Постанова № 72665471, 01.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2/18

Номер справи місцевого суду: 521/8492/14-ц

Головуючий у першій інстанції Мирончук Н. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 року м. Одеса

Справа № 521/8492/14-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Мирончук Н.В. 28 листопада 2014 року о 16 годині 00 хвили в м. Одесі,

встановила:

У червні 2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - Товариство) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства: 1) заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі - 129 385,10 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 79 973,53 грн.; - заборгованість за відсотками - 39 641,37 грн.; - комісія - 5 433,45 грн.; - штраф - 4 336,75 грн.; 2) витрати по сплаті судового збору в сумі - 1 293,85 грн..

Позовна заява Товариства обґрунтована тим, що за укладеним 21.04.2008 р. між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_4 кредитним договором останній отримав у кредит кошти у сумі - 86 660,00 грн., строком - до 10.04.2015 р., зі сплатою процентів у розмірі - 12,5 % річних від непогашеної суми кредиту. Цільове призначення кредиту - на покупку автомобіля.

18.05.2012 р. між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, яким останньому передано право вимоги до ОСОБА_4.

Позичальник зобов'язання з повернення кредиту, сплаті процентів не виконав. Станом на 10.04.2014 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2014 року в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» повністю відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 21.04.2008 р. між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 05005209040, за яким Кредитор надав Позичальнику кредит у сумі - 86 660,00 грн., з кінцевим терміном повернення - 10.04.2015 р..

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04.05.2011 р., за позовом ТОВ «ПростоФінанс» було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ПростоФінанс» борг за укладеним кредитним договором в сумі - 99 049,08 грн..

08.07.2010 р. ТОВ «ПростоФінанс» отримало виконавчий лист. Постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02.02.2011 р. було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3688/10, виданого Оболонським районним судом м. Києва від 17.06.2010 р.. Доказів що зазначена постанова оскаржена та скасована, поновлення строку та відкриття іншого виконавчого провадження не надано.

Позивач не надав: 1) Додатку та Акту приймання-передачі кредитних документів і Акту приймання-передачі кредитного портфелю; 2) копії Договору про відступлення прав за договорами забезпечення; 3) повідомлення позичальника про укладення договору відступлення права вимоги та доказів його отримання; 4) доказів, що договір купівлі-продажу кредитного договору не розірваний однією зі сторін.

З наданого позивачем розрахунку не вбачається, коли та за який період нараховано штраф у розмірі - 4 336,75 грн., лише вказана дата його зарахування - 25.06.2012 р., коли здійснено останній платіж. Не зазначено, якими доказами підтверджена довідка про заборгованість. Відсутні докази вручення досудової вимоги від 28.04.2014 р.. До позову не додано доказів стосовно повідомлення відповідача щодо укладення Договору купівлі-продажу кредитного портфелю, складення Акту приймання-передачі кредитних документів і Акту приймання-передачі Кредитного портфелю, надіслання та отримання відповідачем інформації стосовно покупця, рахунків покупця для подальшого погашення кредитів (а. с. 50 - 52).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.08.2015 р. апеляційну скаргу Товариства задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2014 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства - 1 182,75 грн., в решті позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимоги кредитора, яке не виконане, хоча і не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, але не дає підстав для стягнення процентів за користування кредитом та комісії за його обслуговування. Дострокове стягнення заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому кредитор має право на отримання неустойки у розмірі - 1 182,75 грн. (а. с. 161 - 165).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 р. касаційну скаргу Товариства задоволено.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 18.08.2015 р. скасовано, справу передано на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ мотивована тим, що, виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що нарахування процентів за користування кредитом, комісії та штрафу після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання не передбачено (а. с. 208 - 209 зворотня сторона).

