Ухвала суду № 72708004, 14.03.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

в частині позовних вимог

"14" березня 2018 р. справа № 340/687/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій щодо обмеження виплати пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач, ОСОБА_1.) 20.12.2017 звернувся у Верховинський районний суд Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі по тексту також - відповідач, Косівське об'єднане Управління ПФУ в області) про визнання неправомірними дій щодо обмеження виплати пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання до вчинення дій.

Верховинським районним судом Івано-Франківської області у відповідності до вимог частини 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) без вирішення питання про відкриття провадження у справі ухвалою від 21.12.2017 матеріали за вказаним адміністративним позовом направлено за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 надійшли 23.01.2018.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом, за наслідками виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 12.02.2018, на підставі статей 260-261 КАС України відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведенням судового засідання та виклику сторін.

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить: визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі щодо обмеження виплати пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 20 грудня 2016 року; а також зобов'язати Косівське об'єднане Управління ПФУ в області виплатити нараховані суми пенсії без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 20 грудня 2016 року з врахуванням проведених виплат пенсії; здійснювати в подальшому проведення виплати пенсії по інвалідності без такого обмеження та нарахувати компенсацію втрати частини доходів на недовиплачені суми пенсії з 20 грудня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, посилаючись на дію з 1 січня по 31 грудня 2016 року і з 1 січня по 31 грудня 2017 року положень частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі по тексту також - Закон №2262-XII), без врахування висновків рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року за №7-рп/2016 (справа 1-38/2016), яким визнано положення частини 7 статті 43 Закон №2262-XII такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), відмовив з 20.12.2016 у виплаті пенсії в повному розмірі без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. На переконання позивача, Конституційний Суд України, мотивуючи своє рішення констатував, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлено Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб. З урахуванням вказаного вважає необґрунтованим обмеження максимального розміру пенсії сумою не більше 10 740,00 гривень, яке на період з 1 січня по 31 грудня 2016 і з 1 січня по 31 грудня 2017 року введено в дію відповідними редакціями другого речення частини 7 статті 43 Закон №2262-XII, а дії відповідача по не виплаті з 20 грудня 2016 року належної пенсії в повному розмірі - протиправними.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.02.2018 (а.с. 39-41). Відповідач, серед іншого, вважає, що позивач частково пропустив, встановлені КАС України, строки звернення до суду щодо заявлених позовних вимог.

Досліджуючи матеріали адміністративного позову судом встановлено, що позивач неодноразово, зокрема, 22 березня 2017 року, 07 серпня 2017 року та 15 листопада 2017 року, звертався до Верховинського відділу обслуговування громадян Косівського об'єднаного Управління ПФУ в області із заявою про виплату позивачу пенсії по інвалідності, призначену на підставі Закону №2262-XII, без обмеження сумою 10 740,00 гривень із 20 грудня 2016 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних заяв (а.с. 6-8).

Як стверджує позивач в заяві про поновлення строків звернення до суду від 07.02.2018, не отримавши відповіді на дані звернення, 11 грудня 2017 року, на особистому прийомі в заступника начальника Косівського об'єднаного Управління ПФУ в області в усній формі дізнався про відмову у виплаті пенсії без обмежень згідно рішення Конституційного Суду України, про що 15.12.2017 отримав письмову відповідь за №122/Т-15 (а.с. 25, 30-31).

Дана відмова обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 визнано неконституційною частину 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка обмежена періодом застосування з 1 січня по 31 грудня 2016 року. Однак, Законом України від 06.12.2016 за №1774-19 в частину 7 статті 43 Закону №2262-XII заново внесено зміни, за змістом яких з 1 січня по 31 грудня 2017 року впроваджено аналогічне граничне обмеження розміру відповідної пенсії.

Посилаючись на вищевказану обставину, позивач в адміністративному позові і в заяві від 07.02.2018 просить поновити строк звернення до суду, так як про порушення своїх прав дізнався тільки 11 і 15 грудня 2017 року.

