Ухвала суду № 727531, 31.05.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                   61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 185\07                       Головуючий 1 інстанції:Мінаєва О.М.

 Категорія: визнання                                            Доповідач: Подобайло З.Г.

не чинними податкових

повідомлень-рішень ДПІ

Ухвала

Іменем України

31 травня 2007 рокум. Харків

            Судова колегія Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді   - Сіренко О.І.

           Суддів                       - Подобайло З.Г.

                                             - Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Спесивцевої О.В.

та осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача – не явився

представник  ДПІ у Чевонозаводському районі м. Харкова – Тамашюнас Андрій Ріманто

представник  СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - Корольова Вікторія Євгеньєвна

представник  ДПА в Харківській області – Реженко Владислав Володимирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Чевонозаводському районі м. Харкова , за апеляційною скаргою СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та за апеляційною скаргою Державної податкової адміністрації у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від16.03.2007 року  по справі№АС-41/19-07.

за позовом    Приватної фірми «Орнатус», м. Харків

до                     Державної податкової інспекції у Чевонозаводському районі м. Харкова

до                     Державної податкової адміністрації в Харківській області

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог– СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про                   визнання не чинними податкових повідомлень-рішень

встановила :

Позивач, Приватна фірма "Орнатус" звернувся до суду з адміністративним позов визнання не чинними податкових повідомлень-рішень № 0000102320/0 від 22.09.2006р., № 0000102320/1 від 19.10.2006 р. та  № 0000102320/2 від 11.12.06 р., прийнятих ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова, обґрунтовуючи свої вимоги приписами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.20 № 2181 (із змінами та доповненнями до нього).

   Постановою господарського суду Харківської області від16.03.2007 року по справі № АС-41/19-07 за позовом ПФ «Орнатус», м. Харків до ДПІ у Чевонозаводському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог – СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання не чинним повідомлення-рішення, позов задоволено частково, а саме : визнано   недійсним   податкове  повідомлення-рішення   № 0000102320/2  від 11.12.06 р., прийняте   ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова за висновками акту перевірки № 567-232/24136224 від 09.09.2006 року, в решті позову відмовлено, присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ПФ "Орнатус"  судовий збір в сумі 3,40 грн.

 ДПІ у Чевонозаводському районі м. Харкова , СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Державна податкова адміністрація у Харківській області звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять судове рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ПФ «Орнатус» відмовити.

В апеляційній скарзі СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Харкові вважає постанову господарського суду Харківської області прийнятою з невірним застосуванням норм матеріального права , обґрунтовує свої доводи тим, що ухвалюючи постанову, господарський суд Харківської області припустився порушення у застосуванні п.11.5 ст.11 Закону України № 168 від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" судом не  було досліджено той факт, що позивач не мав суми підтвердженого бюджетного відшкодування, оскільки не допустив посадових осіб ДПІ до перевірки (абз.1 стор.44 акту перевірки від 09.09.2006 р. № 567- 232/24136224) з питань достовірності нарахувань суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2005р. , тобто  відсутня обов'язкова умова для застосування а.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про ПДВ» - наявність підтвердженої суми бюджетного відшкодування, а тому не мало права на підставі вказаної норми включати суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за періоди, в яких відбулася його поставка органу митного.

СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Харкові вважає , що вищевказане залишилось поза увагою господарського суду Харківської області, і як наслідок , призвело до помилкового висновку щодо вірності відображення підприємством у складі податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за грудень 2005 р. (рядок 6) суми податкових зобов'язань за векселями, термін сплати яких виникає до закінчення терміну по декларації - 4 533 271 грн. та по терміну сплати зобов'язань по векселю, який виникає до закінчення терміну сплати зобов'язань по векселю після закінчення терміну подачі декларації-1 739 969 грн. Зазначене твердження суду потягло й помилкове твердження щодо вірності відображення Позивачем в січні 2006 року у складі податкового кредиту (р.12.2. декларації з ПДВ) суми зобов'язань по податковим векселям термін сплати яких виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю у розмірі 4 533 271 грн., які не були сплачені грошовими коштами).

Скаржник вважає, що ухвалюючи постанову господарський суд Харківської області припустився помилки при застосуванні п. 5.1. ст.5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо права платника податку на самостійне виправлення помилок в раніше поданих деклараціях.

В скарзі вказує, що в порушення закону підприємством до складу податкового кредиту по р. 16.3 декларації з ПДВ за грудень 2005р. (вх. ДП1 №89430 від 20.01.2006р.) та січень 2006р. (вх. ДПІ №4462 від 17.02.2006р.) віднесено коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди, а саме:- за грудень 2005р. у сумі 1052221,0грн. - сформована за рахунок податкових накладних виписаних постачальниками товарів (робіт, послуг) за серпень, вересень, жовтень, листопад 2005р.,- за січень 2006р. у сумі 1629777,0 грн. - сформована за рахунок податкових накладних виписаних постачальниками товарів (робіт, послуг) за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005р. Тобто Підприємством було завищено коригування податкового кредиту по декларації за грудень 2005р. у розмірі 169912грн., за січень 2006р. у розмірі 14560 грн. Оскільки п.п.4.4 порядку № 166 є спеціальною нормою діючого законодавства з зазначеного питання, то у разі, наявності спеціальної та загальних норм, що регулюють одні й ті ж відносини, повинна застосовуватися виключно спеціальна норма.

В апеляційній скарзі ДПА у м. Харкові вважає постанову господарського суду Харківської області прийнятою з невірним застосуванням норм матеріального, обґрунтовує свої доводи тим, що позивачем у грудні були видані податкові векселі всього на суму 6 273 240 грн. (з яких видаткові векселі на суму 4 533 271 грн. - векселя І категорії), які віднесені позивачем до податкових зобов'язань звітного періоду - грудня 2005р. Також позивачем у січні були видані векселі всього на суму 5 077489 грн. (з яких податкові векселі на суму 2 091 053 грн. - векселя І категорії), які віднесені позивачем до податкових зобов'язань звітного періоду - січня 2006р. Перелічені векселі віднесені позивачем до векселів 0 категорії з дотриманням вимог абз.7 п.11.5 ст. 11 Закону № 168. Однак, на час видачі зазначених векселів підприємство не мало суму підтвердженого бюджетного відшкодування, яке дорівнює або більше ніж сума зобов'язання по такому векселю, в зв'язку з чим право віднести їх до векселів 0 категорії, а отже право включити суму зобов'язань по ним до складу податкових зобов'язань за період, і якому відбулася його поставка органу митному контролю, передбачене абз.7 п.11.5 ст. 11 кону № 168, не набуло. Позивачем порушений п.11.5 ст.11 Закону про ПДВ, в результаті чого завищені податкові зобов'язання по податковим векселями, термін сплати по яких виникає до закінчення терміну подачі декларацій до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулась їх поставка органу митного контролю, на суму 4 533271,0 грн. у грудні 2005р. та на суму 2 091053,0 грн. у січні 2006р. Одночасно, позивачем, в порушення п.11.5 ст.11 Закону про ПДВ, до складу податкового кредиту січня 2006р. віднесена сума зобов'язання по податковим векселям 33271,0 грн.), поставленим органу митного контролю у грудні, терміном сплати до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний період, у якому відбулась його поставка (тобто векселя 1 категорії), які не сплачені грошевими коштами та відносно до яких не була надана заява до податкової інспекції з повідомленням про бажання зарахувати в рахунок їх оплати суму бюджетного відшкодування. Оскільки законодавством надано право на включення до суми податкового кредиту зобов'язання лише по сплаченому векселю або по векселю, зобов'язання по якому шені підтвердженою податковим органом сумою бюджетного відшкодування на підставі відповідної заяви платника податку, у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту січня 2006р. сум зобов'язань по податковим векселям, виданим грудні.

