Постанова № 72644836, 05.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2018 р. Справа№ 925/43/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" - Юдицький О.В., арбітражний керуючий, посвідчення №46 від 05.04.2013 та Федоренко О.І., довіреність від 01.11.2017 №б/н,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 24.01.2018 про відмову у задоволені заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" про забезпечення позову у справі №925/43/18 (суддя Дорошенко М.В.)

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" до пред'явлення позову подало до Господарського суду Черкаської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову, який це товариство має намір подати до фізичної особи-підприємця Купчиної Марії Іванівни про визнання недійсним укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" та фізичною особою - підприємцем Купчиною Марією Іванівною договору оренди від 15.02.2017 №15/02-17 і стягнення з останньої 250000 грн. боргу та про визнання недійсними договорів суборенди, укладених фізичною особою - підприємцем Купчиною Марією Іванівною з товариством з обмеженою відповідальністю "Лімодо ТСХ", фізичною особою - підприємцем Яровим Р.М., товариством з обмеженою відповідальністю "Ореол Пром", фізичною особою - підприємцем Петровим В'ячеславом Миколайовичем, товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтеграл", товариством з обмеженою відповідальністю "Вибір-Агро", фізичною особою - підприємцем Пойдун Людмилою Миколаївною, товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АО Інжиніринг", громадянином Джалтирем Євгеном Віталійовичем, товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскорм", громадянином Чупріним Денисом Олексійовичем, громадянином Шукліним Григорієм Валентиновичем, товариством з обмеженою відповідальністю "ОКАМІ Сек'юріті" і фізичною особою - підприємцем Алтабаєвою Ярославою Олегівною.

Заходом забезпечення позову заявник обрав заборону особам, які уклали з фізичною особою - підприємцем Купчиною Марією Іванівною договори оренди, здійснювати орендні платежі фізичній особі - підприємцю Купчиній Марії Іванівні.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилався на те, що в разі невжиття обраного ним заходу забезпечення позову фізична особа - підприємець Купчина Марія Іванівна продовжуватиме отримувати від орендарів та привласнювати грошові кошти, ухилятися від сплати податків, завдавати заявнику майнову шкоду. Відсутність у фізичної особи - підприємця Купчиної Марії Іванівни будь-якого зареєстрованого за нею майна позбавить заявника можливості отримання стягуваної за позовом грошової суми, сплаченої орендарями за безпідставне користування нерухомим майном заявника.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.01.2018 у справі №925/43/18 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" про забезпечення позову відмовлено з огляду на те, що невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Не погодившись із вказаною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 24.01.2018 у справі №925/43/18 скасувати та заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" не укладало з Купчиною Марією Іванівною договору оренди від 15.02.2017 №15/02-17. Так, за доводами скаржника, Купчина М.І., використовуючи нікчемний правочин, як підставу для укладення договорів суборенди, отримує грошові кошти від суборендарів та не сплачує кошти за оренду майна його власнику - ТОВ "Сван-1", як зазначає апелянт, усвідомлюючи нікчемність вказаного договору.

Також, апелянт вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може стати підставою для порушення прав та законних інтересів суборендарів, оскільки ТОВ "Сван-1" після визнання недійсними договорів оренди та суборенди має право стягнути з суборендарів кошти за безпідставне користування нерухомим майном товариства, які останні сплатили Купчиній М.І.

Окрім цього, апелянт зазначає про доведеність ним обставин неможливості виконання судового рішення, у разі задоволення позову та стягнення із Купчиної М.І. 250 000 грн., оскільки як вказує скаржник, отримані від суборендарів грошові кошти не проходять через банківській рахунок підприємця, та використовуються Купчиною М.І. у власних інтересах, а майно, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги ТОВ "Сван-1" у неї відсутні.

Крім цього, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції правил підсудності.

В судовому засіданні 05.03.2018 року представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Слід зазначити, що судом апеляційної інстанції ухвала суду про призначення апеляційної скарги до розгляду направлялася також Купчиній М.І. та особам, яким заявник просить суд заборонити здійснювати орендні платежі Купчиній М.І.

Отримання вказаними особами ухвали суду підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від вказаних осіб до суду не надійшло. Слід також зазначити, що явка їх представників не визнавалася обов'язковою.

Враховуючи належне повідомлення зазначених осіб, а також те, що неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з прийняттям постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У даному випадку, невжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони особам, які уклали з фізичною особою - підприємцем Купчиною Марією Іванівною договори оренди, здійснювати орендні платежі фізичній особі - підприємцю Купчиній Марії Іванівні, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, слід зазначити, що заявник у заяві вказував, що він має намір подати до суду позов про визнання недійсним, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" та фізичною особою - підприємцем Купчиною Марією Іванівною договору оренди від 15.02.2017 №15/02-17 і стягнення з останньої 250000 грн. боргу та про визнання недійсними договорів суборенди, укладених фізичною особою - підприємцем Купчиною Марією Іванівною з іншими особами згідно наведеного у заяві переліку.

Так, за доводами заявника, ТОВ "Сван-1" після визнання недійсними договорів оренди та суборенди має право стягнути з суборендарів кошти за безпідставне користування нерухомим майном товариства, які останні сплатили Купчиній М.І.

Отже, підставою для стягнення вказаних грошових коштів заявник визначає недійсність договорів оренди та суборенди.

В свою чергу, в судовому засіданні апеляційного суду представники апелянта зазначили, що ТОВ "Сван-1" було подано позов лише про стягнення грошових коштів.

Щодо доводів апелянта про недійсність договору оренди, то наведені обставини не можуть з'ясовуватися наразі в межах розгляду заяви про забезпечення позову, а повинні досліджуватися вже при розгляді відповідної справи по суті.

Стосовно посилань скаржника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може стати підставою для порушення прав та законних інтересів суборендарів, оскільки ТОВ "Сван-1" після визнання недійсними договорів оренди та суборенди має право стягнути з суборендарів кошти за безпідставне користування нерухомим майном товариства, які останні сплатили Купчиній М.І., слід зазначити наступне.

Як вже вказувалося, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення, зокрема, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів саме позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, позивач повинен довести, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваний саме його прав або інтересів, а не інших осіб.

Таким чином, посилання скаржника на порушення прав та законних інтересів суборендарів невжиттям заходів забезпечення позову підставою для їх вжиття бути не може.

Стосовно посилань апелянта на доведеність ним обставин неможливості виконання судового рішення, у разі задоволення позову та стягнення із Купчиної М.І. 250 000 грн., оскільки як вказує скаржник, отримані від суборендарів грошові кошти не проходять через банківській рахунок підприємця, та використовуються Купчиною М.І. у власних інтересах, а майно, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги ТОВ "Сван-1" у неї відсутні, слід зазначити наступне.

Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Заявником суду не наведено достатніх підстав та не надано належних доказів які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Сван-1" про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів, які б могли підтвердити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції правил підсудності, оскільки на думку скаржника, розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову повинен був розглядати суд в провадженні якого перебуває справа №04/14-10/5026/2337/2011 про банкрутство ТОВ "Сван-1", слід зазначити наступне.

Так, у провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №04/14-10/5026/2337/2011 про банкрутство ТОВ "Сван-1", при цьому розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову було здійснено також Господарським судом Черкаської області, а тому доводи апелянта про порушення судом першої інстанції правил підсудності відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Враховуючи все вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника - товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1".

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 24.01.2018 у справі №925/43/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 12.03.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко