Постанова № 72665478, 01.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3563/18

Номер справи місцевого суду: 497/1959/15-ц

Головуючий у першій інстанції Раца В. А.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 року м. Одеса

Справа № 497/1959/15-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Болградського районного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Раца В.А. 09 грудня 2016 року о 14 годині 39 хвилині в м. Болград Одеської області,

встановила:

У серпні 2015 р. публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Банку: 1) заборгованість за кредитним договором № ODO0GA0000000624 від 27.03.2008 р. в розмірі - 446 933,61 грн.; 2) судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору № ОDO0GA0000000624 від 27 березня 2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_4 останній отримав кредит у розмірі - 82 020,00 грн., строком - до 27.03.2018 р. на умовах погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом щомісячно в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

У порушення вимог кредитного договору ОСОБА_4 взяте на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав. У зв'язку з чим у нього перед Банком станом на 29 травня 2015 р. виникла заборгованість по кредитному договору у розмірі - 446 933,61 грн..

На забезпечення виконання зобов'язань за вищеназваним кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_5 на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_4, які виникають з кредитного договору № ОDO0GA0000000624 від 27 березня 2008 року. У випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_6 несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник ОСОБА_4. Тому заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 09.12.2016 р. у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про солідарне стягнення кредитної заборгованості відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 27.03.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ОDO0GA0000000624, який діє з дня його підписання до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором.

Відповідно до кредитного договору Банк надав відповідачу кредит в розмірі - 82 020,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 1,38% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Погашення заборгованості за вищезазначеним договором здійснюється щомісяця згідно графіку погашення кредиту.

Пунктом 5.5 кредитного договору сторони встановили терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів тривалістю - 5 років.

Пунтком 8.1.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати на 120 календарних днів - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту, відсотків, винагороди, пені - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

27.03.2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за вищеназваним кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до якого відповідач ОСОБА_5 на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати по борговим зобов'язанням відповідача ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору № ОDO0GA0000000624 від 27 березня 2008 року та у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань, нести солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник ОСОБА_4.

Відповідно до п. 12 вищевказаного договору поруки, порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_4 у порушення зобов'язань за кредитним договором не своєчасно та не в повному обсязі сплачує борг. Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_4 здійснив 26 листопада 2009 року, а тому за визначенням пункту 8.1.2 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 120 днів - 30.04.2010 року, тобто строк позовної давності почав перебіг - з 01 травня 2010 року та сплинув - 01 травня 2013 року.

Термін повернення кредиту настав 30 квітня 2010 року, тобто відповідно до п. 5 договору поруки, договір поруки було припинено 30 жовтня 2010 року.

Суд критично сприймає посилання представника Банку про збільшення позовної давності до п'яти років, оскільки будь-якого окремого договору, укладеного у письмовій формі про збільшення строку позовної давності, позивачем до суде не надано. Зазначення цього факту в одному з пунктів кредитного договору не є відповідним договором.

Таким чином, позов не підлягає задоволенню, оскільки за кредитним договором від 27.03.2008 року № ОDO0GA0000000624 сплинув строк позовної давності, про застосування якої відповідач надав заяву, а договір поруки від 27.03.2008 року припинився у зв'язку зі спливом строку, на який він був укладений (Т. 1, а. с. 196 - 199).

Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що висновок суду першої інстанції про пропуск строку позовної давності суперечить нормам матеріального права. Кредит видано строком - до 27.03.2018 р.. Саме після спливу цього строку починається перебіг строку позовної давності. Правовідносини сторін не припинилися, а тому Банк має право на стягнення боргу. Кредитним договором передбачено погашення кредиту щомісячними платежами, тому строк позовної давності підлягає застосуванню до кожного окремого платежу. Судом не встановлено підстав для звільнення поручителя від відповідальності.

Сторони у судове засіданні не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Враховуючи баланс інтересів сторін по справі у вирішенні спору, строки розгляду справи, зловживання правами з боку ОСОБА_4, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників справи.

Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності учасників справи, колегія виходила з наступного.

Справа надійшла до апеляційного суду Одеської області 05.01.2017 р.. Спочатку знаходилася у провадженні головуючого судді Артеменка І.А.. Справа двічі призначалася до розгляду - 22.02.2017 р., 10.05.2017 р.. Кожного разу судові повістки, адресовані ОСОБА_4, поверталися до апеляційного суду з приміткою пошти - «За закінченням строку зберігання» (Т. 1, а. с. 229, 235). 23.03.2017 р. справу отримав суддя-доповідач - Гайворонський С.П.. Судова повістка, адресована ОСОБА_4, про виклик у судове засідання на 08.08.2017 р. повернулася до апеляційного суду з приміткою пошти - «За закінченням строку зберігання» (Т. 1, а. с. 247). За час знаходження справи у судді-доповідача Заїкіна А.А. справа тричі призначалася до розгляду - 21.09.2017 р., 14.12.2017 р. та 01.03.2018 р.. Кожного разу судові повістки, адресовані ОСОБА_4, поверталися до апеляційного суду з приміткою пошти - «За закінченням строку зберігання» (Т. 2, а. с. 9, 10, 23, 27, 50, 51). Колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 зловживає своїм правом з отримання судових повісток, які направлялися йому рекомендованою поштою.

ОСОБА_5 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважає необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що суд дійшов правильного висновку про пропуск строку позовної давності та припинення поруки.

Від інших учасників справи письмових заперечень/пояснень на апеляційну скаргу не надійшло.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, чинного на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду вказаним вимогам законодавства не відповідає. Погодитися з вищевказаними висновками суду першої інстанції не можна. Цих висновків суд першої інстанції дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 256 - 259, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 546, 553, 554, 559, 1054, ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 27.03.2008 року (Т. 1, а. с. 14 - 16) між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ОDO0GA0000000624, який діє з дня його підписання до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором. Відповідно до кредитного договору Банк надав ОСОБА_4 кредит в розмірі - 82 020,00 грн. на наступні цілі: у розмірі 74000,00 грн. - на споживчі цілі, а також у розмірі - 8 020,00 грн. - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 21,38% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,96% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу.

Погашення заборгованості за вищезазначеним договором здійснюється щомісяця згідно графіку погашення кредиту.

ОСОБА_4 у порушення умов кредитного договору не своєчасно та не в повному обсязі сплачував борг.

Відповідно до п. 5.5 кредитного договору сторони дійшли згоди та встановили терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів тривалістю 5 років (Т. 1, а. с. 15 зворотня сторона).

Згідно з пунктом 8.1.2 кредитного договору у разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1 (в тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів (Т. 1, а. с. 16 зворотня сторона).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

27.03.2008 року (Т. 1, а. с. 18, 130 - 131) на забезпечення виконання зобов'язань за вищеназваним кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору № ОDO0GA0000000624 від 27 березня 2008 року та у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань, нести солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник ОСОБА_4.

Відповідно до п. 12 вищевказаного договору, порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_4 здійснив - 26 листопада 2009 року, а тому згідно п. 8.1.2 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 120 днів, тобто строк позовної давності почав перебіг з - 01 травня 2010 року та з врахуванням положень кредитного договору про збільшення строку позовної давності мав би сплинути - 01 травня 2015 року. Але згідно оглянутої апеляційним судом цивільної справи № 1507/2113/12 за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_9, про звернення стягнення Банк 06.08.2012 р. звернувся до суду з вищевказаним позовом (Т. 2, а. с. 53 - 57). Рішенням Болградського районного суду від 10.10.2012 року по цивільній справі №1507/2113/12 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № ОDO0GA0000000624 від 27 березня 2008 року в розмірі - 213 468,28 грн. було звернуто стягнення на квартиру, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (Т. 2, а. с. 58 - 59).

