Ухвала суду № 72737323, 14.03.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/1675/18

Провадження №1-кп/265/319/18

У Х В А Л А

14 березня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєва І.М.,

суддів – Мельник І. Г., Костромітіної О. О.,

за участі секретаря – Хайтуловій Я.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12017050000000199 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4,

у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 306 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Чмир Г.О. ,

обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2018 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з Апеляційного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 306 КК України, до якого були додані реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки обвинувачених та захисників про отримання копій обвинувального акту з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Ухвалою суду за вказаним кримінальним провадженням призначено підготовче судове засідання, під час проведення якого суд встановив наступне.

За п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо було порушено правила підсудності.

Відповідно до ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

За змістом ч. 4, 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, а особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Виходячи з того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 згідно обвинувального акту органом досудового розслідування обвинувачуються у скоєнні низки злочинів, то до уваги слід у такому випадку брати найтяжкі з них.

Згідно санкції наведених в обвинувальному акті складів злочинів, у скоєні яких обвинувачуються ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідно до положень ст. 12 КК України більш тяжкими злочинами, тобто особливо тяжкими за своїм складом є злочини, передбачені ст. 255 ч. 1, ст. 307 ч. 3 та ст. 306 ч. 2 КК України.

При цьому суд зазначає, що місцем скоєння злочинів, передбачених ст. 255 ч. 1, 28 ч. 4 – 306 ч. 2 КК України, стороною обвинувачення визначено місто Дніпро.

Що стосується місця скоєння злочину, передбаченого ст. 28 ч. 4 – 307 ч. 3 КК України, то органом досудового розслідування ставиться у провину обвинуваченим чотири епізоди злочинних дій за таким складом злочину, останній з яких, 28 вересня 2017 року, за версією слідства було вчинено в місті Дніпро по вулиці Глинки 2, коли саме й було припинено протиправну діяльність шляхом затримання обвинувачених.

Суд при цьому зазначає, що лише перший епізод злочинних дій, передбачених ст. 28 ч. 4 – 307 ч. 3 КК України, був вчинений за версією сторони обвинувачення на території Центрального району міста Маріуполя, в той час як усі наступні відбувались на території міста Дніпра.

З огляду на наведене та керуючись положеннями ст. 32 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що останній за часом особливо тяжкий злочин серед тих, що ставляться у провинну обвинуваченим, був за версією слідства вчинений в місті Дніпрі по вул. Глинки 2, що свідчить про непідсудність розгляду такої кримінальної справи Орджонікідзевському суду міста Маріуполя, оскільки вказане кримінальне провадження повинно розглядатись судом, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останній за часом особливо тяжкий злочин за позицією сторони обвинувачення, тобто вчинений 28 вересня 2017 року.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

За ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.

Однак на підставі ч. 3 ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.

Суд при цьому вказує, що незважаючи на те, що вказане кримінальне провадження надійшло з Апеляційного суду Донецької області до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя, як до найбільш територіально наближеного суду, через неможливість на підставі ч. 2, 13 ст. 31 КПК України утворити склад суду, який має здійснювати провадження у справі в іншому суді, - питання про дотримання положень ст. 32 КПК судом апеляційної інстанції при цьому не вирішувалось, тому в такому випадку ч. 5 ст. 34 КПК не підлягає застосуванню.

Відповідно до змісту п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

До того ж у своєму Листі від 21 листопада 2012 року № 10-1717/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав, що безумовною підставою для скасування рішення суду є порушення правил підсудності, визначених ст. 32 КПК.

Таким чином, вислухавши учасників процесу, через те, що колегія суддів вбачає порушення правил підсудності, визначених ст. 32 КПК, при отриманні обвинуваченого акту відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинувачених у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 306 КК України, то з огляду на викладене вмотивування на підставі ст. 34 КПК вважає необхідним вирішити питання про визначення підсудність такого кримінального провадження шляхом направлення справи до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі.

Одночасно із цим прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4.

Клопотання прокурора мотивовані тим, що продовжують існувати ризиків передбачені ст. 177 КПК України , зокрема, ризики переховування обвинувачених від органів досудового розслідування та суду, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення та ризик продовжити кримінальне правопорушення в якому вони підозрюється та тільки такі запобіжні заходи, які обиралися щодо обвинувачених на стадії досудового розслідування будуть достатнім для забезпечення реалізації мети вказаного кримінального провадження.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх захисники заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи можливим обрати запобіжний захід, не пов’язаний із триманням ОСОБА_2, ОСОБА_3,. під вартою, зокрема домашній арешт, посилаючись на недоведеність ризиків на які вказував прокурор та відсутністю наміру обвинувачених переховуватися від суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат не заперечували щодо продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд враховує, що ч. 3 ст. 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом встановлено, що відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування ухвалами слідчих суддів були застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, строк дії яких був продовжений, останній раз до 17 та 18 березня 2018 року відповідно. До обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який також неодноразово продовжувався, останній раз до 23 березня 2018 року.

Обираючи щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вказав на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними злочинів та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків впливу на свідків кримінального правопорушення та продовження злочинної діяльності.

Під час обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 слідчий суддя керувався тим, що ОСОБА_4 також обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється. При цьому слідчий суддя врахував, що Павлов є інвалідом 2 групи. Отже, були наявні ризики, передбачені пп. 1,4 5 ч.1 ст.177 КПК України.

За переконанням колегії судів, такі ризики, продовжують існувати, і на теперішній час, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні низки тяжких та особливо тяжких злочинів, то для запобігання наведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, а саме: спробі обвинувачених незаконно впливати на недопитаних свідків по цьому ж кримінальному провадженню, продовжити злочинну діяльність та ризику переховуватися від суду, які, в свою чергу, на думку суду не зменшились з моменту закінчення досудового розслідування, та вважає недоцільним застосування до обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, більш м’яких запобіжних заходів ніж тримання їх під вартою, через що відхиляє доводи захисту щодо недоцільності продовження обвинуваченим строків тримання під вартою.

Відомостей які б свідчили що за станом здоров’я обвинувачений ОСОБА_2 не може утримуватися під вартою суду не надано.

Приймаючи таке рішення суд враховує, що тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, має задовольняти вимогу пропорційності , що викладено у рішення ЄСПЛ від 18 березня 2008 року у справі «Ладент протии Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, пункт 55), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення його присутності в суді, та інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.

Доведеність існування ризиків у кримінальному провадженні свідчить про необхідність і продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки під час розгляду справи, запобіганню уникнення правосуддя та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином суд вважає можливим продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до 8 травня 2018 року, включно. Обвинуваченому ОСОБА_4 продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці.

При цьому на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України колегія суддів погоджується з переліком обов’язків, зазначених в клопотанні прокурора.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Направити обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12017050000000199 за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 306 КК України, до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі для подальшого вирішення питання щодо визначення підсудності кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити без змін - тримання під вартою, продовживши строк дії такого запобіжного заходу до 12 травня 2018 року, включно.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишити без змін - тримання під вартою, продовживши строк дії такого запобіжного заходу до 12 травня 2018 року, включно.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, залишити без змін – у вигляді цілодобового домашнього арешту, продовживши строк дії такого запобіжного заходу до 14 травня 2018 року, заборонивши ОСОБА_4 цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов’язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Маріуполя Донецької області без дозволу суду;

Контроль за виконанням ухвали суду в частині цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 покласти на Лівобережне відділення Центрального відділу поліції Головного управління відділу поліції в Донецькій області, якому направити копію цієї ухвали.

Копію ухвали суду вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам та начальнику Маріупольського слідчого ізолятору № 7.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Судді