Постанова № 7268247, 18.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-17663/09/0570

час прийняття постанови: 12-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Чучко В.М.

при секретарі                                                  Каморнікові Д.Ю.

за участю представника позивача – Коцаренка О.В. (ПП «УКРТЕХМЕДСЕРВІС», рішення про призначення директором від 05.05.2009 року), представники відповідача не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «УКРТЕХМЕДСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсною податкової вимоги № 1/425 від 28.09.2009 року,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «УКРТЕХМЕДСЕРВІС» (надалі – приватне підприємство, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання нечинною першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у м. Краматорську (далі – ДПІ, відповідач) від 28.09.2009 року № 1/425.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем своєчасно надано платіжне доручення до банку про сплату суми податку на прибуток приватних підприємств, що підтверджується копією платіжного доручення з відповідними відмітками банківської установи та листом банку, проте вказана сума не була оплачена банком у встановлений законодавством строк, при цьому за твердженням позивача він вчинив всі необхідні дії щодо сплати податку, залежні від нього. Зважаючи на те, що банком наведена сума сплачена лише 15.01.2009 року, відповідачем направлена на адресу позивача перша податкова вимога від 28.09.2009 року № 1/425, яку у зв’язку з наведеними обставинами останній вважає незаконною, а тому просить скасувати її у судовому порядку.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що оскільки сума податку на прибуток приватних підприємств фактично приватним підприємством не сплачена у встановлений строк, відповідач мав всі необхідні правові підстави для складання та направлення на адресу підприємства першої податкової вимоги; при цьому на думку відповідача не має значення момент надання платником платіжного документу до банку, оскільки податкове зобов’язання вважається сплаченим у момент фактичного перерахування суми податку до відповідного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – приватне підприємство «УКРТЕХМЕДСЕРВІС» є юридичною особо за законодавством України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 05.05.2009 року; статут зареєстрований 05.05.2009 року за номером 12701050001002723, ідентифікаційний код юридичної особи відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців: 32643816; реєстраційний номер за ЄДР 10033976217.

Позивач перебуває на обліку у ДПІ у м. Краматорську, що підтверджується довідкою за формою 4-ОПП від 07.05.2009 року № 530/10/29-014-8, та зареєстрований у якості платника податку на додану вартість (свідоцтво № 100241954 від 04.09.2009 року).

До зміни назви приватного підприємства на «УКРТЕХМЕДСЕРВІС», дана організація іменувалася: приватне підприємство «МОЛПРОМТОРГ», що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.11.2009 року (реєстраційний запис 1), наказом приватного підприємства № 1 від 23.04.2009 року, та поясненнями представника позивача.

З урахуванням наведеного, надалі за текстом, зокрема, документи, що складені ПП «МОЛПРОМТОРГ», також іменуються такими, що складені позивачем.

У відповідності до положень п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач є платником податку на прибуток, оскільки є суб'єктом господарської діяльності та його діяльність направлена на отримання прибутку.

Приймаючи до уваги положення п.п. 16.4. ст. 16 наведеного вище Закону, відповідно до яких податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду, позивачем 17.10.2008 року подано до філії «Відділення Промінвестбанку у м. Краматорськ Донецької області» платіжне доручення № 184, в якому у графі «призначення платежу» зазначено: «налог на прибыль за 3 кв. 2008г. Перечислено полностью по сроку до 20.10.2008г.», а у графі «сума» вказано «3911,00», «Сума літерами»: «три тысячи девятьсот одиннадцать грн., 00 коп.»; відповідно до штампу банку вказане доручення прийнято банківською установою 17.10.2008 року. Згідно листу філії «Відділення Промінвестбанку у м. Краматорськ Донецької області» від 16.09.2009 року № 04/22-18/1022, платіжне доручення приватного підприємства у сплату податку на прибуток за 3 картал 2008 року прийнято банком 17.10.2008 року, оплачено 15.01.2009 року.

За поясненнями сторін наведена вище сума податку на прибуток відповідає сумі, яку повинен сплатити до бюджету позивач, при цьому за поясненнями відповідача вказана платіжне доручення подане платником податку у встановлений законодавством строк для сплати податку даного виду; при цьому з огляду на наявні у справі матеріали та пояснення сторін слідує, що фактично позивач надав платіжне доручення в строк та у сумі, відповідно до приписів діючого законодавства, при цьому наведена у платіжному дорученні сума не оплачена з вини банку.

25.08.2009 року ДПІ проведена перевірка приватного підприємства з питання своєчасності сплати податку на прибуток по декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2008 року, на підставі якої складений акт про результати невиїзної документальної перевірки за № 2060/15-1-32043816.

Перевіркою встановлено, що станом на 20.11.2008 року по особовому рахунку ПП рахувалася недоїмка у сумі 3825,00 грн., при цьому в акті перевірки посадовими особами ДПІ також зазначено, що підприємством надані підтверджуючи документи на подання платіжного доручення до установи банку по строку. Виходячи з розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки ПП «УКРТЕХМЕДСЕРВІС», даному підприємству за 56 днів затримки сплати податку нараховані штрафні санкції у сумі 765,00 грн.

Приймаючи до уваги факт несплати позивачем суми податкового зобовязання з податку на прибуток, ДПІ направлене на адресу приватного підприємства першу податкову вимогу від 28.09.2009 року № 1/425, у відповідності до якої за несвоєчасну сплату податку на прибуток приватних підприємств, приватному підприємству нараховані штрафні санкції у розмірі 763,51 грн. (з урахуванням переплати у сумі 1,49 грн.; штрафні санкції у розмірі 765,00 грн. мінус 1,49 грн. переплата з податку на прибуток).

Згідно преамбули «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до норм вказаного вище Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1). Узгоджене або встановлене судом податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом (п. 1.3 ст. 1). При цьому у відповідності до п. 1.5 ст. 1 наведеного Закону штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Положеннями частин 3 та 4 ст. 9 Закону «Про систему оподаткування» визначено, що обов'язок юридичної та фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Але ані цей Закон, ані Закон «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не розкривають зміст поняття «сплата обов'язкового платежу» і не визначають момент, з якого обов'язковий платіж вважається сплаченим.

У розумінні Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання, при цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

За положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» узгоджуються положення підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до підпункту 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків. При цьому судом не приймаються доводи відповідача стосовно того, що наведені норми регламентують питання щодо нарахування пені, а ДПІ до приватного підприємства застосований штраф, оскільки ці доводи не впливають на визначення моменту погашення платником податку суми податкового боргу чи податкового зобов’язання.

Не спростовується цей висновок і положеннями ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. По-перше, цим Кодексом регулюються бюджетні відносини, тоді як платник податків не є безпосередньо суб'єктом бюджетних відносин і несе відповідні зобов'язання щодо платежів до бюджету та до державних цільових фондів на підставі норм законодавства про оподаткування. По-друге, ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України визначається момент саме зарахування відповідних сум до бюджету, і зміст цієї норми не дає підстав для ототожнення термінів «зарахування» і «сплата» податків, зборів (обов'язкових платежів).

Викладене вище свідчить про своєчасне погашення позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток, та відсутність з боку відповідача необхідних правових підстав для направлення першої податкової вимоги та застосування штрафних санкцій.

З огляду на наведене, з урахуванням обставин справи, наявних матеріалів та вказаних вище приписів діючого законодавства, суд дійшов висновку про виконання позивачем обов'язку щодо сплати податку на прибуток приватних підприємств за третій квартал 2008 року в сумі 3825,00 грн. та про відсутність у зв'язку з цим у контролюючого органу передбаченої підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстави для направлення спірної першої податкової вимоги, а тому цей акт суб’єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі ст. 19 Конституції органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Принципами адміністративного судочинства в тому числі є верховенство права та законність (ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства). Статтею 159 цього ж Кодексу встановлено, що ухвалене судом рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм законів та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин.

Таким чином, доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у наступний спосіб захисту права – скасування спірної податкової вимоги, оскільки податкова вимога не є нормативно-правовим актом, а є правовим актом індивідуальної дії, і тому судом не може бути визнана нечинною.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 3 гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства «УКРТЕХМЕДСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську – задовольнити повністю.

Скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 28.09.2009 року № 1/425.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь приватного підприємства «УКРТЕХМЕДСЕРВІС» (вул. Пролетарська, 31, м. Краматорськ Донецької області, 84313; ЄДРПОУ 32643816) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 18 грудня 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Чучко В.М.