12.02.2018 суд відкрив провадження у справі, зазначивши в ухвалі, що на момент вирішення питання про відкриття провадження, станом на 12.02.2018, підстав залишення ОСОБА_1 без розгляду позовної заяви у зв'язку із не дотриманням строку звернення до суду, не встановлено.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За приписами частини 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Безпосередній зміст і тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України.

Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за змістом якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За наведених обставин суд вважає, що положення статті 55 Закону №2262-XII регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України. У разі ж, якщо право позивача на отримання цих сум пенсій відповідачем визнано не було, що і стало підставою звернення до суду, то застосуванню підлягають положення статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 28 жовтня 2015 року (№1715/21240/12).

Враховуючи те, що позивачу за минулий період пенсія нарахована не в повному обсязі, належний розмір якої не нарахований відповідачем, а відмова у вказаному є предметом оскарження і підставою звернувся до суду із адміністративним позовом, суд вважає за необхідне застосувати положення статей 122, 123 КАС України.

Так, згідно вимог частини 2, абзацу другого частини 4 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З аналізу вищевказаних законодавчих норм слідує, що процесуальний закон обмежує право звернення особи до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд встановлює обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та "добросовісність" заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне чи недбале ставлення особою, яка звертається в суд (планує звернутися), до правил обчислення і застосування відповідних строків такого звернення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 вперше звернувся до Верховинського відділу обслуговування громадян Косівського об'єднаного Управління ПФУ в області 22 березня 2017 року із заявою про виплату позивачу пенсії по інвалідності, призначену на підставі Закону №2262-XII без обмеження сумою 10 740,00 гривень із 20 грудня 2016 року.

В даній заяві позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 (справа1-38/2016), яким визнано, зокрема, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними), просив виплачувати пенсію по інвалідності без обмеження сумою 10 740,00 гривень із 20 грудня 2016 року (а.с 6).

Отже, позивачу станом на 22 березня 2017 року було відомо про порушення своїх прав, отримання виплати пенсії не в належному розмірі і обставини про відсутність правомірних підстав для обмеження розміру пенсії згідно рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року.

Позивач звернувся в суд за захистом порушеного права 20.12.2017.

З огляду на вказане, виходячи з положень статті 122 КАС України, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо: визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі щодо обмеження виплати пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року; зобов'язання Косівське об'єднане Управління ПФУ в області виплатити нараховані суми пенсії без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність за період з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року; нарахування компенсації втрати частини доходів на недовиплачені суми пенсії за період з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року.

Суд вважає неповажними підстави пропущення строків звернення до суду, які вказані ОСОБА_1 у заяві від 07.02.2018 про поновлення строку звернення до суду, оскільки, як встановлено судом, позивачу станом на 22 березня 2017 року вже було відомо про порушення своїх прав.

Про обставини щодо нарахування не в повному розмірі належної пенсії і відсутності правомірних підстав для обмеження виплат пенсії згідно рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року, підтверджує зміст заяви ОСОБА_1 від 22.03.2017 (а.с. 6).

Будь яких інших причин не звернення до суду в строк, визначений статтею 122 КАС України, чи обставин, які об'єктивно перешкоджали такому зверненню, ОСОБА_1 в заяві від 07.02.2018 не навів, доказів на їх підтвердження не надав.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.

Враховуючи наведене, керуючись частиною 2 статті 122, частиною 3 статті 123, пунктом 8 частини 1 статті 240 та статями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати підстави про поновлення строку звернення до суду, вказані ОСОБА_1 у заяві від 07.02.2018, не поважними.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій щодо обмеження виплати пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання до вчинення дій, в частині позовних вимог з приводу:

- визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі щодо обмеження виплати пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року, неправомірними;

- зобов'язання Косівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити нараховані суми пенсії без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність за період з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року та нарахування компенсації втрати частини доходів на недовиплачені суми пенсії за період з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.