Постанова № 72656324, 06.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» березня 2018 року

м. Харків

справа № 639/16/15-ц

провадження № 22ц/790/1550/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представник відповідача - ОСОБА_3,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2, представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 листопада 2017 року в складі судді Іванової І.В.,

в с т а н о в и в:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, який в подальшому уточнював.

Позов мотивовано тим, що 19 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11171650000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 45000,00 швейцарських франків та зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 19 червня 2028 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 8,99% річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 19 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11171650000-П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору, та відповідальність позичальника і поручителя є солідарною.

Вказав, що банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, однак відповідачі свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконують, тому станом на 02 грудня 2014 року вони мають заборгованість перед банком в розмірі 38335,45 швейцарських франків, з яких заборгованість за кредитом - 38042,56 швейцарських франків, заборгованість за процентами - 292,89 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1437,70 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 1582,20 швейцарських франків.

Зазначив, що відповідачам направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості, проте на сьогоднішній день відповідачі свої зобов'язання щодо погашення заборгованості по даному кредиту та сплаті процентів за користування ним не виконали.

Просив стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 11171650000 у розмірі 38335,45 швейцарських франків, з яких заборгованість за кредитом 38042,56 швейцарських франків, заборгованість за процентами 292,89 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 1437,70 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами 1582,20 швейцарських франків; стягнути солідарно з відповідачів на користь банку судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Не визнавши позовні вимоги у лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним.

Зустрічний позов мотивовано тим, що в середині 2007 року ОСОБА_1 попросив його допомогти в отриманні кредиту на купівлю квартири, тобто бути поручителем. З його слів це була лише формальність.

Вказав, що в призначений день він з ОСОБА_1 приїхали до відділення банку та почали оформлювати відповідні документи. Йому надали можливість ознайомитись з договором про надання споживчого кредиту, а потім надали для ознайомлення та підписання договір поруки, після чого він зрозумів, що не готовий нести таку відповідальність разом з ОСОБА_1 у випадку, якщо ОСОБА_1 не буде виконувати належним чином умови кредитного договору та відмовився його підписувати.

Зазначив, що під час його розмови з ОСОБА_1, представник банку, що оформлював документи, вийшов, а ОСОБА_1 почав вмовляти його підписати договір поруки, сказав, що достроково його погасить та це проста формальність і з нього ніхто нічого не буде вимагати, на що він відповів, що раз це проста формальність, то нехай він сам підписує цей договір, після чого він покинув відділення банку.

Вказав, що договір поруки № 11171650000-П від 19 червня 2007 року він не підписував.

Просив визнати договір поруки № 11171650000-П від 19 червня 2007 року недійсним, стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 листопада 2017 року та додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково, стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11171650000 у розмірі 38335,45 швейцарських франків, з яких заборгованість за кредитом - 38042,56 швейцарських франків, заборгованість за процентами - 292,89 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1437,70 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 1582,20 швейцарських франків; стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3654,00 грн.; зустрічний позов ОСОБА_2 - задоволено, визнано договір поруки № 11171650000-П від 19 червня 2007 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 недійсним; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243,60 грн. та судові витрати по сплаті вартості судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 7392,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 11171650000 у розмірі 38335,45 швейцарських франків, пені у розмірі 3019,90 грн.; витрати за сплату судового збору покласти на відповідачів пропорційно.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що експерт не відбирав у ОСОБА_2 зразків підписів на лінованих аркушах паперу, що є безумовним порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

05 березня 2018 року ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому погодився з рішенням суду, та вважав апеляційну скаргу необґрунтованою.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував умови кредитного договору, тому банк мав право на стягнення кредиту з урахуванням процентів за користування ним та штрафних санкцій з ОСОБА_1, при цьому волевиявлення ОСОБА_2 на вчинення договору поруки не було.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11171650000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 45000,00 швейцарських франків та зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 19 червня 2028 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 8,99% річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 19 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11171650000-П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору та відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

Матеріали справи свідчать про те, що банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому у договорі, проте ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв'язку з чим утворилась заборгованість перед банком в розмірі 38335,45 швейцарських франків, з яких заборгованість за кредитом - 38042,56 швейцарських франків, заборгованість за процентами - 292,89 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1437,70 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 1582,20 швейцарських франків.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 535/3182 від 16 березня 2017 року, яка проведена Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, підписи від імені ОСОБА_2 в договорі поруки № 11171650000-П від 19 червня 2007 року на лицевій стороні документа, в графі «Поручитель:», в рядку «підпис/М.П.», на зворотній стороні документа, в графі «Поручитель:», в рядку «підпис» виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_2

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог закону є підставою визнання недійсним правочину, враховуючи, що оспорюваний договір поруки не підписаний однією із сторін, що підтверджується висновком судової експертизи, отже, є підставою для визнання договору поруки недійсним. Невідповідність вимогам закону правочину в момент його вчинення свідчить про його незаконність.

Посилання Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на те, що експерт не відбирав у ОСОБА_2 зразків підписів на лінованих аркушах паперу, що є безумовним порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.6 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, в редакції чинній на час проведення експертизи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року за № 53/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145, відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджуваного об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.

У разі коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості тощо), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений відповідно до бланка.

Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається характером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу.

Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи від 16 березня 2017 року почеркознавче дослідження проведено на підставі Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, для проведення якої надані всі необхідні об'єкти дослідження, зокрема, вільні зразки підпису, умовно-вільні зразки підпису, експериментальні зразки підпису та почерку на окремих аркушах.

Клопотань щодо призначення додаткової, повторної судової експертиз представник банку не заявляв.

Відмовляючи банку у солідарному стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки, суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки не підписано ОСОБА_2 як стороною договору, отже він суперечить вимогам частини третьої статті 203 ЦК України, а тому на підставі частини першої статті 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому доводи та вимоги апеляційної скарги щодо пені в розмірі 3019,90 грн., які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а також додаткове рішення, яке ухвалено судом першої інстанції від 27 грудня 2017 року та яке банком не оскаржується, в суді апеляційної інстанції не розглядаються.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Доводи апеляційної скарги, які зведені до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, і яким суд надав відповідну правову оцінку, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді П.В.Кісь

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 07 березня 2018 року.