Постанова № 72636300, 05.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2018 року м. Харків

Справа № 638/14413/15-ц

Провадження № 22-ц/790/1344/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Прологаєвої А.Д.,

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»;

Відповідач: ОСОБА_2

про стягнення заборгованості;

за зустрічним позовом:

Позивач:ОСОБА_2;

Відповідач:Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»;

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»;

про визнання недійсним частини договору,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2017 року (ухваленого під головуванням судді Подус Г.С.),

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором ML-702/457/2997 у розмірі 98 374,20 доларів США, що еквівалентно 2 680 563,36 грн., також судові витрати.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійним частину кредитного договору № ML-702/457/2997 від 9.11.2007, визнати п. п. 4.1.1. п. 4.1. ч. 2 Кредитного договору ML-702/457/2997 від 29.11.2007 недійсним, посилаючись на те, що при укладанні вказаного договору Банк не надав йому інформацію про кредитні умови, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2017 року, вказані позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та зустрічного позову ОСОБА_2 – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути суму кредиту частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку сплати кожного окремого місячного платежу, проте строк позовної давності щодо вимог кредитора до боржника про стягнення частини кредитних коштів, яка повинна була бути сплачена щомісячними платежами – сплив. Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним частини кредитного договору не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної заяви ТОВ «ОТП Факторинг України» та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В іншій частині залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з’ясуванно обставин, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

З урахуванням дати звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з позовом до суду - 31.08.2015 року, трирічна позовна давність для звернення за захистом своїх прав до суду обмежується 31.08.2012 року, отже у позичальника виникла заборгованість за кредитом за період з 27.08.2012 по 29.11.2027 включно.

Представником ОСОБА_2 до апеляційного суду надано відзив, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» без змін.

Відзив мотивований тим, що позивачем за первісним позовом не виконано умов кредитного договору щодо надіслання відповідачу відповідної вимоги, а також не здійснено спроб щодо врегулювання спору у досудовому порядку, тому право банку не є порушеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вона не містить доводів щодо відмови у задоволенні зустрічного позову і позивач просить в цій частині рішення залишити без змін, тому в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 29.11.2007 року між Банком, ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та позичальником - ОСОБА_2 було укладено кредитний договір ML-702/457/2997.

30.06.2009 року державним реєстратором Голосіївської районної у м. Києві державної адмміністрації було проведено реєстрацію змін до установчих документів позивача, відповідно до яких була змінена назва Банку з ЗАТ «ОТП Банк» на ПАТ «ОТП Банк».

18.03.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов п. 3.1. якого ПАТ «ОТП Банк» продає OB «ОТП Факторинг Україна» права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» приймає Кредитний портфель та зобов’язується платити на користь ПАТ «ОТП Банк» винагороду.

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору, виникла заборгованість за кредитним договором ML-702/457/2997 у розмірі 98 374,20 доларів США, що еквівалентно 2 680 563,36 грн.

На а. с. 174-179 наявна заява представника ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України.

Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Сплив позовної давності не є підставою для припинення зобов'язання.

Згідно з п.п.1.9.1, 1.9.2 кредитного договору, незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3. та ст.3 цього договору) чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення.

При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Суд першої інстанції невірно застосував строки позовної давності, оскільки не врахував, що позивач звернувся до суду з даним позовом 31 серпня 2015 року, тому наслідки спливу строків позовної давності можуть бути застосовані виключно до періодичних платежів, які не були сплачені позичальником до 31 серпня 2012 року.

Доводи апелційної скарги є обгрунтованими в частині того, що заборгованість за період з 31 серпня 2012 року по 31 серпня 2015 року підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, судова колегія погоджується з сумою визначеною ним в апеляційній скарзі і вважає, що стягненню підлягає заборгованість у розмірі 92890,08 доларів США, що складає 94,43% від суми позову 98374,20 доларів США.

Викладені у відзиві аргументи, що позивачем за первісним позовом не виконано умов кредитного договору щодо надіслання відповідачу відповідної вимоги, а також не здійснено спроб щодо врегулювання спору у досудовому порядку, що свідчить про те, що право банку не є порушеним, судова колегія відхиляє, оскільки вони не грунтуються на законі, а викладені обставини не позбавляють кредитора права звернутися з позовом до суду.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 56953,25 грн, що складає 94,43% від сплаченого позивачем судового збору в сумі 60312,67 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» – задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2017 року – скасувати і ухвалити нове. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованість по кредитному договору № ML-702/457/2007 від 29.11.2007 року в сумі 1980137 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят тисяч сто тридцять сім) грн. 80 коп. та судовий збір в сумі 56953 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 25 коп., всього в сумі 2037091 (два мільйона тридцять сім тисяч дев'яносто одна) грн. 05 коп.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову в апеляційному порядку не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

ОСОБА_1

Повний текст постанови

складено 7 березня 2018 року