Постанова № 72723509, 06.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2373/18

Номер справи місцевого суду: 522/1121/16-ц

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

В січні 2016 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11101418000 від 21.12.2006 р. у загальному розмірі 30 818,53 доларів США та 22881,75 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 27618,00 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитними коштами - 3200,53 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 9225,73 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 13656,02 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно з договором про надання споживчого кредиту № 11101418000 від 21.12.2006 р. Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», назва якого згодом була змінена на ПАТ «УкрСиббанк», надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті в сумі 43 800, 00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату укладання цього договору дорівнювало 221 190,00 грн., на строк користування 252 місяці, з 21.12.206 р. по 21.12.2027 р., із сплатою процентів за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, за процентною ставкою у розмірі 11,3 % річних, з переглядом процентної ставки кожного наступного місяця кредитування відповідно до умов цього договору, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в терміни, розмірі та на умовах, що встановлені цим договором, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 21.12.2027 року (далі - Кредитний договір).

13 вересня 2010 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, за умовами якої сторони домовились, що з 13 вересня 2010 р. за використання кредитних коштів за договором встановлюється процентна ставка у розмірі 11,3 % річних в доларах США, якщо після підписання цієї додаткової угоди не буде встановлена інша процентна ставка згідно умов договору.

Наданий ОСОБА_3 кредит забезпечений порукою ОСОБА_4, про що 21.12.2006 р. між позивачем і поручителем ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 80545.

Однак встановлені цим договором терміни повернення наданого кредиту та терміни сплати відсотків за кредит ОСОБА_3 не дотримувала.

У зв'язку з цим, 30.07.2015 року позивач рекомендованою кореспонденцією направив на адресу відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 письмові вимоги, відповідно за вих. №30-11/27384 та за вих. № 30-11/27383, згідно з якими вимагав від відповідачів дострокового повернення кредиту та плати за кредит у повному обсязі протягом 31 календарного дня з дати одержання ними цієї письмової вимоги банку.

Проте відповідачі залишили цю вимогу банку без задоволення.

Посилаючись на невиконання відповідачами своїх зобов'язань за цим договором щодо повернення кредитних коштів та внесення плати за користування кредитними коштами у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором, просили їх вимоги задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 30818 (тридцять тисяч вісімсот вісімнадцять) доларів США 53 центи та 22881 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 75 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 27618,00 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитними коштами - 3200,53 дол. США; пеня за прострочення сплати кредиту - 9225,73 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 13656,02 грн., а також у відшкодування судового збору 10336 (десять тисяч триста тридцять шість) грн. 54 коп.

В іншій частині позовних вимог, у тому числі у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення з урахуванням звільнення від сплати штрафних санкцій.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що у відповідності до ст. 1054 ЦК УкраїниАкціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», назва якого згодом була змінена на ПАТ «УкрСиббанк», надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті в сумі 43 800, 00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату укладання цього договору дорівнювало 221 190,00 грн., на строк користування 252 місяці, із сплатою процентів за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, за процентною ставкою у розмірі 11,3 % річних, з переглядом процентної ставки кожного наступного місяця кредитування відповідно до умов цього договору, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в терміни, розмірі та на умовах, що встановлені цим договором, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 21.12.2027 року.

В свою чергу позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст.ст. 526,530,612,625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, згідно з положеннями п.п. 4.6., 5.3., 5.5. Кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 11 цього договору, а позичальник зобов'язується здійснити таке дострокове повернення.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції встановив, що встановлені цим договором терміни повернення наданого кредиту та терміни сплати відсотків за кредит ОСОБА_3 не дотримувались.

У відповідності до розділу 12 Кредитного договору, а також відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України, сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8, 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту від банку.