ДПА не погоджується з думкою суду, що подання заяви про залік суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення податкового векселя є одним з можливих способів податкового погашення такого векселя, та вважає, що ч. 4 п.11.5 Закону про ПДВ, яка передбачає можливість за самостійним рішенням платника погасити вексель шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, є способом виконання права наданого ч. 7 п.11.5 Закону, а самостійне рішення, як вже зазначалось, відображається у письмовій заяві, поданій до податкового органу (розділ 5 Порядку).

   Скаржник вказує, що позивач суму податкового зобов'язання по податковим векселям, виданим у липні 2006р. на суму 672 850,76 грн. та у серпні 2005р. на суму 2 860 425,50 грн., включив до складу податкового кредиту грудня 2005 року, чим порушив: абз.5 та абз.6 п.11.5 ст.11 Закону № 168, оскільки Закону № 168 надає платнику податку право на включення перерахованої суми зобов'язань по податковим векселям до складу податкового кредиту тільки звітного (податкового) періоду, в якому відбулася його поставка та сплата (якщо векселя І категорії), або до складу податкового кредиту тільки наступного звітного (податкового) періоду за періодом поставки векселя за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету (якщо векселя II або 0 категорії). п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00 № 2181-ІІІ , п.п.4.4 п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 № 166, зареєстрованого в Мін’юсті України 30.06.05 за № 702/10982 (далі - Порядок), які передбачають право платника, у разі самостійного виявлення ним помилки у раніше поданій податковій декларації, зазначити уточнені показники у складі декларації за будь-який наступний звітний період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, але у декларації такого звітного періоду може бути виправлена помилка лише однієї раніше поданої декларації.

В апеляційній скарзі ДПІ  у Червонозаводському районі м. Харкова вважає постанову господарського суду Харківської області прийнятою з невірним застосуванням норм матеріального права - приписів ст.ст.67,129 Конституції України, п.1.16. ст.1, ст.3, ст.7, абз.4 та 7 п.11.5.  ст.11 ЗУ „Про ПДВ", п.1.2.  ст.1 Закону  України „Про порядок погашення ,зобов'язань платників податків перед, бюджетами та державними цільовими фондами" та процесуального права - ст.ст.9, 86,159 КАСУ.  Обґрунтовує свої доводи тим, що господарським судом Харківської області були проігноровані роз'яснення Пленуму Верховного суду України, викладені у п.1 постанови від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення".

Апелянт вказує, що у зв'язку з невірним застосуванням норми п.11.5 ст.11 ЗУ „Про ПДВ" для погашення податкових векселів підприємством завищена сума податкового зобов'язання за грудень 2005р. на 4533271,00 грн. та за січень 2006р. - на 2091053,00 грн. Оскільки дані рядки 19.2 в наступному податковому періоді формують суму податкового кредиту, підприємством в зв'язку із цим завищено в січні 2006р. і податковий кредит на 4533271,00 грн. ДПІ акцентує увагу суду на тому, що діюче законодавство України - це система, нормативно-правових актів, якими встановлюються, змінюються або припиняються правила поведінки.  Таким чином, діюче законодавство України не вичерпується однією нормою, передбаченою абзацом 7 п.11.5 ст.11   Закону України „Про ПДВ", а право платника податків включити суму зобов'язань до складу, податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю не є таким безумовним, як на цьому зазначає підприємство.

ДПІ  вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що недотримання вимог абз.4 п.11.5 ст.11 ЗУ „Про ПДВ" не дає платнику податків права скористатись абз.7 п. 11.5 ст. 11 ЗУ „Про ПДВ", у зв'язку із цим включення позивачем згідно абз.7 п.11.5 ст.11 ЗУ „Про ПДВ" суми зобов'язань за звітний період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, є неправомірним, оскільки ПФ „Орнатус" зобов'язана була керуватися у своїх діях приписами абз.5ч п.11.5. ст.11 ЗУ „Про ПДВ". ПФ „Орнатус" в порушення абз.5 п.11.5. ст.11 ЗУ „Про ПДВ" суму податку на додану вартість за податковими векселями грошовими коштами не сплатила та неправомірно включила суму ПДВ по таким векселям до складу податкових зобов'язань. Також безпідставно підприємством було включено відповідні суми податкових зобов'язань до складу податкового кредиту у наступному податковому періоді, оскільки позивачем не взято до уваги, що право на податковий кредит виникає саме при сплаті податку по податкових зобов'язаннях (п.п.7.5.2. п.7.5. ст.7 ЗУ „Про ПДВ"). Такий висновок цілком узгоджується з визначенням самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1 та ст.9 Бюджетного кодексу України).

