Рішення № 72646129, 12.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 р. № 814/2743/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54039 до відповідача:Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправною відмови; зобов'язання вчинити певні дії,ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати неправомірною відмову державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (надалі - відповідач) у державній реєстрації права власності;

зобов'язати Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради провести державну реєстрацію права власності позивача на ? частку від 49/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2.

01.02.2018 до суду надійшли заперечення державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради ОСОБА_2.

Ухвалою від 06.02.2018 суд зобов'язав відповідача надати копію заяви позивача про державну реєстрацію та всіх документів, що були додані до неї.

Відповідач ухвалу суду не виконав.

З урахуванням вимог, що викладені у частинах першій, другій та п'ятій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив справу на підставі наявних доказів.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

23.11.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 25379151). Відповідно до викладеного у позові, до заяви ОСОБА_1 додала рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.10.2017 у справі № 487/6435/16-ц, яким за нею було визнано право власності на ? частки від 49/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2.

Рішенням від 29.11.2017 № 38410736 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (надалі - Рішення) державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 відмовив у задоволенні заяви позивача, посилаючись на статтю 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952) та пункти 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2016 № 1127 (надалі - Порядок № 1127). Як вказано у Рішенні, державний реєстратор «… встановив наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями …».

Згідно з пунктом 23 Порядку № 1127, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом № 1952, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Вказаним вимогам Рішення не відповідає.

У запереченнях проти адміністративного позову відповідач пояснив, що «… в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно … за даним об'єктом нерухомості вже зареєстровано право власності на 49/400 частини житлового будинку … на підставі свідоцтва про право на спадщину за номером НОМЕР_2 від 11.08.2016 …». До заперечень відповідач додав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником 49/400 частки нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: НОМЕР_2, видане 11.08.2016 Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області.

Відповідно до викладеного у рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.10.2017 у справі № 487/6435/16-ц, власником 49/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 була ОСОБА_3 (бабка позивача). Її спадкоємицями у рівних частках (по 49/400 або по ? від 49/100) стали доньки: ОСОБА_4 (мати позивача), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Позивач, після смерті матері (ОСОБА_4), успадкувала її частку - 49/400 (або ? від 49/100). Саме це право позивача було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину за номером НОМЕР_2 від 11.08.2016.

Заводський районний суд м. Миколаєва встановив, що ОСОБА_4 (мати позивача) прийняла спадщину у вигляді ? частки від 49/100 домоволодіння після смерті рідної сестри ОСОБА_7, а за ОСОБА_1 (позивачем) було визнано право власності на це майно.

Таким чином, ОСОБА_1 є власником ? частки від 49/100 ( ? - на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.08.2016 та ? - на підставі рішення суду від 26.10.2017), та підставою для її звернення 23.11.2017 із заявою про державну реєстрацію права власності на ? від 49/100 було саме судове рішення.

Враховуючи це, суд визнав безпідставними доводи відповідача про наявність суперечностей між заявленим та вже зареєстрованим правом на нерухоме майно.

Застосовуючи критерії оцінки рішення суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України), суд дійшов висновку про те, що Рішення не відповідає Закону № 1952 та Порядку № 1127, відповідач не використав повноваження з метою, з якою ці повноваження надано, не врахував усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, діяв недобросовісно.

Фактично, причиною звернення ОСОБА_8 до суду стало недбальство відповідача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію права власності, на думку суду, задоволенню не підлягає. Як вказано у частині четвертій статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. В даному випадку предметом позову була не бездіяльність відповідача, а його рішення.

В той же час суд визнав за необхідне, з метою ефективного захисту прав позивача, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення, що відповідає викладеним вище фактичним обставинам та вимогам Закону № 1952.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 194, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54039, ідентифікаційнйи код НОМЕР_1) до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 41210422) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 29.11.2017 № 38410736 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради ОСОБА_2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Зобов'язати Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2017 (реєстраційний номер 25379151) та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

4. В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради провести державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_1 на ? частки від 49/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна