Рішення № 72646046, 12.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 р. № 814/29/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54001 до відповідача:Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, вул. Смілянська, 6,Київ 151, 03151 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2016 № 20870-13,ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу про визнання протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ або відповідач) № 20870-13 від 24.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що у 2016 році у її власності не було транспортного засобу - об'єкту оподаткування транспортним податком, тому у ДПІ не було підстав для нарахування відповідного податку в сумі 25 000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що транспортний податок на легковий автомобіль TOYOTA Camry, 2012 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб. см (надалі - Автомобіль) було визначено відповідно до статті 267 Податкового кодексу України, з урахуванням затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (надалі - Методика) та затвердженого рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 № 103/103 Положення про транспортний податок.

ДПІ про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, проте представника в судове засідання не направила, про причини його неприбуття суд не повідомила.

Витребувані ухвалою суду про відкриття провадження у справі належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких 24.06.2016 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 20870-13, відповідач не надав.

З урахуванням вимог, що викладені у частинах першій, другій та п'ятій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

14.03.2015 підрозділ МВС - (4801) ВРЕР м. Миколаїв зареєстрував Автомобіль за позивачем.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2016 № 20870-13 (надалі - Рішення, арк. спр. 59) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункт 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, визначила позивачу суму податкового зобов'язання за транспортним податком з фізичних осіб за 2016 рік - 25 000 грн.

08.11.2016 позивач (продавець) і ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу Автомобілю.

Позивач Рішення не отримала (арк. спр. 60-62). Після отримання 21.09.2017 податкової вимоги Головного управління ДФС у м. Києві від 04.09.2017 № 69923-17 (арк. спр. 12), ОСОБА_1, з метою реалізації передбаченого підпунктом 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України права на проведення звірки даних щодо об'єкту оподаткування, що перебуває у власності платника податку, послідовно звернулася до Головного управління ДФС у м. Києві (28.09.2017, арк. спр. 17-24), до Головного управління ДФС у Миколаївській області (03.11.2017, арк. спр. 28-36), до ДПІ (08.12.2017, арк. спр. 39-47).

Листом від 18.12.2017 ДПІ повідомила позивача про те, що її заяву було передано до Головного управління ДФС у м. Києві для розгляду та відповідного реагування.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з чинною з 01.02.2016 редакцією статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 пункту 267.2).

Відповідно до пункту 13 Методики, Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з пунктом 267.4 статті 267, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Податкові повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (підпункт 267.6.2 пункту 267.6).

Як вказано у підпункті 267.6.3 пункту 267.6, органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Відповідно, визначення позивачу податку в сумі 25 000 грн. було би правомірним, якби ДПІ, згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, довела те, що:

1. Визначена Мінекономрозвитку за Методикою середньоринкова вартість Автомобіля перевищила суму 1 033 500 грн.

2. Інформацію про те, що середньоринкова вартість Автомобілю перевищила суму 1 033 500 грн., було розміщено на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.

3. Мінекономрозвитку до 1 лютого 2016 передало до ДФС інформацію про те, що середньоринкова вартість Автомобіля перевищила суму 1 033 500 грн.

4. Автомобіль перебував у власності позивача протягом 2016 року.

Ці факти відповідач не довів, тому суд дійшов висновку про те, що Рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім наведеного, з урахуванням наданої позивачем інформації з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про середньоринкову вартість транспортних засобів (арк. спр. 15,16), суд визнав безпідставними доводи ДПІ про те, що вартість Автомобіля відповідала критеріям, наведеним у підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 205, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54001, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (вул. Смілянська, 6, м. Київ 151, 03151, ідентифікаційний код 39471390) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 24.06.2016 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 20870-13.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54001, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 грн., сплачений платіжною квитанцією від 03.01.2018 № П 727, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (вул. Смілянська, 6, м. Київ, 00151, ідентифікаційний код 39471390).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна