Постанова № 72719503, 13.03.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року

м. Рівне

Справа №569/7599/16

Провадження № 22-ц/787/124/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Григоренка М.П., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2017 року (суддя – Бердій М.А., ухвалене о 16 год. 59 хв.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

14 червня 2016 року ПАТ "Укргазбанк" звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ "Укргазбанк" подало апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відповідно до п.1.1. кредитного договору позичальнику надано кредит на строк з 13 листопада 2006 року по 12 листопада 2018 року.

29 грудня 2015 року банк надіслав відповідачу претензію про повернення заборгованості по кредиту, проте, дана претензія не виконана, заборгованість відповідач не погасив, таким чином договірні відносини між банком та позичальником на даний час тривають, кредитний договір не розірваний, не оскаржений та не змінений ні сторонами договору ні рішенням суду.

Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2017 року скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судом встановлено, що 13 листопада 2006 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" (правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 47/06/К-Ф, додатковий договір №1 від 11 липня 2007 року, згідно умов даного договору (зі змінами і доповненнями) відповідачу надано кредит в розмірі 37000,00 доларів США, на строк з 13 листопада 2006 року по 12 листопада 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5% річних.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №47/06Л-Ф.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №2-2489/11 від 17 березня 2011 року, яке було частково змінене рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року, позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку грошові кошти: сума кредиту, що стягується достроково – 24771,00 дол. США, прострочена заборгованість по кредиту – 4839,18 дол. США, прострочена заборгованість по процентах – 1904,18 дол. США, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту – 1860,25 дол. США, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів – 6946,96 грн., а всього: 31514,36 дол. США та 8807,21 грн. У задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовлено.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в позові, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань утворилась поточна заборгованість по процентах – 392,59 дол. США, прострочена заборгованість по процентах – 17935,44 дол.США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності становить – 11756,05 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів становить – 11628,22 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного договору, строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі за вимогами по поверненню: процентів за користування кредитом та суму заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків понесених банком під час виконання умов цього договору.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252 – 255 ЦК України.

21 листопада 2016 року, представник відповідача ОСОБА_2 заявила клопотання про застосування строків позовної давності, обґрунтовуючи його тим, що банк дізнався про порушення своїх прав в день винесення Рівненським міським судом рішення 17 березня 2011 року про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №47/06/К-Ф (а.с. 65).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов.

Таким чином, порушення прав кредитора та відповідно, момент виникнення права на позов, тобто можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, настало 17 березня 2011 року, однак з вимогою про стягнення заборгованості та з даною позовною заявою до суду позивач звернувся лише 14 червня 2016 року, тобто поза межами трирічного строку, передбаченого ст. 261 ЦК України.

Врахувавши вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування щодо заявлених вимог, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 274, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 березня 2018 року

Головуюча

Судді :