Товариство в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що Товариство не було повідомлено про судове засідання. Суд не звернув уваги на наявність витягу з Акту прийому-передачі вимог за кредитним договором. Відповідач не був позбавлений можливості виконати зобов'язання первісному кредиторові. Рішення суду не припиняє дію кредитного договору. Враховуючи відступлення права вимоги, у тому числі і суми боргу за рішенням суду, Товариство має право на стягнення усієї суми заборгованості.

ОСОБА_4 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважає необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд правильно встановив, що на підтвердження своїх вимог позивач не надав установчі документи, договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.05.2012 р.. У зв'язку з тим, що постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02.02.2011 р. було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3688/10, виданого Оболонським районним судом м. Києва від 17.06.2010 р., правовідносини між ним та ТОВ «ПростоФінанс» закінчилися.Договором купівлі-продажу кредитного портфелю не передбачено передачу новому кредиторові права вимоги боргів за виконавчими листами на підставі рішень судів. Правовідносини між двома суб'єктами господарювання не мають жодного відношення до нього. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25.12.2012 р. Товариству відмовлено у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Сторони у судове засідання, призначене на 01.03.2018 р., не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час розгляду справи апеляційним судом, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вказаним вимогам законодавства не відповідає. Погодитися з вищевказаними висновками суду першої інстанції не можна. Цих висновків суд першої інстанції дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 237, 241, 509, 525, 526, 599, 611, 631, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

21.04.2008 р. між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 05005209040, за яким кредитор надав позичальникові кредит в розмірі - 86 660,00 грн., строком - до 10.04.2015 року, зі сплатою 12,5% річних від непогашеною суми кредиту (а. с. 5 - 7).

Позичальник порушив зобов'язання за кредитним договором з повернення кредиту, сплати процентів тощо. Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04.05.2011 р., на користь ТОВ «ПростоФінанс» було достроково стягнуто з ОСОБА_4 борг за укладеним кредитним договором в сумі - 99 049,08 грн., який складався з тіла кредиту, відсотків, комісії, штрафних санкцій (а. с. 46, 137-148).

Доказів того, що вищевказане заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р. виконане матеріали справи не містять.

18.05.2012 р. між ТОВ «Просто Фінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, до якого увійшли вимоги за кредитним договором із ОСОБА_4 (додаток № 1). ТОВ «ПростоФінанс» відступило свої права грошових вимог до боржників за актом приймання-передачі кредитних документів ТОВ «Кредитні ініціативи» (а. с. 13 - 17).

З акту приймання - передачі кредитних документів вбачається, що предметом передачі щодо спірного договору були прострочена сума основного боргу - 79 973,53 грн., прострочені проценти -12 977,65 грн., прострочені комісії - 1 811,15 грн., штрафні санкції - 4 336,75 грн., разом на суму - 99 099,08 грн. (а. с. 120 - 121).

Між сторонами по справі склалися правовідносини за кредитним договором.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526, 599, 611, 631, 1054 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і викоанти свої зобов'язання відповідно до договору.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки беззаперечно встановлено, що заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07.06.2010 р. ОСОБА_4 не виконане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в стягненні заборгованості у повному обсязі.

За наявності в матеріалах справи копії укладеного між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.05.2012 р. (а. с. 13 - 17), витягу з Додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.05.2012 р. (а. с. 20), відповідно до яких до ТОВ «Кредитні Ініціативи» перейшло право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 05005209040 від 21.04.2008 р., відсутності відомостей про визнання вказаного договору недійсним, його розірвання тощо, хибними є висновки суду про відмову в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю додатку та акту приймання-передачі кредитних документів і акту приймання-передачі кредитного портфелю, копії Договору про відступлення прав за договорами забезпечення, доказів, що договір купівлі-продажу кредитного договору не розірваний однією зі сторін, доказів повідомлення відповідача щодо укладення Договору купівлі-продажу кредитного портфелю, доказів складення акту приймання-передачі кредитних документів і акту приймання-передачі кредитного портфелю.

Помилковими є посилання суду на відсутність доказів вручення досудової вимоги від 28.04.2014 р., як на підставі відмову в позові, оскільки по даній справи предмет спору - стягнення процентів та штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором.

Визначаючи розмір заборгованості, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 23.09.2015 р. у справі № 6-1206цс15 та від 25.05.2016 р. у справі № 6-157цс16 про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору, а також сплати процентів, належних кредиторові.

Враховуючи, що попереднім рішенням суду вже стягнуто заборгованість по кредиту, проценти та штраф станом на 10.02.2012 р., права Товариства порушені тільки в частині отримання процентів за користування грошима та комісії станом на 10.04.2014 р., а тому в цій частині підлягають захисту. У стягненні штрафу необхідно відмовити, оскільки відповідно до наданого товариством розрахунку заборгованості (а. с. 118 - 119) штраф розраховано за період - з 10.03.2009 р. по 10.02.2010 р., який увійшов у розрахунок боргу станом на 10.02.2012 р. в попередній справі.

Вищевказані обставини залишилися належним чином не оціненими судом першої інстанції під час розгляду справи.

Таким чином, на користь Товариства необхідно стягнути з ОСОБА_4 заборгованість станом на 10.04.2014 р. по процентам у розмірі - 15 986,99 грн., комісії у сумі - 5 433,45 грн., що разом становить - 21 420,44 грн.. В задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення тіла кредиту та штрафу необхідно відмовити.

Доводи апелянта про те, що наявність попереднього, не виконаного рішення суду про стягнення боргу, не звільняє відповідача від сплати процентів та штрафних санкцій, суд не звернув уваги на наявність витягу з Акту прийому-передачі вимог за кредитним договором, відповідач не був позбавлений можливості виконати зобов'язання первісному кредиторові, є обґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що, враховуючи відступлення права вимоги, у тому числі і суми боргу за рішенням суду, Товариство має право на стягнення усієї суми заборгованості, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки стягнення боргу за тілом кредиту у даній справі призведе до повторного стягнення заборгованості за тілом кредиту. Товариство не позбавлено можливості вирішити питання про стягнення боргу за попереднім рішенням суду в порядку виконання рішення суду в примусовому порядку.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

Доводи відповідача про те, що відсутність повідомлення його про заміну кредитора надає право на звільнення від виконання зобов'язання, колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно із ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. За вказаних обставин колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові у зв'язку з відсутністю доказів надіслання та отримання відповідачем інформації стосовно покупця, рахунків покупця для подальшого погашення кредитів.

Доводи ОСОБА_4 про те, що у зв'язку із відмовою Товариству у заміні сторони виконавчого провадження за попереднім рішенням суду, правовідносини між ним та Товариством припинилися, не засновані на положеннях діючого законодавства.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25.12.2012 р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» про заміну стягувача у виконавчому провадженні про стягнення боргу з ОСОБА_4, оскільки на час звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження останнє не було відкрито. Проте це не є перешкодою для звернення з позовом по даній справі, оскільки вищевказана ухвала апеляційного суду м. Києва не має преюдиційного характеру для даної справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Необхідно ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову Товариства.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства судовий збір, сплачений останнім за подання позову, апеляційної та касаційної скарг, пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі - 524,30 грн. = (1 293,60 грн. (а. с. 4) + 646,45 грн. (а. с. 87) + 1 218,00 грн. (а. с. 192)) х 16,6%.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2014 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок № 14, код ЄДРПОУ - 35326253) заборгованість за кредитним договором № 05005209040 від 21 квітня 2008 року станом на 10 квітня 2014 року в загальному розмірі - 21 420 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять) грн. 44 коп., яка складається з: - заборгованість по процентам - 15 986 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 99 коп..; - комісія - 5 433 (п'ять тисяч чотириста тридцять три) 45 коп..

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок № 14, код ЄДРПОУ - 35326253) судовий збір у сумі - 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 30 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12 березня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова