Ухвала суду № 72683120, 01.03.2018, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_________

Справа № 572/1896/17

Провадження № 1-кс/572/119/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року м.Сарни

Слідчий суддя Сарненського районного суду Рівненської області Слободянюк Б.К., за участі секретаря Кудіній А.Р. прокурора Крупенко Ю.А., підозрюваної ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Сарни заступника начальника СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 клопотання про застосування підозрюваній ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ

Слідчим відділенням Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області здійснюється досудове розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017181200000008 від 03.02.2017 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Заступник начальника СВ Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_3 звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з клопотанням про застосування підозрюваній ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в обґрунтування якого посилається на те, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду мотивуючи загрозою можливого покарання від 7 до 12 років чи незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні мотивуючи тим, що свідки є працівниками раніше очолюваним ОСОБА_1 управлінням освіти виконавчого комітету Варашської міської ради.

Згідно матеріалів клопотання ОСОБА_1А підозрюється в тому, що своїми умисними діями, які виразились у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366 КК України та які виразились у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання із зазначених у ньому підстав.

Захисник та підозрювана заперечили проти задоволення клопотання, з підстав його необґрунтованості та недоведеності ризиків, вказали, що ОСОБА_1 має сталі та ґрунтовні соціальні зв’язки, жодного разу не ухилялась від явки за викликом до органів досудового розслідування, про що свідчать і матеріали клопотання, свідки по справі всі допитані, надали необхідні свідчення.

Заслухавши думку учасників процесу в судовому засіданні, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є обов’язковою до застосування на території України, кожен має право на свободу та особисту недоторканість, нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді від 7 до 12 років позбавлення волі, отже відповідно до положень ст. 183 КПК України, до неї може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Разом з тим, ОСОБА_1 має постійне місце проживання та роботи, офіційні джерела доходу, має на утриманні дочку якій потрібен постійний нагляд (ДЦП) , заміжня, при цьому є особою яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, жодного разу не ухилялась від виклику до слідчого чи прокурора.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа.

Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які можуть бути підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування чи подальшого продовження такого. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри чи впливу на свідків, перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають наводити інші підстави для обрання тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

При цьому з урахуванням строків досудового розслідування та вже проведених слідчих дій, тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 слід визнати те, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є надмірним на даний час, та не відповідає принципу співмірності та розумності.

З урахуванням наведеного слід визнати те, що під час розгляду клопотання не було доведено те, що більш м'якій запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та спробам переховуватись від органу досудового розслідування чи незаконним чином впливати на учасників кримінального провадження.

За викладених обставин ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід, який зможе запобігти спробам підозрюваної переховуватись від органу досудового слідства та суду чи незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Враховуючи особу підозрюваної, спосіб її життя, слід застосувати до неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків визначених ч5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст.177,178,179,184, 192-194,196,198, 202,205, 395,532,534 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 такі обов'язки:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована за адресою: м.Вараш, мікрорайон ОСОБА_3, 43, кВ. 56, проживає м.Вараш, мікрорайон Перемоги, 43, кВ. 94 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання заступнику начальника СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;

Роз'яснити підозрюваноій, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Строк дії ухвали визначити до 01 травня 2018 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника начальника СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3В

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 05 березня о 17 год. 30 хв.

Слідчий суддя