Ухвала суду № 7275307, 19.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-10090/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача –Шульги К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Сігал»

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 року

у справі № АС-41/505-06

за позовом Приватного підприємства «Сігал»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Сігал»було заявлено позов до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0000432330/0 від 12 травня 2006 року, № 0000432330/1 від 05 липня 2006 року та № 0000432330/2 від 14 вересня 2006 року, № 0000432330/3 від 27 листопада 2006 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 12 лютого 2007 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 року постанову господарського суду Харківської області від 12 лютого 2007 року скасовано.

Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ПП «Сігал», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду Харківської області від 12 лютого 2007 року.

В запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова, посилаючись на обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова провела позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Сігал»за період з 01 січня 2003 року по 26 квітня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 2765/2330/32334990 від 03 травня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на 13432, 84 грн.

12 травня 2006 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення –рішення № 0000432330/0, яким визначила позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 20149, 26 грн., у тому числі 13432, 84 грн. –основний платіж та 6716, 42 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення –рішення було оскаржено в апеляційному порядку, за наслідками якого скарги позивача були залишені без задоволення, а ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова прийняла податкові повідомлення –рішення № 0000432330/1 від 05 липня 2006 року та № 0000432330/2 від 14 вересня 2006 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що безоплатне розповсюдження позивачем вимпелів, які не мають ознак товару, в якості матеріальних носіїв рекламної інформації про журнал «Бухгалтер»не є поставкою, в тому числі безоплатною, а тому відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що безоплатне розповсюдження позивачем вимпелів є операцією з безоплатного надання товару, що є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому донарахування позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями є правомірним.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Судами попередні інстанцій було встановлено, що протягом 2003 року на підставі договору купівлі –продажу видавничої продукції № 10-1-03 від 01 січня 2003 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Видавничий дім «Фактор», позивач здійснював діяльність по закупівлі видавничої продукції, в тому числі журнал «Бухгалтер».

З метою збільшення обсягів продажу зазначеного журналу позивачем було прийнято рішення про проведення відповідних рекламних заходів. Для належного забезпечення проведення відповідних рекламних заходів позивач уклав з суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Сіверською Н.В. договір № 1/03-03 від 26 березня 2003 року на виготовлення вимпелів з рекламним зображенням елементів символіки журналу «Бухгалтер»згідно розробленого оригінал-макету. При цьому ПП «Сігал»сплатило податку на рекламу за виготовлення зазначеної рекламної продукції, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 31 березня 2003 року та № 19 від 29 травня 2003 року.

Відповідно до договору № 1/03-03 від 26 березня 2003 року згідно акту прийому –передачі від 29 травня 2003 року та прибуткової накладної № 29 від 10 червня 2003 року позивачем від суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Сіверською Н.В. отримані вимпели в кількості 5000 шт. на суму 67164, 18 грн.

Вимпели були безоплатно розповсюджені відповідно до умов проведення рекламної акції та списані бухгалтерською проводкою К 209 –Д 80 31 грудня 2003 року на суму 48829, 50 грн., 30 вересня 2004 року на суму 18670, 50 грн.

Відповідно до підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент спірних правовідносин) об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

В розумінні вищезазначеного Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 ст. 1 вищезгаданого Закону).

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент спірних правовідносин) передбачено, що безоплатно надані товари –це, зокрема товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод. В цьому значенні цей термін згідно п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»використовується і в цьому Законі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу», який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама; товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Позивачем на виконання Плану рекламно-маркетингових заходів в рамках рекламної компанії на 2003 рік від 10 березня 2003 року було здійснено рекламну акцію, в рамках якої було здійснено безоплатну неперсоніфіковану роздачу вимпелів в кількості 5000 штук, про що було складено відповідний звіт. Згідно оригіналу –макету вимпелу, затвердженому сторонами, на ньому міститься інформація про журнал «Бухгалтер».

Враховуючи те, що вимпели, що були розповсюджені позивачем на безоплатній основі серед невизначеного кола осіб в рекламних цілях, не є товаром, а рекламним засобом товару, що безоплатно розповсюджувався серед споживачів реклами з метою доведення до них інформації про журнал «Бухгалтер», тобто ця операція не може визнаватись продажем товару в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», визначення оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями податкового зобов’язання з податку на додану вартість є неправомірним.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови господарського суду Харківської області від 12 лютого 2007 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Сігал»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2007 року скасувати, а постанову господарського суду Харківської області від 12 лютого 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ Г.К. Голубєва

           ________ М.І. Костенко

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна