Постанова № 7269586, 14.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14.12.2009 р.                                                                                           № 2а- 38063/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Циганенко О.П., Думнов С.О.

Відповідача: Єсіна О.В.

3-я особа: Лутай О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфа-Україна" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова; 3-я особа - Харківська митниця про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфа-Україна" на постанову Господарського суду Харківської області від 11.06.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2007 р. по справі АС-42/169-07 про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2007 р. № 0000071610/0 задоволено. Постанову Господарського суду Харківської області від 11.06.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2007 р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, яким було відкрито провадження по цій справі.

Представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфа-Україна" (далі – позивач, ТОВ «Макфа-Україна»), в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2007 року № 0000071610/0 про завищення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2006 року у розмірі 234 484,00 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі – відповідач, ДПІ Орджонікідзевського району м. Харкова), надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою правову позицію та просить суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на матеріали перевірки.

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Харківська митниця, до суду прибула та надала письмові пояснення, в яких виклала свій погляд на обставини справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників адміністративного процесу та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову на підставі такого.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт виїзної позапланової перевірки ТОВ «Макфа-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період грудень 2006 року № 243/16-32018768 від 20.03.07р., що був складений фахівцями ДПІ Орджонікідзевського району м. Харкова.

Висновки Відповідача, викладені в зазначеному акті, свідчать про порушення ТОВ «Макфа-Україна» п. 4.1, 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закону «Про ПДВ»), з підстав того, що ТОВ «Макфа-Україна» не вірно визначає базу оподаткування по товарам імпортного походження, реалізованих на території України.

Правова позиція Відповідача обґрунтована наступним:

-          ТОВ «Макфа-Україна» здійснювало розмитнення імпортованого товару та сплачувало податок на додану вартість, виходячи з митної вартості такого товару, що була визначена митницею;

-          ТОВ «Макфа-Україна» після розмитнення товару та сплаті всіх обов’язкових платежів у тому числі ПДВ, реалізовувало товар контрагентам – резидентам Україна, беручи за основу фактурну вартість цього ж товару, яка нижче митної вартості, визначеної митницею, внаслідок чого сума зобов’язань з податку на додану вартість від продажу таких товарів нижча за суму сплаченого податку на додану вартість при розмитнені товару, що призводе до постійного від’ємного значення з податку на додану вартість.

Вказані обставини на думку Відповідача, свідчать про заниження ТОВ «Макфа-Україна» своїх зобов’язань з податку на додану вартість та відповідно завищення бюджетного відшкодування за грудень 2006 року у розмірі 234484,00 гривень.

Судом встановлено, що ТОВ «Макфа-Україна» здійснює імпорт товару (макаронні вироби, виробництва ВАТ «Макфа», Росія) з Російської Федерації на підставі укладеного договору з ВАТ «Макфа». ТОВ «Макфа-Україна» та ВАТ «Макфа» є пов’язаними особами.

Податкові зобов’язання з ПДВ при ввозі товару визначаються відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону «Про ПДВ», де база оподаткування ПДВ є договірна вартість, але не менше митної вартості. Під ввозом розуміється, відповідно до п. 3.1.2 закону «Про ПДВ» - ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

Пояснення Харківської митниці свідчать, що митна вартість товару, при його розмитнені була визначена на підставі положень розділу ХІ Митного кодексу, шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості, порядок застосування яких викладений в ст.ст. 266-273 Митного кодексу України.

Відповідно до Інструкції від 1997.07.09. "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", митна вартість - вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України від 16 березня 2001 р. N 109/188 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 2001 р. за N 261/5452 «Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України пунктом 2.1 передбачено, що контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

Відповідно до Закону України «Про податкову службу в Україна» та вказаного митного законодавства України, у Відповідача відсутні повноваження, щодо визначення правомірності чи оскарження встановлення митної вартості та визначення податкових зобов’язань з ПДВ при ввезені імпортованого товару.

Таким чином, оскільки, митниця прийняла належним чином оформлені та подані декларантом ТОВ «Макфа-Україна» митні декларації, то обчислення митної вартості ТОВ «Макфа-Україна» та визначення бази оподаткування імпортованого товару відповідно до п 4.3 Закону «Про ПДВ», було здійснено у відповідності до чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник Харківської митниці підтвердив відсутність претензій до ТОВ «Макфа-Україна» стосовно визначення митної вартості, сплаті податку на додану вартість та інших обов’язкових платежів та зборів при розмитнені товару.

Претензії Відповідача, щодо визначення митної вартості товарів, визначенні зобов’язань по сплаті податку на додану вартість та віднесення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту відсутні.

Пунктом 7.2.7 Закону «Про ПДВ» передбачено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Пунктом 7.5.2 вказаного закону, передбачено, що датою виникнення права на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Судом встановлено, що ТОВ «Макфа-Україна» у відповідності до законодавства при розмитнені товару сплатило податок на додану вартість грошовими коштами зі свого поточного рахунку виходячи з митної вартості товару, а отже має право на податковий кредит, що належним чином було відображено у податковому та бухгалтерському обліку і звітності підприємства.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Макфа-Україна» здійснює реалізацію товару (макаронні вироби, виробництва ВАТ «Макфа», Росія) в Україні контрагентам – резидентам України, які не є пов’язаними особами, на підставі укладених договорів.

При визначені бази оподаткування, при здійснені вказаних господарських відносин, ТОВ «Макфа-Україна» діяла відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 Закону «Про ПДВ», виходячи із договірної ціни, але не нижче звичайних цін, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР» (надалі – закон «Про прибуток») п. 1.20.1. - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до Закону «Про прибуток...» п. 1.20.8 - обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідач не виконав зазначені приписи і не надав до суду жодного доказу та нормативного обґрунтування порушення з боку ТОВ «Макфа-Україна» визначення бази оподаткування, відповідно до п. 4.1 ст. 4 закону «Про ПДВ», тобто не довів відмінність договірної ціни в угодах ТОВ «Макфа-Україна» з резидентами України і звичайних цін.

Позивач, надав до суду і суд прийняв до уваги висновок Харківської торгово-промислової палати, щодо відповідності звичайним цінам, цін продажу товару ТОВ «Макфа-Україна» своїм контрагентам – резидентам України.

Судом встановлено, що ТОВ «Макфа-Україна» правомірно, у відповідності до вимог п. 4.1 ст. 4 закону «Про ПДВ» при реалізації товару контрагентам – резидентам України на території України, визначило свої зобов’язання з ПДВ, виходячи з договірної вартості товару, що відповідає рівню звичайних цін, що діють в Україні і відповідно до ст. 7 закону «Про ПДВ» належним чином відобразило у податковому та бухгалтерському обліку і податковій звітності свої податкові зобов’язання з ПДВ.

Згідно з п. 7.7.1 Закону «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що відповідно до п. 7.7.4 вказаного закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників, що і було зроблено ТОВ «Макфа-Україна».

Як встановлено судом, для ТОВ «Макфа-Україна» зобов’язання з ПДВ виникають двічі:

-          у перше: при ввозі товару на митну територію України, де база оподаткування ПДВ є договірна вартість, але не менше митної вартості – п. 4.3 Закону «Про ПДВ», при цьому Позивач діяв у відповідності та в порядку передбаченому законодавством України;

-          у друге: при поставці товарів покупцям – резидентам України, де база оподаткування ПДВ є договірна вартість, але не менше звичайних цін – п. 4.1 закону «Про ПДВ», при цьому Позивач діяв у відповідності та в порядку передбаченому законодавством України

Таким чином, є помилковим ототожнення бази оподаткування податком на додану вартість, що передбачені п.4.1 та п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки встановлення законодавцем прямого співвідношення, що звичайна ціна не може бути нижчою митної вартості товару у наведених нормах відсутнє.

Отже, висновок, що наведений в акті перевірки Відповідача, про порушення ТОВ «Макфа-Україна» п. 4.1, 4.3 ст. 4 закону «Про податок на додану вартість», щодо не вірного визначення бази оподаткування по товарам імпортного походження, реалізованих на території України резидентам України не відповідає законодавству України.

Суд приймає до уваги висновки Вищого адміністративного суду України, що наведені в ухвалі від 02 квітня 2009 р. по справі № АС-42/169-07 (к/с № К-24357/07) про задоволення касаційної скарги позивача та скасування Постанови Господарського суду Харківської області від 11.06.2007р. у справі № АС-42/169-07 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2007р. у справі № 22-а-1413/07.

Вищій адміністративний суд України зазначив, що при здійсненні реалізації продукції на території України, необхідно застосовувати вимоги п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», тоді як предмет регулювання п. 4.3 вказаного закону стосується товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку.

Судова колегія Вищого адміністративного визначила помилковим ототожнення складових елементів, що ставляться до визначення бази оподаткування податком на додану вартість у п.4.1 та п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки встановлення законодавцем прямою співвідношення, що звичайна ціна не може бути нижчою митної вартості товару у наведених нормах відсутнє.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано, у зв’язку з чим податкове повідомлення – рішення від 30 березня 2007 року № 0000071610/0 про завищення заявленої сум бюджетного відшкодування за грудень 2006 року у розмірі 234484,00 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст. 71, 94, 160, 161,162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Макфа-Україна" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова; 3-я особа - Харківська митниця про скасування податкового повідомлення-рішення –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова від 30 березня 2007 року № 0000071610/0 про завищення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2006 року у розмірі 234484,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Макфа-Україна» (61000, м. Харків, пров. Кільцевий, 1, код ЄДРПОУ 32018768, р/р 26007101343001 в ЗАТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300346) в розмірі 3,40 грн. (три грн. сорок коп.) судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 21.12.2009р.

Суддя                                         П'янова Я.В.