Ухвала суду № 72732613, 14.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 березня 2018 року м. Одеса Справа № 815/1047/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 39672662 від 14.02.2018 року 12:33:47, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Одночасно з позовом 12.03.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 надішла заява про забезпечення позову, в якій остання просить:

накласти арешт на квартиру, загальною площею 82,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

заборонити Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших ociб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій.

заборонити Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 у володінні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Розглянувши вказану заяву, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як вбачається з позовних вимог позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 39672662 від 14.02.2018 року 12:33:47, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає про те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову, для відновлення порушених прав, свобод та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, та суд погоджується з цим.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошуе право приватної власності як основне i невідчужуване право людини. Конвенщя про захист прав людини i основоположник свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'ективних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають iї положения.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Hixто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства i на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Водночас, суд вважає, що обраний спосіб заходу який просить застосувати позивач не вірно обраний, так як серед запобіжних заходів визначених ст. 151 КАС України відсутній такий спосіб як арешт майна, а тому в цій частині заяви слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до статті 7 Закону № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).

Таким чином щодо іншої частини заяви, то суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до доданих до позову документів вбачається, що позивач досі зареєстрований у вказаній квартирі та будь-якого рішення суду чи власної згоди позивача про зняття з реєстрації не має, а тому саме задоволення заяви в цій частині дозволить гарантувати реальне виконання судового рішення прийнятого за позовом.

Керуючись ст.ст.150-154 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 у володінні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В решті заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Пунктом 15.5 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановленні Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Е.А.Іванов