Постанова № 72696690, 13.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/114/2018(м)

222/200/16-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року місто Маріуполь

справа № 222/200/16-ц

провадження № 22-ц/775/114/2018(м)

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Гаврилової Г.Л., Зайцевої С.А.,

секретар судового засідання Сидельнікова А.В.,

сторони: позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Донецької області у складі судді Доценко С.І. від 23 жовтня 2017 року

в с т а н о в и в:

17 лютого 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі ПАТ АК «Укргазбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 липня 2012 року між ПАТ АК «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 83-Ф/12-45, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 153 304,00 грн на придбання автомобіля TOYOTA модель YARIS, 2012 року випуску, зі сплатою 16,1% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 26 липня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу автомобіля TOYOTA модель YARIS, 2012 року випуску, нотаріально посвідчений 27 липня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 1188.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, утворилась заборгованість, яка станом на 17 грудня 2015 року становить 76 638 грн 49 коп. та складається із: строкової заборгованості за кредитом в розмірі 63 410,57 грн, простроченої заборгованості по кредиту - 11 567,44 грн., поточної заборгованості по процентах - 593,35 грн та простроченої заборгованості по процентах - 1 067,13 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості та понесені судові витрати.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АК «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 83-Ф/12-45 від 27 липня 2012 року, яка утворилась станом на 17 грудня 2015 року, у розмірі 76 638 грн 49 коп. та судовий збір в розмірі 1 264 грн 55 коп., а всього 77 903 грн 04 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 113,45 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в рішення суд навів неправдиві висновки, оскільки вона не відмовлялась і не відмовляється сплатити заборгованість за кредитом, яка виникла у зв'язку з втратою роботи та необхідністю переїзду до м. Одеси у пошуках роботи та нового житла. Вона неодноразово зверталась до банку з листами через електронну пошту та письмово про реструктуризацію боргу, але її звернення не розглянуті.

20 лютого 2018 року ПАТ АК «Укргазбанк» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалене у справі рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що в апеляційній скарзі не зазначено будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права, допущених судом першої інстанції, а всі доводи фактично зведені до переоцінки наданих відповідачем доказів. ОСОБА_1 зазначає, що вона не відмовляється виконувати умови кредитного договору в добровільному порядку, а просто не має змоги це робити в силу скрутного матеріального становища та життєвих обставин, що не врахував суд при ухваленні рішення. Проте виходячи з предмету позову, наявність або відсутність звернень відповідача до позивача, майновий стан відповідача на час розгляду справи не мають відношення до предмету доказування та суті спору. Відповідач не заперечує факт укладання кредитного договору, отримання кредитних коштів, порушення нею умов кредитного договору та не оспорює суму заборгованості за кредитним договором.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони, які повідомлені належним чином, не з'явилися, позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін. Відповідач ОСОБА_1 причин неявки в судове засідання не повідомила.

Відповідно до ст. 367 ч.1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного з позивачем договору від 27 липня 2012 року № 83-Ф/12-45 отримала кредит в сумі 153 304,00 гривні на придбання автомобіля TOYOTA модель YARIS, 2012 року зі сплатою 16,1% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 26 липня 2017 року у порядку передбаченому договором, або достроково відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до договору застави від 27 липня 2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко Я.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1188, автомобіль TOYOTA модель YARIS, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є предметом застави за кредитним договором № 83-Ф/12-45 від 27 липня 2012 року і за згодою сторін оцінений в 170 338,19 грн.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала належним чином і станом на 17 грудня 2015 року утворилась заборгованість перед банком в розмірі 76 638 грн 49 коп, яка складається із: строкової заборгованості за кредитом в розмірі 63 410,57 грн, простроченої заборгованості по кредиту в сумі 11 567,44 грн, поточної заборгованості по процентах в розмірі 593,35 грн та простроченої заборгованості по процентах в сумі 1 067,13 грн.

Відповідно до претензії від 22 грудня 2015 року ОСОБА_1 запропоновано протягом 15 днів, з дня отримання претензії сплатити в повному обсязі заборгованість за кредитним договором № 83-Ф/12-45 від 27 липня 2017 року, яка станом на 17 грудня 2015 року складала 76 638,49 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог банку, оскільки внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору відповідачем станом на 17 грудня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 76 638,49 грн, яку відповідач в добровільному порядку на вимогу банку не сплатила.

У судовому засіданні знайшов підтвердження факт порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору та свого грошового зобов'язання перед позивачем, що не заперечувала і сама відповідач, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі та відповідно до положень ст.88 ЦПК України (в редакції яка діяла на час ухвалення рішення) розподілив судові витрати, понесені позивачем при звернені до суду.

В апеляційній скарзі не зазначено будь-яких норм процесуального або матеріального права, які, на думку, ОСОБА_1 порушені судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі зауважується, що суд не врахував її звернень до банку, що вона не відмовляється виконувати умови кредитного договору, а просто не має можливості це зробити в силу скрутного матеріального становища та життєвих обставин.

Зазначені доводи не спростовують фактичних обставин справи, а саме: факту невиконання умов кредитного договору, підстав нарахування та розміру кредитної заборгованості та наслідків невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором.

Як зазначено вище, відповідно до положень ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Наявність або відсутність звернень відповідача до банку, майновий стан відповідача на час розгляду справи не мають відношення до предмету доказування по суті спору. Відповідач не заперечує укладання кредитного договору, отримання кредитних коштів, порушення умов кредитного договору та не оскаржує суму заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Г.Л. Гаврилова

С.А. Зайцева