Постанова № 72737247, 12.03.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/4229/17

Провадження №2-а/265/23/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В., при секретарі судового засідання Себко Г.Л., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (надалі - Управління ПФУ) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити дії. В обгрунтування позову зокрема зазначив, що він з 07.10.2002 року перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному Управлінні ПФУ та одержує пенсію згідно права на пенсійне забезпечення за вислугу років, передбаченого статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (надалі - Закон №1789-ХІІ).

На час призначення пенсії він мав стаж роботи 35 років, який давав право на призначення пенсією за вислугою років. Таким чином, йому була призначена пенсія в розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

18.05.2017 року він звернувся до Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та надав довідку Прокуратури Донецької області від 18.05.2017 р. №18-57-548 про заробітну плату.

Однак, рішенням №2031 від 02.06.2017 (№5622/03) Відповідач відмовив йому в перерахунку пенсії. Свої доводи Відповідач мотивував тим, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв'язку з викладеним, з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом №1789-ХІІ не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Крім того, Відповідач вказав, що згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 р. (надалі - Закон №1697), який чинний на дату звернення, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок перерахунок призначених пенсій працівникам прокуратури на теперішній час не визначено. Норми статті 50-1 Закону №1789 щодо перерахунку пенсій на дату звернення втратили чинність.

Вважав таке рішення Відповідача незаконним та таким, що порушує норми чинного законодавства України, оскільки підстави як призначення так і перерахунку пенсій працівникам прокуратури у Законі №1789 були визначені єдиною статтею 50-1, право на перерахунок раніше призначених пенсій у працівників прокуратури визначалось приписами вказаної статті, відповідно до якої, таке право наставало саме у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників.

Виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, положення п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213 стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Тому, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, згідно до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

18.05.2017 р. він звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а не із заявою про призначення пенсії, а тому Відповідач повинен був керуватися ст.50-1 Закону №1789 в редакції, чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є неправомірною.

Вказував, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

Отже, Відповідач повинен був провести йому перерахунок пенсії на підставі заяви від 18.05.2017, документів пенсійної справи, довідки прокуратури Донецької області від 18.05.2017 №18-57-548 про заробітну плату та частин 12, 17 ст. 50-1 Закону №1789 у редакції, що діяла станом на жовтень 2002 року з розрахунку 90% від середнього щомісячного (чинного) заробітку відповідної посади робітника прокуратури з 01.01.2017 без обмеження граничного розміру пенсії.

Посилання Відповідача на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213 є неспроможними, оскільки вони врегульовують питання призначення пенсій, а не їх перерахунку. Його звернення до суб'єкта владних повноважень щодо здійснення перерахунку пенсії законодавчо ґрунтується саме відповідно до вимог ст.50-1 Закону № 1789, а не Закону, який діє на час звернення та значно звужує зміст та обсяг прав і свобод позивача.

Також зазначав, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України,що гарантії соціального захисту працівників правоохоронних органів не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 17.03.2004 року №7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 11.10.2005 року №8-рп/2005). Зазначені висновки також узгоджуються із згаданими правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013 (справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

Враховуючи вищенаведене, посилаючись на ст.ст.104-106 КАС України (у редакції чинній на час звернення до суду), просив суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області №2031 від 02.06.2017 року (5622/03) щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991; 2) зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла станом на жовтень 2002 року) з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Донецької області №18-57-548 від 18.05.2017 про заробітну плату, починаючи з 01.06.2017, без обмеження її максимального розміру та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору.

Відповідач Управління ПФУ подало до суду письмові заперечення проти позову, в обгрунтування яких зазначило, що не може погодитися з позовом у повному обсязі з огляду на таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1789. 18.05.2017 року Позивач звернувся до Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням заробітної плати. До заяви було додано Довідку прокуратури Донецької області від 18.05.2017 року №18-57-548 про розмір заробітної плати діючого старшого прокурора прокуратури з 01.12.2015 року. Рішенням Управління ПФУ від 02.06.2017 року №2031, через відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії за вислугу років. Вважали рішення правомірним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню за наступних причин.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (набрав чинності з 1 квітня 2015 року), у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Підпунктом 1 п.3 розділу XII Прикінцеві положення Закону №1697, визнано таким, що втратив чинність Закон № 1789, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Положення ч.17 ст.50-1 Закону 1789, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, втратили чинність з дня набрання чинності Законом № 1697, а саме, з 15 липня 2015 року.

Отже, на час підвищення посадових окладів працівникам прокуратури постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» №1013 від 09.12.2015 року (набрала чинності з 01.12.2015 року), та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії на підставі ч.17 ст.50-1 Закону №1789, зазначена норма втратила чинність.

Закон №1697 не містить норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час звернення Позивача до Управління ПФУ з заявою про перерахунок пенсії та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не визначений порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Оскільки Управління ПФУ є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії Позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Крім іншого, право на пенсію позивач реалізував у 20025 році та нарахування його пенсії здійснюється у розмірах, встановлених ст.50-1 Закону № 1789, а саме 90 відсотків від суми заробітної плати. Проте, право на перерахунок пенсії виникає, за загальним правилом, або у зв'язку зі збільшенням стажу, або збільшенням розміру заробітної плати (що має місце в межах спірних правовідносин) та може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.

З огляду на зазначене, на теперішній час питання перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати не врегульовано на законодавчому рівні, а тому Управління ПФУ, приймаючи рішення №2031 від 02.06.2017 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також посилалися на справу «Великода проти України», в якій Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що внесення змін до відповідних законодавчих актів, яке призводить до зменшення розміру пенсії є узгодженим з вимогами статті 1 Першого протоколу.

Щодо вимоги позивача стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління ПФУ витрати на оплату судового збору то зазначили, що з 01.01.2017 року, відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях. На підставі вищевикладеного та посилаючись на ст.ст.19, 46 Конституції України, ст.50-1 Закону №1789, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213, ст.ст. 12, 19, 51, 122 КАС України (у редакції чинній на час подання заперечень до суду), просили суд: відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а справу розглянути за участю представника Управління ПФУ, оскільки заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

В судове засідання Позивач не з'явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Представник Відповідача в судове засідання також не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечення підтримував у повному обсязі.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Неявка в судове засідання сторін, на думку суду не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи та на власний розсуд розпорядилися своїм правом прийняття участі в судовому розгляді.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Судом встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку Управління ПФУ з 07.12.2002 року як отримувач пенсії за вислугу років призначеної у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року.

Відповідно до довідки №18-57-548 від 18.05.2017 року, виданої прокуратурою Донецької області, ОСОБА_1 працював в Маріупольській природоохоронній прокуратурі на посаді старшого прокурора прокуратури. Заробітна плата на 01.12.2015 року складається: посадовий оклад 1805,00 грн., доплата за класний чин 125,00 грн., доплата за вислугу років 40% - 772,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання 70% - 1891,40 грн., щомісячна премія 94% - 4317,80 грн., матеріальна допомога на оздоровлення 1/12 - 382,78 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб 1/12 - 382,78 грн. Фактична заробітна плата для нарахування пенсії за посадою старшого прокурора прокуратури складає 9676,76 грн.

Відповідно до ч.2 ст.78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З поданих сторонами заяв по суті справи вбачається, що 18 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та надав відповідну довідку від 18.05.2017 р. №18-57-548 про заробітну плату.

Рішенням начальника Управління ПФУ №2031 від 02.06.2017 ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону №1789. У зв'язку з викладеним, з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом №1789 не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 р., який чинний на дату звернення, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок перерахунок призначених пенсій працівникам прокуратури на теперішній час не визначено, а норми статті 50-1 Закону №1789 щодо перерахунку пенсій на дату звернення втратили чинність.

Відповідно до ч.13 ст.50-1 Закону №1789, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч.21 ст.50-1 Закону №1789, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

15 липня 2015 року набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 р., згідно з п.1 ч.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень якого, було визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема: Закон України «Про прокуратуру» №1789 від 05.11.1991 року, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50 1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів;

Зі змісту частини третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону №1789 вбачається, що вони не регулюють питання перерахунку пенсії.

Таким чином, положення ст. 50-1 Закону №1789, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, втратили чинність з дня набрання чинності Законом №1697, а саме - з 15 липня 2015 року та на час звернення ОСОБА_1 до Управління ПФУ вже не діяли.

Відповідно до ч.20 ст.86 Закону № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час звернення ОСОБА_1 до Управління ПФУ з заявою про перерахунок пенсії та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не визначений порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014 року (надалі - Положення ПФУ), управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Пункт 7 Положення ПФУ передбачає, що Управління Фонду зобов'язане у процесі своєї діяльності суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Таким чином, суд робить висновок, що Управління ПФУ повинно було приймати рішення на підставі нормативно-правових актів, які діяли на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком пенсії.

Крім того, суд звертає увагу, що право на пенсію позивач реалізував у 2002 році та нарахування його пенсії здійснено у розмірах, встановлених ст.50-1 Закону №1789, в редакції чинній на час її призначення.

Проте, право на перерахунок пенсії виникає, за загальним правилом, або у зв'язку зі збільшенням стажу, або збільшенням розміру заробітної плати (що має місце в межах спірних правовідносин) та може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.

На теперішній час, питання перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури регулюється Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, що діє з 15 липня 2015 року, який є чинним і неконституційним не визнаний.

Виходячи з вищезазначених правових висновків, суд вважає, що доводи позивача викладені у позовні заяві є неспроможними та не можуть бути підставою для визнання дій Управління ПФУ протиправними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Управління ПФУ діяло з дотриманням положень ч.2 ст.2 КАС України, а позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління ПФУ є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 8, 9, 72, 77, 242 - 246, 250 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (87502, м.Маріуполь, пр.Перемоги, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 41250905) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

2. Це рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Щербіна