При цьому, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банку, термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 41 календарний день від дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

У зв'язку з цим, 30.07.2015 року позивач рекомендованою кореспонденцією направив на адресу відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, письмові вимоги, відповідно за вих. №30-11/27384 та за вих. № 30-11/27383, згідно з якими вимагав від відповідачів дострокового повернення кредиту та плати відсотків за користування ним у повному обсязі протягом 31 календарного дня з дати одержання ними цієї письмової вимоги банку.

Однак, оскільки відповідачі залишили вищевказані вимоги банку без задоволення, ПАТ «УкрСиббанк» звернувся за даним позовом до суду.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідно до п. 7.1. Кредитного договору, за порушення позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісії, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. При цьому пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за Кредитним договором її заборгованість перед позивачем за цим договором станом на 20.10.2015 р. склала у загальному розмірі 30818,53 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (21,617536000грн. за 1 долар США) на вказану дату дорівнює 666220,68 грн., та 22881,75 грн., із яких: заборгованість за кредитом - 27618,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ дорівнює 597033,11 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитними коштами - 3200,53 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ дорівнює 69187,57 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 9225,73 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 13656,02 грн.

Оскільки зазначений розрахунок ПАТ «УкрСиббанк» відповідає обставинам справи та не спростований відповідачами, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача до ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

З огляду на викладені обставини в їх сукупності, доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_3 про безпідставність здійснених нарахувань, є необгрунтованими і не підтверджуються наявними у справі доказами.

Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивачем двічі за одне й те ж порушення нараховані штрафні санкції.

Так, як вбачається з матеріалів справи, сторонами узгоджувались обставини щодо зміни процентної ставки за кредитом. Відповідно до абз. 2 п.1.3.1 Договору - після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду. В п. 2 Додаткової угоди №2 зазначено, що за користування кредитом понад встановлений договором термін, банк нараховує процентну ставку у двічі більшому розмірі. Таке збільшення процентної ставки не є штрафом або пенею.

Що стосується штрафу та пені, то у відповідності до Розділу 7 Кредитного договору вони застосовуються за різні порушення умов Кредитного договору. Так, згідно п.7.1 пеня застосовується за порушення позичальником термінів погашення грошових зобов'язань, зокрема, термінів повернення кредиту.

В свою чергу штраф стягується за порушення, передбачені п.п.7.2, 7.3, 7.6 - за нецільове використання кредиту, відмови у наданні Банку матеріалів щодо перевірки забезпечення кредиту, який між тим судом не стягується і в розрахунок заборгованості не включений.

Що стосується клопотання заявника апеляційної скарги ОСОБА_3 про витребування у справі додаткових доказів, а саме оригіналу кредитної справи (а.с.208-209), то колегія суддів у його задоволенні відмовила, оскільки всі належні копії кредитної справи маються в матеріалах справи, не викликають у колегії суддів сумнівів. Крім того, боржником ОСОБА_3 не заперечується сам факт отримання нею в кредит грошових коштів, а виникнення заборгованості пояснюється її хворобою та неможливістю виконувати умови договору.

Разом з тим, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до поручителя - ОСОБА_4, оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 523/9059/16-ц від 14 лютого 2017 року визнано припиненим договір поруки № 80545 від 21.12.2006 р., укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 (а.с. 158).

Крім того, дане судове рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 в апеляційному порядку не оскаржується.

Що стосується судових витрат у сумі 10336,54 грн., пов'язаних зі сплатою позивачем судового збору, то суд першої інстанції безпідставно їх стягнув на користь позивача з відповідача ОСОБА_3, оскільки остання є інвалідом 2 групи (а.с. 218), а тому звільнена від сплати судового збору.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне виключити із резолютивної частини рішення вказівку суду на те, що судовий збір у сумі 10336,54 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у відповідності до ч.6 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне компенсувати ПАТ «УкрСиббанк» сплачений ним судовий збір у сумі 10336,54 грн., що складає 1,5% від загальної суми задоволених позовних вимог (689 102,43 грн.), за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 12.03.2018 року

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Н.А. Кононенко