень - 76830,0 грн., серпень - 96518,0 грн., вересень – 92108,0 грн., жовтень -79424,0 грн., листопад -10671,0грн., грудень - 54 51,0 грн.; за 2005 рік: січень - 27 73,0 грн., лютий – 8746,0 грн., березень - 11485,0 грн. , тобто діяв відповідно вимог  зазначених норм  Закону України „Про  податок на додану вартість".

Як видно з матеріалів перевірки ОДПІ, що покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, матеріалів справи, ПП „Агроіндустрія" вимоги пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про  податок на додану вартість" виконало, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у постачальника - ПП „Саргон плюс". Останнє, в свою чергу, виконало вимоги п.7.2 ст.7 Закону України „Про  податок на додану вартість" та  видало покупцеві, яким є ПП „Агроіндустрія"  належним чином  оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем товару  суми податку.

Законом України „Про податок на додану вартість" визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ – відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації. Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), ні Законом України «Про податок на додану вартість», ні іншим законом з питань оподаткування податковм на додану вартість не встановлено, а тому посилання ОДПІ – відповідача у справі  на  не підтвердження подорожніми листами, товарно - транспортними накладними та іншими первинними документами доставки (транспортування) бітуму від ПП "Саргон плюс" до позивача та не дослідження податковим органом сплати податку до бюджету контрагентами контрагента позивача на шляху постачання ТМЦ від виробника, суд не приймаються до уваги.

Відповідно ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства -позивача і не може бути підставою для притягнення ПП „Агроіндустрія" до відповідальності в вигляді зменшення сум податкового кредиту при обрахуванні податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні звітні періоди, донарахувань цього податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій чи зменшень суми заявлених до відшкодування ПДВ . Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити, що не передбачено законодавством (частина перша ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема Закон України „Про  податок на додану вартість" не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону України „Про  податок на додану вартість" сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару ( в нашому випадку - ПП „Саргон плюс" м. Кременчук) має сплачувати цей податок до бюджету.

Використання документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів)  передбачено п. 2 наказу Мінтранспорту України та Мінстату України від 29.12.1995р. №488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного   автомобіля" , статтею 62 Закону України від 05.04.2001р. №2344-ІІІ „Про автомобільний транспорт" закріплено обов'язок замовника перевезення вантажу забезпечити своєчасне і повне оформлення документів на перевезення вантажу.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що законодавець не ставить в залежність невірне оформлення транспортних документів на перевезення вантажу чи їх відсутність з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість підприємств і , зокрема, визначення податкового кредиту.       

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновки про відсутність у ОДПІ підстав   для    прийняття    податкових    повідомлень-рішень    від    20.02.2006 р. №000002250/0/507,  від 10.04.2006р.  0000022350/1/1010 в частині визначення ПП „Агроіндустрія" податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вигляді основного платежу в сумі 534 687,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції - 267344,00грн., всього в сумі 802 031,00 грн., оскільки крім належно оформлених податкових накладних факт здійснення господарських операції позивача з  ПП «Саргон плюс» підтверджується первинними бухгалтерськими документами,  про що не заперечує податковий орган в акті перевірки.

            В апеляційні скарзі  ОДПІ вказує, що при розгляді справи в першій інстанції господарський суд Полтавської області не надав своєї правової оцінки стосовно посилання відповідача на довідки АТ "Укртатнафта" № 69/302 та № 69/350, як на документи, використані у ході проведення перевірки ПП "Агроіндустрія". 

Судова колегія зазначає, що представник ОДПІ, присутній у судовому засіданні не надав будь-яких пояснень  (що він мав на увазі, зазначаючи про вказаний факт) щодо  ненадання судом правової оцінки  стосовно посилання МДПІ на вказані довідки. Судова колегія зазначає, що  довідки АТ «Укртатнафта» не впливають на суть неправомірно встановленого порушення в ході перевірки стосовно формування позивачем податкового кредиту відповідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Постанова суду першої інстанції оскаржується МДПІ в частині задоволення судом  вимог про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 20.02.2006 р. №000002250/0/507, від 10.04.2006р. №0000022350/1/1010, за якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП „Саргон-Плюс" в сумі 802055,0 грн., з яких 534703,0 грн. - основний платіж, 267352,0 грн. - штрафні санкції .

За таких обставин доводи апеляційної скарги є помилковими.

            Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1 ст.205, ст..206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

                                                               ухвалила :

          Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від15.02.2007 року  по справі залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Полтавської області від15.02.2007 року  по справі№ 3/243 залишити без змін.

           Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                         Подобайло З.Г. 

 Судді                                                                                  Мельникова Л.В.

                                                                                             Сіренко О.І.                                                                                                   

 Ухвала в повному обсязі виготовлена 12 червня 2007р.