Постанова № 72731124, 22.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 р. Справа № 804/1521/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПТТОРГ -15" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПТТОРГ -15" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №16/4.7-11 від 27 січня 2017 року в частині припису «в подальшій роботі забезпечити дотримання вимог ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України»;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №29/4.7-11/114 від 15 лютого 2017р.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПТТОРГ -15"судовий збір у розмірі 5800 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі проведеної перевірки відповідачем винесено Припис № 16/4.7-11 від 27 січня 2017 року та Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 15 лютого 2017р. № 29/4.7-11/114. Зі змісту вказаного припису вбачається, що ТОВ «ОПТТОРГ-15» в подальшій роботі повинен забезпечити дотримання вимог ч. 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю та вимог п. 2.5. глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Постановою на позивача накладено штраф у розмірі 280 000 гривень за порушення вимог ч. 1,3 статті 24 КЗпП. Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПТТОРГ -15"- Замовник, уклав договори про надання послуг з виконавцями, зокрема ОСОБА_5 договір №291116/3 від 29.11.2016р., ОСОБА_6 договір №310816/2 від 31.08.2016р., ОСОБА_7 договір № 021216/7 від 02.12.2016р. Відповідно до предмету вищевказаних договорів замовник доручає і оплачує, а виконавець, кожний окремо, приймає на себе зобов'язання надати послуги визначені в п. 1.2. Договору у порядку та на умовах визначених Договором та вимогам Цивільного законодавства України (п. 1.1. Договорів). Проте в оскаржуваній постанові про накладення штрафу зазначено, що у позивача були відсутні підстави для укладення договорів цивільно-правового характеру з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дані договори носять ознаки трудових, отже повинні були оформлюватись відповідно до вимог чинного законодавства про працю. Позивач вважає, що зроблені уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області висновки, викладені у приписі та постанові незаконними, необґрунтованими, протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідач на адресу суду надіслав заперечення, в яких зазначив, що в період з 23.01.2017 по 27.01.2017 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні ОСОБА_8 на підставі Наказу № 96-П від 19.01.2017 та направлення на перевірку № 8/4.7-11 від 19.01.2017 була проведена позапланова перевірка ТОВ «ОПТТОРГ - 15» з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за результатами якої був складений акт перевірки № 29/4.7-11 від 27.01.2017. За наслідками проведення перевірки винесено припис від 27.01.2017 №16/4.7-11, яким ТОВ «ОПТТОРГ - 15» в тому числі було приписано в подальшій роботі забезпечити дотримання вимог ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України (п. 1 Припису) та постанову про накладення штрафу, відповідно до якої на ТОВ «ОПТТОРГ - 15» за порушення вимог ст. 24 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 280 000 грн. В зв’язку з вищевикладеним припис № 16/4.7-11 від 27.01.2017р. та постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 15.02.2017р. № 29/4.7-11/114 у розмірі 280 000 грн. винесено правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПТТОРГ -15" зареєстровано 13.03.2015р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПТТОРГ -15" уклало договори про надання послуг з громадянами ОСОБА_5 №291116/3 від 29.11.2016р., ОСОБА_6 №310816/2 від 31.08.2016р., ОСОБА_7 № 021216/7 від 02.12.2016р.

Предметом вищевказаних договорів є: замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе зобов’язання надати послуги визначені в п. 1.2. цього договору у порядку та на умовах визначених цим договором та вимогами Цивільного законодавства України. За цим договором виконавець приймає на себе зобов’язання надати наступні послуги: - проведення презентацій покупцям замовника нових товарів та товарів супутнього попиту в магазинах замовника; - проведення рекламно-інформаційних акцій для покупців товарів в магазинах замовника; - розповсюдження рекламних матеріалів замовника в магазинах замовника; - організація прийому та приймання товарів від постачальників на склад магазину замовника; - надання консультацій покупцям замовника щодо ціни, властивостей, смакових якостей, кулінарного призначення і харчової цінності товарів за його взаємозамінності іншими товарами в магазинах; - проведення перевірки прийнятих товарів на склад магазину замовника на відповідність маркуванню, на наявність штрих коду, сертифіката якості або посвідчення про якість; - проведення перевірки строків реалізації та придатності товарів, які реалізовуються в магазинах замовника; - розміщення та викладка товарів замовника на торговому обладнанні (вітрини, холодильні камери і тд), розміщеному в магазинах замовника способом, що заохочують імпульсивні покупки товарів; - підготовка та прикріплення цінників в магазинах замовника; - збирання, оформлення та викладка подарункових та святкових наборів в магазинах замовника; - організація роздрібної торгівлі товарів в магазинах замовника; - обслуговування покупців замовника під сам роздрібного продажу товарів в магазинах замовника; - проведення розрахунку необхідної і достатньої (балансу) кількості товарів у магазинах замовника для забезпечення його запасів та наявності в магазинах замовника; - збір та аналіз інформації щодо рівня попиту покупців до товарів замовника, які продаються в магазинах замовника. (п.1.2. договору). Також в договорі зазначено: порядок надання послуг (в т.ч. послуги надаються виконавцем на території замовника, при цьому замовник забезпечує надання виконавцю матеріалів, документів, інформації, технічних засобів і обладнання в обсязі необхідному для надання послуг), ціна та порядок розрахунків, права та обов’язки сторін (в т.ч. виконавець зобов’язаний самостійно виконувати та дотримуватися вимог законодавства з охорони праці, санітарних норм, пожежної безпеки, технічних правил, експлуатації обладнання наданого замовником для надання послуг за даним договором, забезпечити належне збереження документів, матеріалів, технічних засобів і обладнання наданого замовником для надання послуг за даним договором), відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, строк дії договору та порядок його зміни та розірвання, інші умови, реквізити і підписи сторін.

В період з 23.01.2017 по 27.01.2017 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні ОСОБА_8 на підставі Наказу № 96-П від 19.01.2017 та направлення на перевірку № 8/4.7-11 від 19.01.2017 була проведена позапланова перевірка ТОВ «ОПТТОРГ - 15» з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за результатами якої був складений акт перевірки № 29/4.7-11 від 27.01.2017.

За наслідками проведення перевірки винесено припис від 27.01.2017р. №16/4.7-11, яким ТОВ «ОПТТОРГ - 15», в якому зазначено, що головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_8 у присутності головного бухгалтера ТОВ «ОПТТОРГ - 15» проведена позапланова перевірка за згодою Держпраці на проведення перевірки №472/4.3/4.2-ДП-17 від 17.01.2017р. на підставі звернення громадянки ОСОБА_5 проведена перевірка додержання вимог законодавства про працю. Перевіркою встановлено порушення вимог чинного трудового законодавства: ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, п.2.5. гл. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Вказаним приписом позивачу приписано в подальшій роботі забезпечити дотримання вимог ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, п.2.5 гл. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Також Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову № 29/4.7-11/114 від 15.02.2017 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 280000 грн. за порушення вимог КЗпП України, а саме ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п. 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 11.02.2015 р. утворено територіальні органи Держпраці, зокрема, Головне Управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Наказом Держпраці №8 від 04.02.2016 р. затверджено Положення про Головне Управління Держпраці у Дніпропетровській області, згідно з п. 1 якого, Головне Управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 п. 4 Положення передбачено, що Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю.

Отже, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Дніпропетровської області.

Зазначене управління здійснює діяльність у сфері нагляду за додержанням законодавства про працю у відповідності до вимог Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.01.2012 р., зареєстрованого Міністерством юстиції 30.07.2012 р. за № 31291/21603.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як вбачається зі змісту постанови № 29/4.7-11/114 від 15.02.2017 року про накладення штрафу позивач вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП, а саме допуск гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до роботи без оформлення трудового договору.

