Рішення № 72682907, 27.02.2018, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/3066/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі ШЕВНІ І.С.

за участю :

представника ОСОБА_1 місцевої прокуратури – ОСОБА_2

представника ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу №572/3066/17 за позовом ЗАСТУПНИКА КЕРІВНИКА САРНЕНСЬКОЇ МІСЦЕВОЇ ПРОКУРАТУРИ в інтересах ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь міського бюджету м.Сарни 289 495 грн. збитків у формі упущеної вигоди, спричинених не укладанням договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м.Сарни, а також понесені позивачем судові витрати.

Згідно із позовною заявою позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювали будівництво індивідуальних гаражів по вул.17 Вересня,70 м.Сарни Рівненської області, а тому, відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення ОСОБА_1 міської ради №996 від 27 грудня 2012 року зобов’язані внести кошти у розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта нежитлових будівель та споруд – в якості пайової участі у розвитку інфраструктури міста Сарни. Оскільки відповідачами було порушено вказане зобов’язанні, вони мають відшкодувати ОСОБА_1 міській раді збитки у формі упущеної вигоди у сумі 289 495 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала повністю, дала пояснення відповідно до змісту позовної заяви. Крім цього, представник позивача зазначила, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 міською радою та ОСОБА_5, ОСОБА_4 не є договірними, а виникають безпосередньо із норм Закону, який зобов’язовує забудовників приймати участь у розвитку інфраструктури міста Сарни шляхом здійснення пайового внеску.

Відповідачами було подано суду відзив на позов, відповідно до якого стороною вказано, що долучені позивачем листи ОСОБА_1 міської ради містять виключно рекомендацію щодо укладення договору про пайову участь, що відповідає змісту рішення Сарненької міської ради № 996 від 27 грудня 2012 року, яке містило рекомендаційний характер з приводу пайової участі. Крім того, сторона зазначає, що вказане рішення на даний час не є чинним, оскільки втратило чинність на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради №216 від 20 липня 2016 року, яке вже і містить посилання на обов’язок забудовника прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури міста Сарни. Також, відповідачі зазначають, що жодних договорів між сторонами з приводу пайової участі укладено не було, а тому відсутні і підстави для відшкодування позивачу будь-якої шкоди.

Позивачем суду подано відповідь на відзив, у якій сторона зазначає, що пайова участь забудовника у розвитку інфраструктури міста Сарни є безумовним обов’язком такого забудовника, що є підставою для відшкодування шкоди, зазначеній у позові.

Клопотань сторонами заявлено не було.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Представник позивача вказує, що відповідачі були зобов’язані сплатити пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м.Сарни, внаслідок чого заподіяли певну шкоду ОСОБА_1 міській раді.

Таким чином, між сторонами, відповідно до заявлених вимог, існують правовідносини у виді зобов’язання, оскільки в обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у зобов’язанні.

Вказані правовідносини врегульовані нормами ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України – зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зазначеними ст.11 ЦК України, є, окрім іншого, договори та інші правочини, цивільні права можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Із наданої позивачем копії декларації про готовність об’єкта до експлуатації, зареєстрованого Управлінням ДАБІ у Рівненській області 12 грудня 2014 року, встановлено, що відповідачами дійсно було здійснено будівництво індивідуальних гаражів по вул.17 Вересня,70 м.Сарни Рівненської області площею 2 444,2 м2, кошторисною вартістю будівництва 2 894,95 тис.грн. Відповідачами було повідомлено ОСОБА_1 міську раду про початок підготовчих та будівельних робіт, а також про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, про що свідчать надані позивачем копії адресованих ОСОБА_1 міській раді повідомлень від 11 серпня 2014 року за підписом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та від 15 грудня 2014 року за підписом ОСОБА_4

Дійсно, статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Разом з цим, ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Вказані норми права доводять ті обставини, що забудовник зобов’язаний укласти договір до моменту прийняття об’єкт в експлуатацію.

Судом під час судового провадження встановлено, що ОСОБА_1 міській раді було достовірно відомо як про початок проведення відповідачами будівельних робіт, так і про їх закінчення.

Однак, пвказаний договір сторонами укладено нем було.

Під час судового розгляду представник позивача зазначала, що в даному випадку обов’язок сплати пайового внеску виникає безпосередньо із актів цивільного законодавства, а саме : Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому обов’язок відповідачів до сплати вказаного внеску не залежить від наявності договору, в зв’язку із чим позивач і звернувся із вказаним позовом до суду за відсутності укладеного між сторонами по справі договору про пайову участь.

Суд не може погодитись із такою позицією сторони, оскільки Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також усі істотні умови (в тому числі і відповідальність сторін) визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (ч.5, ч.9 ст.40 Закону).

Крім цього, «Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Сарни», який є додатком до рішення ОСОБА_1 міської ради №996 від 27 грудня 2012 року, також встановлено, що пайовий внесок сплачується на підставі договору про пайову участь у створенні інфраструктури м.Сарни, що укладається між замовником та ОСОБА_1 міською радою в особі ОСОБА_1 міського голови (п.4.2 Порядку).

Враховуючи наведене вище, правовідносини між сторонами по справі мали бути врегульовані договором про пайову участь у створенні інфраструктури міста Сарни, яким і мала бути передбачена відповідальність за неналежне виконання умов цього договору – в тому числі і у випадку невиконання замовником умов щодо перерахування коштів в якості пайової участі у розвитку інфраструктури міста Сарни (що вбачається із змісту наданого позивачем типового договору про пайову участь у створенні інфраструктури міста Сарни, який є додатком до рішення міської ради №996 від 27 грудня 2012 року).

Позивачем же ставиться питання відшкодування збитків у відповідності до ст.22 ЦК України за відсутності укладеного між сторонами по справі договору про пайову участь.

Верховний Суд України у постанові від 09.12.2014 року № 5023/4983/12/3-188гс14, яка підтримана постановою Вищого господарського суду від 11.06.2014 року № 5023/4983/12, зазначав, що згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем не було порушено його прав.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання.

Таким чином позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Підставою для отримання ОСОБА_1 міською радою певних коштів в якості пайового внеску мав бути виключно договір, укладений із ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Таким чином, позивачем обрано невірний спосіб захисту цивільних прав.

В даному випадку ОСОБА_1 міська рада після отримання відповідного повідомлення від відповідачів про закінчення будівельних робіт, на думку суду, мала б керуватись нормами глави 52 ЦК України та вдатись до процедури вирішення переддоговірних спорів, встановленої статтею 649 ЦК України, відповідно до якої розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Вказані обставини доводяться, також, копіями наданих позивачем повідомлень від 8 травня 2014 року та 19 жовтня 2017 року, адресованих відповідачам, які підтверджують, що ОСОБА_1 міською радою ініціювалось саме питання укладення договору між сторонами по справі щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста Сарни.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що підстав для відшкодування відповідачами ОСОБА_1 міській раді збитків у формі упущеної вигоди за обставин, вказаних у позовній заяві, немає, оскільки договору, який мав передбачати відповідальність забудовників сторонами укладено не було.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів понесених судових витрат, а саме : суми сплаченого судового збору, оплата якого підтверджується платіжним дорученням №3328 від 11 грудня 2017 року.

Відповідно із ч.1 ст.141 ЦПК України – судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог – не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

На підставі ст.ст. 11, 14, 16, 22, 626, 649, 509, 526 ЦК України, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі ОСОБА_1 міської ради Сарненського району Рівненської області (місце знаходження м.Сарни вул.Широка,31 Рівненської області) про стягнення солідарно з ОСОБА_4 (житель ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_5 (житель ІНФОРМАЦІЯ_2) 289 495 грн. збитків у формі упущеної вигоди, спричиненої неукладанням договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м.Сарни - відмовити повністю, за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області ОСОБА_6