Ухвала суду № 7273091, 05.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-12537/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача –Хусаінової О.Ф.,

від відповідача –Мельника Р.В, Ясніцької Т.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Київтехпостач»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 року по справі № 28/51 за позовом ТОВ «Київтехпостач»до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.05.2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2005 року, позовні вимоги ТОВ «Київтехпостач»до ДПІ у Святошинському районі м. Києва - задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2007 року ухвала апеляційного суду скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 року рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2005 року скасовано та постановлено нове –про відмову в позові.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 12.06.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ТОВ «Київтехпостач»просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2005 року посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та неврахування судом положень п.11.2 ст.11 цього Закону.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду –скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог, апеляційний суд свої висновки про неправомірність віднесення позивачем в 2003 році до складу валових витрат суму в розмірі 22981000 грн., яка на момент перевірки сплачена підприємством по передоплаті за товар без фактичного його отримання, обґрунтовував тим, що проведена передоплата не має статусу господарської операції, отже і віднесення підприємством до податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ в розмірі 4597830,00 грн. по сплаті за товар не може бути визнана правомірною.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2003 року між ТОВ «Київтехпостач»(Покупець) та ТОВ «Амітекс»(Постачальник) укладено договір № 22, предметом якого є, передання Постачальником у власність Покупцеві обладнання для нафтогазового комплексу, а Покупець в свою чергу зобов’язується прийняти та сплатити за нього грошову суму, що обумовлена цим договором.

04.11.2003 року до вищевказаного Договору був укладений додаток №1, яким доповнено статтю 4, а саме, плата за даним договором може відбуватися на умовах попередньої оплати в рахунок послідуючих поставок.

Згідно податкових декларацій, ТОВ «Київтехпостач»до складу валових витрат в 2003 році віднесено суму у розмірі 22981000,00 грн., яка на момент перевірки сплачена підприємством по передоплаті за товар та включено до податкового кредиту по податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 4597830,00 грн.

10.02.2004 року працівниками ДПІ у Святошинському районі м. Києва була здійснена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Київтехпостач»за період з 13.10.2003 року по 01.01.2004 року, за результатами якої складений акт № 595/2320 від 16.07.2004 року.

Зокрема, в зазначеному акті зазначається про порушення позивачем п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків вказаних в акті перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0002602349/0/32596358, 0002612349/0/32596358 від 19.07.2004 року, позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 7583730,00 грн. (6894300,00 грн. основного платежу та 689430, грн. штрафних (фінансових) санкції) та у сумі 5058713,00 грн. (4597830,00 грн. основного платежу та 459883,00 грн. штрафних (фінансових) санкції).

Відповідно до пп.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 зазначеного Закону передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп.11.2.1. п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вказані норми закону, суд касаційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду стосовно того, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат суму у розмірі 22981000,00 грн. за першою подією, згідно якої підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Посилання податкового органу на те, що операція за договором № 22 від 03.11.2003 року, яка укладена між ТОВ «Київтехпостач»та ТОВ «Амітекс»не має статусу «господарської операції», оскільки проведена передоплата за товар без його фактичного отримання, правильно не було взято до уваги місцевий господарський суд з огляду на наступні норми законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України яка передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 вказаного Закону встановлює, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з умов Договору № 22 від 03.11.2003 року, поставка товару має відбутися не пізніше шести місяців, додаток №1 до договору від 03.11.2203 року передбачає можливість здійснення попередньої оплати за товар.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд помилково погодився з думкою податкового органу про те, що зазначена операція по передоплаті за товар не є господарською.

Щодо віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по спірній господарській операції у розмірі 4597830,00 грн. слід керуватися такими нормами матеріального права.

Так, відповідно до пункту 1.7. Закону "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вказаного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.2.3 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону встановлює, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В матеріалах справи наявні копії всіх первинних бухгалтерських документів, а саме, податкові накладні, видаткові накладні, специфікації та виписки з рахунків. Як вбачається з матеріалів справи, поставка товарів відбулася у I кварталі 2004 року.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4597830,00 грн. сплачений ТОВ «Амітекст»у вартості придбаних товарів.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача при віднесені до валових витрат у 2003 році витрати по попередній оплаті за товар на суму 22981000,00 грн. є вірним, а тому і включення до податкового кредиту по ПДВ суму у розмірі сумі 4597830,00 грн. є правомірним, підтверджуються матеріалами справи та не суперечить законодавству чинному на момент спірних правовідносин.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 226 КАС України, постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 року підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2005 року –залишенню в силі.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст.ст. 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ТОВ «Київтехпостач»задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 року скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2005 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.

Судді:/підписи/________Бившева Л.І.

________Костенко М.І.

________Маринчак Н.Є.

________Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян Головуючий

Судді Т.М. Шипуліна