Постанова № 72656327, 07.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/19589/16-ц Головуючий суддя І інстанції Семіряд І. В.

Провадження № 22-ц/790/1125/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, пов'язані із застосуванням Закону України "Про захист прав споживачів"

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів палати у цивільних справах:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів колегії: Бурлака І.В., Кіся П.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_3 завернувся до суду з дійсним позовом, в якому просив визнати недійсним Договір банківського вкладу (депозиту) № 3330/026/539646 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника від 04.12.2013; застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши сторони у первісний стан; зобов'язати ПАТ «СБЕРБАНК» видати належні йому грошові кошти у сумі 105 000 (сто п'ять тисяч) доларів США за Договором банківського вкладу (депозиту) № 3330/026/539646 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника від 04.12.2013 та прийняти від нього все, одержане ним від ПАТ «СБЕРБАНК» на виконання Договору банківського вкладу (депозиту) № 3330/026/539646 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника від 04.12.2013 та зобов'язати йому повернути ПАТ «СБЕРБАНК» все, одержане ним на виконання Договору банківського вкладу (депозиту) № 3330/026/539646 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника від 04.12.2013.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04.12.2013 між ним та ПАТ «СБЕРБАНК» - на дату укладання Договору - ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» укладено Договір банківського вкладу (депозиту) (надалі - Договір) № 3330/026/539646 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника серії СР № 001458 на суму 105 000,00 доларів США (надалі - Ощадний сертифікат) строком отримання (розміщення Вкладу) 367 днів до 06.12.2014 із сплатою процентної ставки в розмірі 8,5 % річних.

Платіжним дорученням № 99528933 від 04.12.2013 ним внесені кошти на депозит в сумі 105 000,00 доларів США.

Позивач посилався на п. 1.7. Договору, яким передбачено, що погашення Сертифікату (сплата номінальної вартості такого Сертифікату) та сплата процентів за ним відбувається у валюті, в якій сертифікат було випущено. При цьому погашений Сертифікат вилучається Банком.

27.05.2014 він звернувся до відповідача із заявою про дострокове погашення Ощадного сертифікату. Одночасно Відповідач повідомив Позивача про те, що грошові кошти у іноземній валюті, отримані від дострокового погашення ощадного (депозитного) сертифікату, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України із подальшим зарахуванням гривневого еквіваленту від продажу такої іноземної валюти на поточний рахунок Позивача в національній валюті, відкритий у Банку, кошти з якого можуть бути видані йому або перераховані за його розпорядженням на інший рахунок не раніше, ніж через п'ять робочих днів після їх зарахування. Крім того, відповідач запропонував йому підписати заяву установленої форми, де зазначається, що він ознайомлений із змістом Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №516 та змістом Постанови про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб у межах України, затвердженої Правлінням Національного банку України від 16.09.2013 №365. Мотивуючи свої дії неможливістю повернення депозиту у валюті вкладу - доларах США, через дію Постанови Правління Національного банку України від 16.09.2013 №365, Відповідач здійснив повернення вкладу у гривні.

Таким чином, зазначив позивач, лише звернувшись до відповідача із заявою про дострокове розірвання Договору, він з'ясував, що умови такого Договору щодо повернення вкладу в доларах США були неможливі для виконання з боку відповідача та суперечили законодавству України. Попри це, Відповідач, як оферент публічного договору, не привів Договір у відповідність до вимог законодавства, що призвело до введення Позивача в оману щодо повернення вкладу в доларах США.

Також ОСОБА_3 вказав, що відповідачу, як банківській установі, що володіє банківською ліцензією, на час укладення Договору банківського вкладу(депозиту), було достеменно відомо про існування постанови Правління Національного банку України від 16.09.2013 №365 та неможливість виконати п.1.7 та 2.3. Договору обумовленим сторонами правочину способом. Попри це, відповідач зі своєї сторони підписав договір банківського вкладу (депозиту) встановленої в його банку на той час форми, маючи умисел на заволодіння його валютними ресурсами, без наміру виконання своїх зобов'язань за договором вкладу належним чином. В той самий час, укладаючи угоду він діяв під впливом обману, вважаючи, що зможе у будь-який час отримати внесені ним кошти у валюті вкладу, як це випливає із тексту Договору.

Позивач також посилався на те, що він не має юридичної освіти, не був та не є спеціалістом в галузі банківського права чи економіки, тобто не володіє спеціальними знаннями, послуговуючись лише загальноприйнятими нормами банківського обслуговування, консультаціями працівників банку та текстом договорів. Виходячи з того, що договорами банківського вкладу (п.1.7) прямо передбачено, що погашення сертифікату (оплата номінальної вартості такого сертифікату) та оплата процентів за ним відбувається у валюті, в якій сертифікат було випущено, а договори не зазначають особливого порядку виплати коштів за вкладом при достроковому розірванні (пред'явленні до погашення Сертифіката), однією із основних характеристик банківського вкладу ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» із видачею ощадного сертифіката (продукції) в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», щодо якої його введено в оману є порядок виплати коштів при достроковому погашенні вкладу.

Якби відповідач попередив його про таку основну характеристику пропонованої банківської послуги - неможливість отримання вкладу в іноземній валюті, та повернення вкладу в нестійкій до девальвації гривні, то він би не уклав договори банківського вкладу із видачею ощадного сертифіката, оскільки укладенням договору із обмеженнями на отримання своїх коштів у валюті вкладу не задовольнялась, основна його мета - захист належних йому коштів від девальвації.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні вказаного позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування скарги зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з численним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказав, що судом не було надано належної оцінки пунктам 1.7 та 2.3 Договору банківського вкладу, які передбачають погашення Сертифікату у валюті, в якій він був випущений.

Послався на те, що судом не було надано оцінки факту того, що відповідачу на час укладення спірного договору було відомо, що він не зможе виконати належним чином умови договору.

Зазначив, що судом не надано жодної правової оцінки Умовам банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Сбербанк Росії», що діяли на час укладання спірного договору та на час погашення сертифікату, а саме відсутність застережних умов щодо можливості неповернення вкладу в іноземній валюті.

Вказав, що судом помилково не були застосовані норми спеціального законодавства - Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів».

Послався на те, що жодним нормативним документом не передбачено, що валютний ризик банківської установи має нести споживач.

Вважає, що обман у даному випадку полягає у тому, що відповідач достовірно знав про неможливість повернення валюти по депозитним сертифікатам на момент укладання спірного договору, але не змінив у договорі пункти 1.7 та 2.3. Істотність обману ОСОБА_3 вбачає у тому, що відповідачем його було введено в оману стосовно істотних умов договору. Також зазначив, що умисел у даному випадку знайшов своє вираження у активних діях відповідача - декларування обов'язку повернення вкладу у іноземній валюті, та бездіяльності - відсутності необхідних застережень у спірному договорі.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У статті 375 ЦПК України визначені такі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін:

1. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 грудня 2013 року між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником прав та обов'язків якого відповідно до змін до Статуту є відповідач - ПАТ «СБЕРБАНК», було укладено договори банківських вкладів (депозиту) № 3330/026/539646 з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника серії НОМЕР_1 на суму 105 000,00 доларів США (надалі - Ощадний сертифікат) строком отримання (розміщення Вкладу) 367 днів до 06.12.2014 року із сплатою процентної ставки в розмірі 8,5 % річних.

Платіжним дорученням № 99528933 від 04.12.2013 року ним внесені кошти на депозит в сумі 105 000,00 доларів США.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Банк приймає від Вкладника грошові кошти, перераховані Вкладником з його поточного рахунку, відкритого в Банку, на рахунок Банку, та видає Вкладнику відповідний неемісійний цінний папір в документарні формі - ощадний (депозитний) сертифікат на пред'явника, і зобов'язується виплатити Вкладникові або особі, що придбала або якій було вручено Сертифікат на договірних умовах номінальну вартість Сертифікату (суму вкладу, яка зазначена на бланку такого Сертифікату) та нараховані проценти за Сертифікатом, на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором. Погашення Сертифікату (сплата номінальної вартості такого Сертифікату) та сплата процентів за ним відбувається у валюті, в якій Сертифікат було випущено (п.1.7 Договору).У разі пред'явлення Сертифікату для дострокового погашення Банк в строк, зазначений в заяві на дострокове погашення, при умові, що він (строк) складає не менше ніж два робочі дні від дня подання такої заяви, перераховує суму номінальної вартості Сертифіката та проценти за ним, які виплачуються в розмірі базової (мінімальної) процентної ставки за вкладом (депозитом) на вимогу для фізичних осіб, яка діє в Банку на день такої сплати, на поточний рахунок Пред'явника Сертифіката, відкритий в Банку (п. 2.3 Договору).

Крім того, у пункті 5.1 Договору визначено, що все інше, що не передбачено цим договором визначено в Умовах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», затверджених наказом Голови Правління Банку № 37 від 16 січня 2012 року, з усіма змінами та доповненнями, що відбулись протягом дії договору. Умови є невід'ємною частиною цього Договору і розміщуються на офіційному сайті Банку та/або інформаційних стендах, розташованих у доступних для Вкладника місцях в операційному та/або касовому залах Банку.

На виконання Договору сторони склали акт прийому-передачі за яким відповідач передав, а позивач отримав ощадний сертифікат серії НОМЕР_1, який випущено 04.12.2013 року на суму 105000 доларів США і за змістом якого позивач погоджується, що обслуговування та погашення сертифікату здійснюється з урахуванням правил, встановлених законодавством України та Умовами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», що діють на дату здійснення дій, пов'язаних з обслуговуванням та /або погашенням Сертифікату.

ОСОБА_3 27.05.2014 звернувся до відповідача із заявою про дострокове погашення належного йому ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника НОМЕР_1. У вказані заяві зазначено, що позивач ознайомлений зі змістом Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 та змістом постанови про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб у межах України, затвердженої Правлінням Національного банку України від 16.09.2013 № 365. Крім того, у заяві зазначено, що позивачу відомо про те,що грошові кошти у іноземній валюті, отримані від дострокового погашення сертифікату, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України із подальшим зарахуванням гривневого еквіваленту від продажу іноземної валюти на його поточний рахунок в національній валюті.

Відповідачем 27.05.2014 було достроково погашено вказаний Сертифікат, зокрема, було зараховано на рахунок позивача гривневий еквівалент суми вкладу за курсом гривні до долара США 11,7.

Відповідач при достроковому погашенні сертифікату за спірним договором діяв відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» № 365, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за № 1592/24124, якою передбачено, що надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом унесення готівки власником рахунку. Зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України, передбачених законодавством України, на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) не дозволяється. Уповноважений банк зобов'язаний здійснити продаж таких надходжень на міжбанківському валютному ринку України та зарахувати гривневий еквівалент від продажу іноземної валюти на поточний рахунок в національній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента).

Враховуючи, що кошти на рахунок позивача, який пред'явив ощадний (депозитний) сертифікат за спірним Договором, номінований в іноземній валюті до погашення, мали бути зараховані не з рахунку позивача, а з рахунку, який йому не належав, відповідач зобов'язаний був здійснити продаж таких надходжень на міжбанківському валютному ринку України та зарахувати гривневий еквівалент від продажу іноземної валюти на поточний рахунок в національній валюті.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, що при укладенні спірного договору він діяв під впливом обману з боку відповідача, що банк намагався ввести його в оману, тобто у даному випадку відсутні передбачені у статті 230 ЦК України підстави для визнання договору недійсним. Всі твердження позивача про умисел відповідача на уведення його в оману ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України регламентовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Поняття «нечесна підприємницька практика» означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У статті 230 ЦК України визначені такі правові наслідки вчинення правочину під впливом обману:

1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Так, відповідно до роз'яснень, які були надані судам у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що передбачено у ст. 78 ЦПК України про допустимість доказів. Належними є доказами які містять інформацію щодо предмета доказування: обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, ст. 77 ЦПК України.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності обману з боку відповідача при укладанні спірного договору. Документи банку, якими він керувався при наданні банківських послуг, а також нормативно правові акти, на які позивач послався в обґрунтування того, що відповідач приховав їх зміст від позивача при укладенні спірного договору, є загальнодоступними нормативними актами. Тобто, підписуючи спірний договір, ОСОБА_3 з позиції стороннього спостерігача, діючи розумно і розсудливо мав можливість як самостійно, маючи доступ, у разі необхідності, до правової допомоги, належним чином передбачити правові наслідки від дострокового розірвання спірного договору банківського вкладу (депозиту) і відповідним чином свідомо визначити свою поведінку. При цьому, як безспірно встановив суд, на день укладення договору у позивача не було ніяких заяв про те, що йому не зрозумілі які-небудь умови договору, або що у нього є заперечення стосовно його умов.

Також, у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Тому колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_3 про те, що під час підписання спірного договору він внаслідок власної необізнаності стосовно законодавчого регулювання ринку надання послуг з обігу іноземної валюти він покладався лише на пояснення представника банку.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають вимогам ст. 263 ЦПК України про законність та обґрунтованістьрішення суду, яке було ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують.

Тому з передбачених ст. 375 ЦПК України підстав суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 12.03.2018.

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

І.В. Бурлака.

П.В. Кісь.