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами, передбаченими ст. ст. 546, 553, 554, ч. 4 ст. 559 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За правилами, встановленими ст. ст. 256 - 259, 261, 264, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_4 здійснив - 26 листопада 2009 року, а тому згідно п. 8.1.2 кредитного договору строк повернення кредиту, відсотків, винагороди пені в повному обсязі настав - 30.04.2010 р.. Перебіг строку позовної давності почався з - 01 травня 2010 року та з врахуванням положень кредитного договору про збільшення строку позовної давності мав би сплинути - 01 травня 2015 року. Але цей строк перервався - 06.08.2012 р. у зв'язку з пред'явленням Банком позову до ОСОБА_4 про звернення стягнення, після чого його перебіг почався заново. Таким чином, строк позовної давності сплинув - 06.08.2017 р.. З позовом по даній справі Банк звернувся - 12.08.2015 (Т. 1, а. с. 3), тобто в межах строку позовної давності. Висновок суду щодо пропуску Банком строку позовної давності не відповідає обставинам справи.

Визначаючи розмір заборгованості, який необхідно стягнути із ОСОБА_4, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості (Т. 1, а. с. 5 - 8) заборгованість станом на 29.05.2015 р. становить: - заборгованість за кредитом - 76 794,70 грн.; - заборгованість за відсотками - 109 928,27 грн.; - комісія - 3 282,45 грн.; - пеня - 235 407,54 грн.. Розмір пені розраховано за період - з 31.03.2008 р. по 29.05.2015 р.. У суді першої інстанції відповідач ОСОБА_5 зробила заяву про застосування строку позовної давності. Згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується строк позовної давності в один рік. Розмір заборгованості за пенею необхідно розрахувати за один рік в межах загального строку позовної давності, тобто за період - з 01.06.2014 р. по 29.05.2015 р.. Станом на 01.06.2014 р. розмір пені становить - 159 126,37 грн.. Таким чином, розмір пені в межах річного строку позовної давності становить - 76 281,17 грн. = 235 407,54 грн. - 159 126,37 грн..

Загальний розмір заборгованості, який необхідно стягнути із ОСОБА_4, становить - 266 286,59 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 76 794,70 грн.; - заборгованість за відсотками - 109 928,27 грн., - комісія - 3 282,45 грн., - пеня - 76 281,17 грн.. Позовні вимоги Банку до позичальника ОСОБА_4 є частково обґрунтованими.

Щодо вимог Банку до поручителя ОСОБА_5 колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_4 здійснив - 26 листопада 2009 року, а тому згідно п. 8.1.2 кредитного договору строк повернення кредиту, відсотків, винагороди пені в повному обсязі настав - 30.04.2010 р.. З врахуванням положень п. 12 договору поруки про те, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, порука припинилася з - 01.05.2015 р.. Як вказувалося вище з позовом по даній справі Банк звернувся - 12.08.2015 (Т. 1, а. с. 3), тобто після спливу строку дії поруки. Порука є такою, що припинилася. Позовні вимоги Банку до поручителя ОСОБА_5 є безпідставними.

Вищевказані обставини залишилися належним чином не оціненими судом першої інстанції під час розгляду справи.

Доводи апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності є обґрунтованими.

Доводи апелянта про початок перебігу строку позовної давності з 27.03.2018 р., наявність підстав для покладення відповідальності на поручителя, суперечать встановленим по справі обставинам, вищевказаним положенням кредитного договору, договору поруки та діючого законодавства, а тому колегія суддів їх не приймає до уваги.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Необхідно ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову Банку.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України необхідно стягнути із ОСОБА_4 на користь Банку судовий збір, сплачений останнім за подання позову та апеляційної скарги, пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі - 4 604,04 грн. = (3 654,00 грн. (а. с. 1) + 4 019,40 грн. (а. с. 214)) х 60%.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 09 грудня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 (АДРЕСА_2; номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (680514, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за укладеним 27 березня 2008 року кредитним договором № ОDO0GA0000000624 станом на 29 травня 2015 року на загальну суму - 266 286 (двісті шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 59 коп., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 76 794 (сімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 70 коп.; - заборгованість за відсотками - 109 928 (сто дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 27 коп., - комісія - 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 45 коп., - пеня - 76 281 (сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 17 коп..

В решті позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 (АДРЕСА_2; номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (680514, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) судовий збір у сумі - 4 604 (чотири тисячі шістсот чотири) грн. 04 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12 березня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова