Ухвала суду № 7273383, 05.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-29333/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача –Кіцака О.В., Кіцак Л.О., Шемяткіна О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»на постанову Господарського суду м. Києва від 17.03.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 року по справі № 11/208 за позовом ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків та ДПА у м. Києві про визнання частково недійсними податкового повідомлення-рішення СДПІ та рішення ДПА.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Києва від 17.03.2006 року позовні вимоги ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків та ДПА у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ та рішення ДПА –задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000091602/2 від 25.02.2005 року на суму 121365,00 грн., з яких 80910,00 грн. –основний платіж та 40455,00 грн. штрафні санкції, а також визнано недійсним рішення про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.02.2005 №513/10/25-014 в частині незадоволення скарги Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуцій ні системи»на податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.09.2004 №0000091602/0 та від 10.12.2004 №0000091602/1 на суму 80910,00 грн. основного платежу з податку на прибуток підприємств та 40455 00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 року, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасована та винесена нова –про відмову в позові.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 23.08.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»просить скасувати постанову апеляційного суду повністю та постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові та задовольнити позов посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фодами».

Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 року скасувати, залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва від 17.03.2006 року з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі акта перевірки від 23.04.2004 року № 655/16-2/24364528 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП винесла податкове повідомлення-рішення №0000091602/0 від 27.09.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2523960,00 грн., в тому числі 1669625,00 грн. –основний платіж, 854335,00 грн. –штрафних санкції.

За результатами апеляційного узгодження зазначеного податкового повідомлення-рішення №0000091602/0 від 27.09.2004 року, рішенням СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП позивачу зменшена сума податкового зобов’язання на 12897,05 грн., у тому числі 8598,03 грн. –основний платіж та 4299,02 грн. –штрафних санкцій. Податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення №0000091602/1 від 10.12.2004 року.

Рішенням ДПА у м. Києві №513/10/25-014 від 21.02.2005 року скасовано податкове повідомлення-рішення №0000091602/0 від 27.09.2004 року з урахуванням податкового повідомлення-рішення №0000091602/1 від 10.12.2004 року та рішення про результати розгляду скарги №32443/10/16-2200 від 10.12.2004 року частково на суму 1577731,00 грн. донарахованого податку на прибуток та частково на суму 777294,00 грн. штрафної санкції по податку на прибуток, в інший частині зазначені рішення залишені без змін.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000091602/2 від 25.02.2005 року та остаточно визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 176038,28 грн., з яких 103295,00 грн. –основний платіж та 72742,31 грн. штрафних санкцій.

З урахуванням уточнень позовних вимог ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»остаточно просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000091602/2 від 25.02.2005 року в частині 94798,93 грн. основного платежу з податку на прибуток підприємств та 68323,79 грн. штрафних санкції, визнати недійсним рішення про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві №513/10/25-014 від 21.02.2005 року в частині незадоволення вищевказаних сум щодо податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП №0000091602/0 від 27.09.2004 року та №0000091602/1 від 10.12.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем на підтвердження правомірного віднесення до витрат звітного періоду суми 269700 грн. надані акти на списання порчі, на філіалах ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»за період з 3 кварталу 2001 року по 2 квартал 2002 року здійснено списання товарно-матеріальних, що не придатні до споживання та належать до знищення.

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з п.5.1 ст.5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вищевказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до «Стандартів бухгалтерського обліку в Україні», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87, Інструкції по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 липня 1997 року № 141, Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий і бухгалтерський облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно з положенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 1 статті 9 вказаного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З змісту ст.2 зазначеного Закону вбачається, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів суд першої інстанції визнав такими, що відповідають вищенаведеним нормам законодавства первинні документи, надані позивачем на підтвердження факту зменшення балансової вартості товарно-матеріальні цінності.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку щодо правомірного віднесення позивачем до валових витрат суми у розмірі 269700 грн. за період з 3 кварталу 2001 року по 2 квартал 2002 року, яка повинна бути врахована при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів підприємства, тобто їх вартість не повинна бути вирахуваною із загальної балансової вартості запасів на початок звітного періоду, отже визначення податковим органом зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 80910,00 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 40455,00 грн. правильно визнано судом першої інстанції необґрунтованим.

Також, місцевим господарським встановлено, що позивачем віднесено до валових витрат підприємства витрати на відрядження фізичних осіб на загальну суму 46 501,27 грн., в тому числі: на суму 46 297,32 грн. –послуги по проживанню та автостоянки; на суму 109,50 грн. –вартість літератури, яка не пов’язана з виробництвом; на суму 92,45 грн. –проїзні документи, видані на іншу особу. При цьому суми в розмірі 109,50 грн. та 92,45 грн. позивачем не оспорюються.

Згідно з абзацу 1 підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Абзац 2 підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 вказаного Закону передбачає, що зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, первинні документи подані позивачем на підтвердження витрат пов’язаних з відрядженням, не відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, а саме, авансові звіти, складені підзвітними особами на час перевірки не були затверджені керівними особами підприємства, на авансових звітах відсутні реєстраційні дані, на первинних документах по витратам на відрядження відсутні відмітки про сплату, відсутні номери, дата складання квитанції, ПІБ підзвітної особи, не зазначено назву міста, готелю, номери кімнати, відсутні печатки СПД, деякі підприємства з реквізитами, вказаними на печатках, в базі даних підприємств України не значаться.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що такі документи не можуть беззаперечно свідчити про здійснення господарських операцій, а отже сума витрат по відрядженню працівників підприємства не може відноситись до валових витрат.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що особи, які відповідно до документів, наданих позивачем на підтвердження правомірності віднесення ним до валових витрат витрати на відрядження, не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, що підтверджується повідомленням ДПА у м. Києві на запит СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 27.10.2005 року №555/8/16-208.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 17.07.2001 року між ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»та ТОВ «Майстер брок»був укладений договір №К-199, відповідно до умов якого позивач доручив ТОВ «Майстер брок»придбати для нього цінні папери. Згідно вказаного договору позивач перерахував ТОВ «Майстер брок»суму у розмірі 811761,10 грн. в 4 кварталі 2001 року як передплату на придбання акції та відніс вказану суму до валових витрат у вказаному періоді.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Майстер брок»не виконало умови вищевказаного договору та повернуло суму передплати на рахунок ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»і за таких обставин позивачем відсторновані зі складу валових витрат суми 166666,66 грн. та 645094,44 грн., корегування зазначених операції в податковому обліку було здійснено ним в наступних податкових періодах: в1 та 2 кварталі 2002 року.

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пункт 17.1 статті 17 вказаного Закону передбачає, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання, а також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі десяти відсотки суми такої недоплати штрафи, як це передбачено пп.17.1.2-17.1.7 п.17.1 цієї статті, а також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються.

Суд першої інстанції встановив, що позивачем було проведено коригування по операцям з цінними паперами до початку проведення перевірки, але не подано уточнені декларації з податку на прибуток та не визначено і не сплачено штраф, передбачений чинним законодавством у розмірі десяти відсотків від суми недоплати, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Виходячи з вищевикладеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо правомірності нарахування до підприємства штрафних (фінансові) санкції у розмірах 19352,88 грн. та 2500 грн. з огляду на те, що позивачем після самостійного виявлення факту заниження податкового зобов’язання по операціям з цінними паперами не подав уточненні декларації з податку на прибуток та не визначив і не сплатив штраф.

Таким чином, у зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, які підтверджуються встановленими по справі обставинами, відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст.ст. 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 року скасувати, залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва від 17.03.2006 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.

Судді:/підписи/________Бившева Л.І.

________Костенко М.І.

________Маринчак Н.Є.

________Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян Головуючий

Судді Т.М. Шипуліна