Ухвала суду № 72668564, 01.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

при секретарі Редик С.А.

за участі прокурора Пономаренко В.П.

захисника КостіноїТ.В.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника Костіної Т.В. з доповненнями та прокурора у кримінальному провадженні Ярової О.А. з доповненнями на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Бравермана С.О. погоджене з прокурором п'ятого відділу управління САП ГПУ Яровою О.А. про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 520180000000000044 внесеному до ЄРДР 19.01.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, та застосовано до

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 29 березня 2018 року включно.

Одночасно підозрюваному визначено заставу в розмірі 2838 прожиткових мінімумів для працездатних осіб що відповідно становить 5 000 556 (п'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят шість) гривень з покладенням на підозрюваного в разі внесення застави обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя послався на положення ст.ст. 177, 178 КПК України врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2.інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, погодився з доводами детектива про існування в кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя врахував характерезуючі данні про особу ОСОБА_2, сімейний стан, соціальне положення, стан здоров'я та прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування.

Не погодившись з прийнятим рішення суду захисник Костіна Т.В. подала апеляційну скаргу, з доповненнями, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива.

На думку захисника ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки його висновки про обґрунтованість підозри, наявність ризиків не процесуальної поведінки ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи. Також захисник вказує про незаконність затримання ОСОБА_2, оскільки не існувало підстав його затримувати, а це свідчить про порушення вимог чинного законодавства та суперечить нормам міжнародного права.

Ухвала на переконання захисту постановлена з порушенням норм Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод, Конституції України та суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Захисник вказує на те, що суд не взяв до уваги всі обставини справи, не навів доводів обґрунтованості підозри та безпідставно визнав наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в поведінці її підзахисного. Апелянт наголошують на тому, що підозра у вчиненні злочинів, про які повідомлено ОСОБА_2, є передчасною та необґрунтованою, оскільки ґрунтується на суперечливих доказах.

Крім того захисник вказують на те, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею визначено завідомо непомірний розмір застави, яка нічим не обґрунтована .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ЯроваО.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів та визначити заставу в розмірі 247 834 634 ( двісті сорок сім мільйонів вісімсот тридцять чотири тисячі шістсот двадцять сім) гривень. Вимоги сторона обвинувачення мотивує тим, що ОСОБА_2 зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб заволодів грошовими коштами ДП «АМПУ» в особливо великих розмірах, що підтверджується на даній стадії зібраними доказами. Додає, що визначений судом розмір застави не є достатнім у даному кримінальному провадженні, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, розмір одержаної неправомірної вигоди незнадність застави у межах, визначених п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу, і просила її задовольнити, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора Ярової О.А. та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22016000000000243.

Кримінальне провадження №52018000000000044 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2018 р було виділено з кримінального провадження № 22016000000000243, розпочатого 22.06.2016 р за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 своїми умисними діями, що виразилися в пособництві вчинення заволодіння грошовими коштами ДП «АМПУ» в особливо великому розмірі шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, повторно вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

29 січня 2018 року ОСОБА_2 затримано в порядку п. 3 ч. 1 ст.208 КПК України.

30 січня 2018 року ОСОБА_2 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Старший детектив Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Бравермана С.О., за погодженням з прокурором п'ятого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Яровою О.А. звернувся до слідчого судді до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року, дане клопотання задоволено та обрано ОСОБА_2. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави, в розмірі 2838 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. що відповідно становить 5 000 556 (п'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят шість) гривень з покладенням на підозрюваного в разі внесення застави обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати ймовірною підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, CampbellandHartleyv. theUnitedKingdom), п. 32, SeriesA, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах. Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні детектива дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2. інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_2 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість підозри. Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Посилання захисника на недоведеність обґрунтованої підозри спростовуються фактами та інформацією, що міститься в висновку експерта за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 15550/17-45 від 10.11.2017; Рішенням Антимонопольного комітету України від 02.11.2017 № 612-р «Про порушення законодаства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»; Рішенням Антимонопольного комітету України від 02.11.2017 № 613-р «Про порушення законодаства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»; Електронною перепискою ОСОБА_5 з службовими особами ДП "АМПУ" такими як ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, службовими особами ТОВ "Техморгідрострой Миколаїв", ОСОБА_10, ОСОБА_2; Електронною перепискою ОСОБА_2 з ОСОБА_8, службовими особами ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв», ОСОБА_10, ОСОБА_5 Документами, щодо проведення конкурсних торгів, укладення договорів та додаткових угод, виконання договорів про експлуатаційне днопоглиблення № 66-В- АМПУ-15 та № 14-В-АМПУ-15, між ДП "АМПУ" та ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв», які вилучені з ДП «АМПУ» в ході обшуку приміщень ДП «АМПУ»; Брокерською угодою про днопоглиблювальні роботи землесосу «Severodvinskiy» між компаніями «KrayteksGroup Holding Limited» та «Highfield Energy Limited» від 07.08.2015 року; Матеріалами огляду ноутбука, який вилучений в ході обшуку у ОСОБА_5;Матерілами огляду телефону Iphone, що належать ОСОБА_11.;Показаннями свідка ОСОБА_12 ; Показаннями свідка ОСОБА_13; Договором поворотньої фінансової допомоги №1 від 24.12.2015 між ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» та ТОВ «Рігвєда»; Копія картки ідентифікації істинного отримувача вигоди юридичної особи компанія KRAYTEKSGROUP HOLDING LIMITED, яким є ОСОБА_14 (дружина ОСОБА_2.); Випискою за банківськими рахунками компанії KRAYTEKS GROUP HOLDINGLIMITED, ROSSOLASTCORPORATION LTDвідповідно до яких ОСОБА_2 надані платіжні картки до вказаних банківських рахунків;Випискою за банківськими рахунками Highfield Energy Limited, відкритими в банківській установі Латвійської республіки «Regionala Investiciju Banka»; Витягом з СДРПОУ відносно ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв», де ОСОБА_2 вказаний бенефеціаром та іншими матеріалами кримінального провадження.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, розмір майнової шкоди, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Посилання сторони захисту про недоведеність ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного є необґрунтованими, оскільки містять лише незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, тоді як положення ч. 5 ст. 132 КПК України вимагають доведення обставин, на які посилається сторона, що у цьому випадку не мало місця.

Також на переконання колегія суддів, слідчий суддя, визначаючи розмір застави, взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 слід визначити заставу 2838 прожиткових мінімумів для працездатних осіб що відповідно становить 5 000 556 (п'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят шість) гривень, що застава саме у такому розмірі буде належною гарантією того, що у разі сплати визначеного розміру застави, підозрюванийвирішить не зникати через побоювання втрати заставу.Разом з тим в разі внесення застави, слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_2 обов'язки, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо недостатнім для ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційних скаргах захисника Костіної Т.В. та прокурора у кримінальному провадженні Ярової О.А колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Бравермана С.О. погоджене з прокурором п'ятого відділу управління САП ГПУ Яровою О.А. та застосовано до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 29 березня 2018 року включно, з визначенням застави в розмірі 2838 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 000 556 (п'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят шість) гривень з покладенням на підозрюваного в разі внесення застави обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника Костіної Т.В. з доповненнями та прокурора у кримінальному провадженні Ярової О.А. з доповненнями - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б.. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/1114/2018 Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Антипова І.Л.

Доповідач: Глиняний В.П.