Постанова № 72741457, 17.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2018 рокусправа № 804/1350/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.

судді: Дурасової Ю.В. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 р. ухвалену суддею Захарчук -Борисенко Н.В., повний текст постанови складено 24 жовтня 2017 року в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и В:

У лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної Поліції в Донецькій області , в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просив суд : визнати незаконною бездіяльність службових осіб Головного управління Національної поліції в Донецькій області по недотриманню трудового законодавства України під час звільнення ОСОБА_1 в частині невидачі йому трудової книжки; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2014 року і допустити негайне виконання; зобов'язати Головне Управління МВС України в Донецькій області відновити та видати ОСОБА_1 трудову книжку на його ім'я.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність службових осіб Головного Управління МВС України в Донецькій області по недотриманню трудового законодавства України під час звільнення ОСОБА_1 в частині невидачі йому трудової книжки. Зобов'язано Головне Управління МВС України в Донецькій області відновити та видати ОСОБА_1 трудову книжку на його ім'я. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що про звільнення з роботи та необхідність забрати трудову книжку позивача у встановленому законом порядку не повідомили та трудову книжку не видали, позбавивши позивача можливості встати на облік до центру зайнятості та позбавивши будь яких засобів для існування.

27.12.17 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Головне управління МВС України в Донецькій області зазначило, що наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 397 о/с від 07.11.2014 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Кіровського районного відділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області згідно пункту 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Звільнення здійснено на підставі рапорту позивача від 09.10.2014 та наказу МВС України від 03.11.2014 за №2294 о/с.

Після звільнення в листопаді 2014 року, позивач отримав повний розрахунок, а також вихідну допомогу. За дублікатом трудової книжки до ГУМВС України позивач не звертався.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 397 о/с від 07.11.2014 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Кіровського районного відділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області згідно пункту 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Звільнення здійснено на підставі його рапорту від 09.10.2014 та наказу МВС України від 03.11.2014 за №2294 о/с.

Станом на момент звернення до суду відповідач не отримав трудову книжку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно пункту 1.1 ч. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 ч. 4 Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.

Трудова книжка заповнюється одночасно українською та російською мовами і засвідчуються окремо обидва тексти.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно п 5.1 ч. 5 Інструкції, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Відповідно п. 6.1 ч. 6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, при виписуванні трудової книжки, або вкладиша до неї, або дубліката трудової книжки власник або уповноважений ним орган стягує з працівника суму її вартості.

У разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Якщо трудова книжка працівника загублена підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, то йому видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості.

Крім того, спільним наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства юстиції України від 06.10.2014 №720/1642/5 внесено зміни до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якими передбачено, що дублікат трудової книжки також може бути виданий за новим місцем роботи у зв'язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок проведення АТО на території, де працював працівник. Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації з Антитерористичного центру при СБУ про проведення АТО на території, де працював працівник, що надається в довільній формі. Уразі відновлення доступу до трудової книжки записи з дубліката про періоди роботи переносяться до трудової книжки.

Аналізуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а у разі втрати трудової книжки видається дублікат трудової книжки за заявою працівника.

Крім того, суд зазначає, що підставою для відповідальності роботодавця за затримку видачі звільненому працівнику його трудової книжки є наявність вини роботодавця, а саме: вчинення ним протиправних дій чи допущення протиправної бездіяльності, які спричинили таку затримку.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач жодного разу особисто не звертався до відповідача з заявою про видачу дублікату трудової книжки, своєчасно не здав в установленому порядку посвідчення і табельну зброю та надав відповідачу неправдиву адресу фактичного місця його перебування, а відповідач, за таких обставин, не мав можливості віддати позивачу дублікат трудової книжки та забрати посвідчення.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на той факт, що протягом 6-7 місяців після написання рапорту на звільнення не звертався до відповідача за видачею дублікату трудової книжки, оскільки, написавши ще два рапорти на переводи до інших органів чекав повідомлень про такий перевід, так як відповідних доказів позивачем не надано.

Також суд встановив, що після звільнення в листопаді 2014 року, відповідач провів повний розрахунок з позивачем, шляхом зарахування відповідних сум на картку позивача та даний факт позивачем не оспорюється.

Також судом встановлено, що в період розгляду даної справи в апеляційній інстанції, відповідач видав позивачу дублікат трудової книжки, що підтверджує і представник позивача.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 р.-- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.01.2018 р.

Головуючий суддя: Л.А. Божко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.М. Лукманова