Крім того, ДПІ акцентує увагу суду апеляційної інстанції на порушенням судом першої інстанції приписів ст. 163 КАСУ, оскільки суд при розгляді справи та винесенні постанови по ній не встановив та не відобразив у самому рішенні обставини, що стосуються наявності, підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, тобто обов'язкової умови погашення податкових векселів.

В судовому засіданні представники відповідачів та 3-ої особи у справі підтримали свої апеляційні скарги.

Позивач, ПФ «Орнатус» по справі заперечує проти доводів , викладених в апеляційних скаргах, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, про що зазначив в запереченнях на апеляційні скарги.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заперечення на апеляційні скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

  Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції,  що фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведена виїзна позапланова перевірка приватної фірми "Орнатус" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок наступних платежів за грудень 2005 року, січень 2006 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась на підставі направлення від 14.08.2006 року № 928, виданого ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова згідно наказу від 11.08.2006 року № 345. Термін перевірки продовжувався згідно наказу від 28.08.2006 року № 360 на 5 робочих днів з 29.08.2006 року по 04.09.2006 року. За результатами перевірки складено акт № 567-232/24136224 від 09.09.2006 року.

Як зазначено в акті перевірки, приватна фірма "Орнатус" надала до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за грудень 2005 року (вх.№ 894 від 21.01.2006 року), в якій задекларувала від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1037091,00грн.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.11.5 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу коригування податкового кредиту за грудень 2005 року були віднесені векселі, що надані органу митного контролю у липні 2005 року на суму ПДВ 672850,76 грн. та серпні 2005 року на суму ПДВ 2860415,50 грн.

Крім цього, підприємством в порушення п.4.4 ст.4 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" завищено коригування податкового кредиту по декларації за грудень 2005 року на 169912,00грн., за січень 2006 року на 14560,00грн. за рахунок включення сум ПДВ (по стр. 16.3 декларації з податку на додану вартість ) за податковими накладними серпня, вересня, жовтня, листопада 2005 року.

Як зазначено в акті, перевірка з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2005 року не проводилась у зв'язку з не допуском позивачем до перевірки. Акт відмови посадових осіб ПФ "Орнатус" від допуску до перевірки від 15.02.2006року № 151/232/30236375. Перевіркою зроблено висновок, що підприємством було завищено суму податкового кредиту за грудень 2005 року на 3533266,26 грн., за січень 2006 року на 4533271,00грн. та завищено суму податкових зобов'язань за грудень 2005 року на 4533271,00грн., за січень 2006 року на 2091053,00 грн. Таким чином, за результатами перевірки заявлена до відшкодування сума ПДВ за січень 2006 року зменшена на 1014201,0 грн.

Згідно підпункту "б" підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та з посиланням на пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" № 168/97 ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями)  за висновками акту перевірки начальником ДПІ у Червонозаводському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102320/0 від 22.09.2006р., яким приватній фірмі "Орнатус" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1014201,0  грн.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та направив до  ДПІ у Червоно заводському районі м.Харкова первинну скаргу відповідно ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18.10.2006 року № 11460/10/25-008, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення від 22.09.2006 року № 0000102320/0 залишено без змін та з метою доведення до платника податків нового граничного терміну проведення зменшення завищеної суми бюджетного відшкодування у картці особового рахунку платника податків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2006 року № 0000102320/1 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1014201,0  грн. за січень 2006 року.

За результатами розгляду повторної скарги  підприємства Рішенням ДПА у Харківській області від 07.12.2006 року № 13808/7/25-010 встановлено, що податковою інспекцією було неправомірно завищено суму податкового кредиту грудня 2005 року у розмірі 169912,00 грн. та січня 2006 року у розмірі 14560 грн. по податковим накладним за серпень, вересень, жовтень та листопад 2005 року оскільки згідно інформації ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 01.12.2006 року № 111118/25-008 зазначені податкові накладні не були включені підприємством до складу відповідних податкових періодів, в яких вони були видані та  ДПА у Харківській області скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 22.09.2006 року № 0000102320/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2006 року в розмірі 184472,00грн. та в цій частині рішення ДПІ у Червонозаводському районі   м.   Харкова   від   18.10.2006   року   №     11460/10/25-008,  прийнятим   за результатами розгляду первинної скарги, в іншій частині зазначене рішення ДПА у Харківській області залишила без змін, а повторну скаргу директора ПФ "Орнатус" Зеленкової О.В. - без задоволення.

За результатами розгляду повторної скарги та  метою доведення до платника податків нового граничного терміну проведення зменшення завищеної суми бюджетного відшкодування у картці особового рахунку платника податків  ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2006 року № 0000102320/2 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 829729,0  грн. за січень 2006 року,  тобто за виключенням неправомірно зменшеної суми 184472,0 грн.

Згідно підпункту "б" п.6.4.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Судом першої інстанції правомірно в постанові зазначено, що за результатами апеляційного оскарження податкові повідомлення-рішення № 0000102320/0 від 22.09.2006р., № 0000102320/1 від 19.10.2006 р. вважаються відкликаними та позовні вимоги про визнання їх не чинними залишені без задоволення.

Судом першої інстанції вірно не прийняті посилання позивача як на підставу оскарження ним відкликаних податкових повідомлень-рішень тієї обставини, що у рішенні ДПА у Харківській області за результатами розгляду повторної скарги платника зазначено, що повідомлення-рішення № 0000102320/0 від 22.09.2006р. може бути оскаржено до ДПА України або до суду, оскільки нормою спеціального Закону, яким є у даних відносинах Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачено інше.

Матеріали справи свідчать, що ПФ „Орнатус” є платником ПДВ, йому було видано свідоцтво від 18.01.06р. за № 29891306. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ -241362220386.

Позивачем  з 01 по 29 грудня2005рокута з 03 по  31 січня 2006  року на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України булиоформлені 233  податкових векселя  на загальну суму 6273239,55 грн., термін погашення 30.12.05 р., 31.12.05 р., 03.01.06 р., 04.01.06 р., 05.01.06 р. 06.01.06 р., 07.01.06 р. , 10.01.06 р., 11.01.06 р., 12.01.06 р., 12.01.06 р., 13.01.06 р., 14.01.06 р., 17.01.06 р., 18.01.06 р., 19.01.06 р., 20.01.06 р., 21.01.06 р., 24.01.06 р., 25.01.06 р., 26.01.06 р., 27.01.06 р. та  відповідно у січні 2006 р.  160 податкових векселя на загальну суму 5077489,47 грн., терміном погашення векселів 01, 02, 04,08, 09, 10, 11,  14, 15, 16, 17,18,21, 22, 23, 24, 25, 28 лютого 2006 року та 01 березня 2006 року (том 1 а.с. 140-143, 146-148 додатки № 13,16 до акту перевірки) .

Судом першої інстанції вірно  та на підставі матеріалів справи встановлено,   що   підставою   для   винесення   оскаржуваного   податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 829729,0 грн. відповідач зазначив порушення позивачем пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про ПДВ» № 168/97- ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), оскільки, на думку податкової інспекції, підприємство не вірно віднесло до складу податкового кредиту р.12.2 декларації суму зобов'язань по податковим векселям, термін сплати яких виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, не сплачених грошовими коштами та не надавало заяву до податкової інспекції з повідомленням про бажання зарахувати в рахунок оплати податкового векселя суму бюджетного відшкодування. Ще однією з підстав винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив порушення позивачем п.4.4 ст.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від  30.05.1997 року № 166, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997року № 250/2054 (зі змінами та доповненнями).

Щодо порушення підприємством п.11.5 ст.11  Закону України «Про ПДВ» № 168/97- ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) в частині відображення сум податкових векселів, виписаних при митному оформленні імпортованих до України товарів для формування податкового кредиту і податкового зобов'язання в деклараціях з ПДВ судом першої інстанції правомірно встановлено, що згідно абзацу 7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому такий податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань у наступному звітному (податковому) періоді,  позивачем  правомірно до складу податкових зобов'язань в декларації з ПДВ (рядок 6) віднесено суму податкових зобов'язань за векселями: по терміну сплати зобов'язань по векселю, який виникає до закінчення терміну подачі декларації - 4533271,0   грн.   та   по  терміну  сплати   зобов'язань   по  векселю   після закінчення терміну подачі декларації-1739969,0  грн.

Позивачем також у відповідності до чинного законодавства для погашення податкового векселя вірно відобразило в січні 2006 року до складу податкового кредиту (р.12.2. декларації з ПДВ) суму зобов'язань по податковим векселям, термін сплати яких виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю у розмірі 4533271,0 грн., оскільки згідно абзацу 4 п.11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель або шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

 Пунктом 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України встановлено, що платник податків у разі ухвалення рішення достроково погасити податковий вексель подає в податковий орган письмову заяву про дострокове погашення векселя за рахунок суми бюджетного відшкодування. Суд першої інстанції правомірно не прийняті заперечення першого відповідача щодо обов»язкової умови подання заяви до податкового органу про погашення податкових векселів в рахунок зменшення сум бюджетного відшкодування, оскільки у відповідності за зазначеної вище норми Порядку подання такої заяви є одним з можливих способів дострокового погашення такого векселя.

Судова колегія зазначає , що  судом  першої інстанції  правомірно не прийнято твердження відповідача про відсутність у підприємства підтвердженої суми бюджетного відшкодування  на час видачі векселів, що задекларовані у складі податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2005 року на суму 6273240 грн. та січень 2006 року на суму 5077489 грн. (значаться в рядку 6 декларації), і, як наслідок, безпідставність включення позивачем суми зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за вищевказані періоди, в яких відбулася його поставка органу митного контролю, оскільки  ці суми підтверджені деклараціями з ПДВ  за 2004 рік, актом звірки  підприємства позивача з ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова станом на 31.12.2005 р. в якому зазначено, що у підприємства лічиться переплата з ПДВ у розмірі 3552937,45 грн., актами перевірок  про результати документальних перевірок правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету ПДВ по підприємству за   червень 2004 р. ( акт від 26.11.2004 р., том 2 а.с. 47-49) , за вересень 2004 р. (акт від 21.02.2005 р., том 2 а.с. 50- 52), в яких  підтверджено податковим органом суми від»ємного значення з ПДВ відповідно пп.7.7.1, пп.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість»  у розмірі  2987202,0 грн. та 775631,0 грн.  відповідно, без урахування результатів зустрічних перевірок.

Судова колегія зазначає, що відсутність у податкового органу  результатів зустрічних перевірок з 2004 року  не може впливати на права позивача щодо наявності у нього  станом на грудень 2005 року сум від»ємного значення чи бюджетної заборгованості з ПДВ, яка виникла в силу Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з наданих  позивачем суду першої інстанції  реєстрів емітованих та погашених векселів  у грудні 2005 року  у кількості 233 шт.  на загальну суму 6273239,55 грн.( том 2 а.с. 10-14) та у січні 2006 р. у кількості 160 шт. на загальну суму 5077489,47 грн. ( том 2 а.с.25-27) сума зобов»язання  по кожному  податковому векселю  не перевищує підтверджену податковим органом  суму бюджетного відшкодування, тому позивач, як платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому такий податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань у наступному звітному (податковому) згідно абзацу 7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно завищення суми податкового кредиту в декларації за грудень 2005 року на 3533266,26 грн. у зв'язку з коригуванням даних декларацій за серпень і вересень 2005 року суд апеляційної інстанції погоджується з встановленими фактами судом першої інстанції, оскільки відповідно до пункту 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997року № 250/2054 (зі змінами та доповненнями), якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановленому статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 р. уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок . Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

З 28.07.2005 року набули чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України" від 07.07.2005 року № 2771-І\/, зокрема в Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 року, а саме змінений порядок погашення податкових векселів.

В липні та серпні 2005 року позивач здійснював імпорт товарів на митну територію України і використовувало своє право видавати митним органам податкові векселі на суму ввізного ПДВ. Позивач правомірно проводив погашення таких векселів шляхом включення сум виданих податкових векселів до складу податкових зобов'язань за відповідний період, оскільки мала підтверджену за наслідками перевірок суму бюджетного відшкодування, але не заповнював в ці періоди рядок 12.2 "погашені податкові векселі, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному (звітному) періоді" податкової декларації з ПДВ. Ця помилка булла самостійно виправлена позивачем в декларації за грудень 2005 року по рядку 16.3 на загальну суму 3533266,26грн. ( у тому числі 3000197,0 грн. за серпень 2005 року та 533069,0 грн.за вересень 2005 року). Копії декларацій приєднані до матерів справи.

Таке коригування згідно п.5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено як право платника податку на самостійне виправлення помилок в раніше поданих деклараціях.

Судова колегія зазначає, що, оскільки коригувався податковий кредит, а не зобов'язання, то обмеження, встановлені абзацом 2 п.4.4 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року "Про затвердження форми податкової декларації і порядку її заповнення" відносно коригування даних, що містяться тільки в одній раніше поданій декларації, не відповідають нормам чинного законодавства.

Частина 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). При розгляді даної справи судом встановлено неврахування контролюючим органом усіх фактичних обставин, що мали значення для прийняття оскарженого рішення, тому рішення є необґрунтованим.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії. чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Судова колегія вважає, що відповідачем документально не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення   № 0000102320/2 від 11.12.06 р.

 Посилання апелянта на той факт, що при розгляді справи господарським судом Харківської області не  було досліджено те, що позивач не мав суми підтвердженого бюджетного відшкодування, оскільки не допустив посадових осіб ДПІ до перевірки з питань достовірності нарахувань суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2005р. (абз.1 стор.44 акту перевірки від 09.09.2006 р. № 567- 232/24136224), , є неправомірним, оскільки:

- по-перше: з урахуванням підтверджених податковим органом сум ПДВ  за червень, вересень 2004 року;

- по-друге:  з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 р. у справі № АС-42/98-06, якою  постанова господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. за позовом ДПІ у Червонодаводському  районі м. Харкова до ПФ «Орнатус» про зобов»язання допустити фахівців ДПІ до проведення позапланової перевірки  з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування по ПДВ за листопад 2005 року скасована та ДПІ відмовлено у задоволені позову.

Тобто, судова колегія зазначає, що на момент складання ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова  акту  № 567-232/24136224 від 09.09.2006 року та прийняття оскарженого рішення не було підстав для зменшення за результатами перевірки заявленої підприємством  до відшкодування суми ПДВ за січень 2006 року на 1014201,0 грн.

Враховуючи, доводи апеляційних скарг є помилковими.

За таких обставин вищенаведене суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

 Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

                                                       ухвалила :

          Апеляційну скаргу ДПІ у Чевонозаводському районі м. Харкова , апеляційну скаргу СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від16.03.2007 року  залишити без задоволення.

          Постанову Господарського суду Харківської області від16.03.2007 року  по справі№АС-41/19-07 залишити без змін.

           Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

           Головуючий                                                           Сіренко О.І.       

                      Судді                                                        Подобайло З.Г. 

                                                                                         Мельникова Л.В.

Постанова в повному обсязі виготовлена 05 червня 2007року.