Також перевіркою встановлено, що позивачем були укладені цивільно-правові договори з гр. ОСОБА_7 02.12.2016 року, з гр. ОСОБА_6 31.08.2016р., з гр. ОСОБА_9 29.11.2016р., копії яким містяться в матеріалах справи. Вказані договори цивільно-правового характеру, мають ознаки трудового договору, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПТТОРГ -15" здійснила фактичний допуск працівників ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_9 до роботи без оформлення трудових договорів.

Відповідно до ч.1 статті 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Нормами статті 24 КЗпП встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу . Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 Цивільного кодексу).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт чи послуг.

Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Зокрема в розділі 1.2. договорів про надання послуг №291116/3 від 29.11.2016р., №310816/2 від 31.08.2016р., № 021216/7 від 02.12.2016р.: «Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання особисто виконувати роботи: організація прийому та приймання товарів від постачальників на склад магазину Замовника, розміщення та викладка товарів Замовника на торговому обладнанні (вітрини, холодильні камери і т.д.) розміщеному в магазинах Замовника способом, що заохочують імпульсивні покупки товарів», тобто виконують роботу з реалізації товарів що вказує на наявність трудових відносин.

Розділом 4.4. вищевказаних договорів передбачено, що «Під час надання послуг виконувати письмові та усні вказівки Замовника або уповноваженої особи Замовника щодо предмету надання; самостійно виконувати та дотримуватись вимог законодавства з охорони праці, санітарних норм, пожежної безпеки, технічних правил експлуатації обладнання наданого замовником для надання послуг за даним договором; забезпечити належне зберігання документів, матеріалів, технічних засобів і обладнання наданого Замовником для надання Виконавцем послуг за даним договором». Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу, що вказує на підпорядкованість інструкціям з ОП і ППБ підприємства. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку та передбачено ст..142 КЗпПУ, що свідчить про наявність трудових відносин і підпадає під вимоги чинного законодавства про працю України.

В розділі 2.2. договорів про надання послуг від 29.11.2016р., 31.08.2016р., 02.12.2016р. зазначено, що «Послуги надаються Виконавцем на території Замовника. При цьому Замовник забезпечує надання Виконавцю матеріалів, документів, інформації, технічних засобів і обладнання в обсязі необхідному для надання послуг» - підрядник, на відміну від працівника, самостійно організовує і виконує свою роботу, що також свідчить про трудові відносини.

Підрозділом 4.4.3. договорів про надання послуг №291116/3 від 29.11.2016р., №310816/2 від 31.08.2016р., № 021216/7 від 02.12.2016р.передбачено, що «Під час надання послуг виконувати письмові та усні вказівки Замовника або уповноваженої особи Замовника щодо предмету надання», що свідчить про нормування праці. Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності. Відповідно до основних форм витрат праці виділяють дві групи об'єктів нормування праці: витрати робочого часу і витрати робочої сили. Норми виробітку — це встановлений обсяг роботи, який працівник (група працівників відповідної кваліфікації) повинен виконати (виготовити) за одиницю робочого часу за певних організаційно-технічних умов. Норма часу — це кількість робочого часу, яка витрачається на виробництво одиниці продукції чи роботи. Вона також прийматися в розрахунку на одного робітника або їх групу. Норма часу є показником, оберненим до показника норми виробітку — чим нижче норма часу, тим вище норма виробітку. Норми часу і норми виробітку застосовуються при відрядній оплаті праці, коли її величина залежить від обсягу виконаної роботи чи виробленої продукції. Частина перша ст. 85 КЗпП вимагає, щоб норми праці встановлювалися для працівників, які їх виконують, що також свідчить про трудові відносини.

Таким чином, з огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, суд критично оцінює аргументи позивача про цивільно-правовий характер відносин між ним та гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Праця за цими договороми не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності магазину з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу за фактичний період часу.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку правовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки тощо.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв’язку з чим, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю “ОПТТОРГ -15" , не повертаються.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПТТОРГ -15" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису, – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1