Ухвала суду № 7273570, 05.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-29301/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року по справі № 15/157/06 за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської Ради «Миколаївські парки» до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2006 року позовні вимоги Комунального підприємства Миколаївської міської Ради «Миколаївські парки»до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року, постанова суду першої інстанції змінена в частині стягнення державного мита. В іншій частині постанова залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 23.08.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, положень Закону України «Про плату за землю».

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва, відповідно до наказу №395 від 23.06.2005 року та направлення №2130 від 29.06.2005 року, була здійснена позапланова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку (плата за землю) Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки»за період з 07.04.2004р. по 31.03.2005 р., висновки якої були закріплені в акті №256/23-150/32884306 від 07.07.2005 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0021432301/0 від 11.07.2005р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з земельного податку в сумі 430954,37 грн., з яких 215477,19 –основного платежу та 215477,18 грн. - штрафних (фінансові) санкції.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем ст.2, ч.5 ст.12, ст.15 Закону України «про плату за землю».

За результатами апеляційного оскарження, ДПА у Миколаївській області прийняла рішення №5458/10/25-114 від 15.12.2005 року, яким змінила суму донарахування позивачу земельного податку в сумі 212154,00 грн. та нарахувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 106077,48 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанції, Миколаївська міська ради своїм рішенням № 18/25 від 12.02.2004 року ліквідувала комунальні підприємства:

-          «Широкоформатний кінотеатр «Юність»розмір земельної ділянки складає 19,6 Га;

-          «Міський парк культури та відпочинку «Перемога»розмір земельної ділянки складає 42 Га;

-          «Міський парк культури та відпочинку «Ліски»розмір земельної ділянки складає 33 Га.

На базі ліквідованих комунальних підприємств вказаним рішенням було створено комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївські парки»та затверджено його статут.

Разом з тим, судами встановлено, що позивачу передано на баланс територія вищевказаних підприємств разом з майном у користування, власником якого є територіальна громада м. Миколаєва.

Відповідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Стаття 13 Закону України «Про плату за землю»визначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр, відповідно до положень ст.193 Земельного кодексу України, є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судами не було доведено, що позивач є власником або користувачем спірних земельних ділянок, а також є платником податку на землю.

При цьому, судами встановлено, що позивачу на підставі розпорядження Фонду комунального майна Миколаївського міськвиконкому №181 від 14.05.2004 року було передано лише майно (основні і інші необоротні матеріальні активи) ліквідованих підприємств але будь яких даних про закріплення за Комунальним підприємством Миколаївської міської Ради «Миколаївські парки»земельних ділянок, їх площу відсутні.

З огляду на зазначені норми матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо безпідставного нарахування податковим органом позивачу податку на землю у розмірі 318231,48 грн., а відтак, і застосування штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.

Судді:/підписи/________Бившева Л.І.

________Костенко М.І.

________Маринчак Н.Є.

________Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян